41. Методи з орієнтацією на конкуренцію.

Згідно з методами ціноутворення, що базуються на конкуренції, підприємство орієнтується не на витрати й попит, а на поточні ціни конкурентів, встановлюючи власні ціни трохи вище або нижче.

Методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію:1) метод орієнтації на поточні ціни;2) метод проходження за ціновим лідером;3) тендерне ціноутворення (метод запечатаного конверта);4) метод аналізу цінового позиціонування;5) метод встановлення ціни на основі коефіцієнта ринкової сили; 6) ціноутворення з урахуванням реакції конкурента на зміну ціни;7) метод встановлення ціни з урахуванням цінових класів.

Метод орієнтації на поточні ціни полягає в тому, що кожен продавець встановлює ціну виходячи з рівня ринкових цін, що склався

Метод проходження за ціновим лідером полягає в тому, що фірма орієнтується на рівень цін лідера галузі, оскільки не має особливих конкурентних переваг і відомої торгівельної марки. 

Різновидом методу встановлення ціни з урахуванням ринкових цін є тендерний метод. У цьому випадку іде конкурентна боротьба між товаровиробниками за підряди за контрактна виконання виробничо-технічного проекту під час торгів.

Аналіз цінового позиціонування передбачає використання даних опитувань споживачів щодо їхнього сприйняття цін всіх присутніх на ринку товарних марок.

Метод ціноутворення на основі коефіцієнта ринкової сили зазвичай використовують на ринку монополістичної конкуренції, ознакою якого є сильна диференціація товару. Переваги, які споживачі мають від певної торгової марки, дають змогу виробникові отримати вищий за середньоринковий прибуток.

Метод ціноутворення на основі цінових класів ґрунтується на положенні про те, що конкурентні цінові відносини можна визначити виходячи з карти "ціна - цінність", на якій виділяють три основні цінові сегменти, - з низькою, середньою і високою ціною, залежно від сприйняття покупцями

42. Ціноутворення у сфері обігу споживчих товарів.

У загальній системі цін роздрібні ціни на споживчі товари посіда­ють найважливіше місце. Вони визначають пропорції обміну спо­живчих товарів на доходи населення і тому істотно впливають на сферу розподілу та обігу, а також формують пропорції, що склада­ються між попитом і пропозицією, і визначають рівень життя насе­лення. Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою споживчі товари реалізуються населенню, вибувають зі сфери виробництва та обігу у сферу приватного користування. Саме завдяки роздрібним цінам можна оцінити справжню корисність товару для споживача.

У роздрібній ціні відображуються економічні відносини як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. Тому на роздрібну ціну впли­вають чинники обох сфер.

Так, до чинників сфери виробництва належать обсяги та витрати виробництва, асортимент товарів, структура виробництва, новизна товару, упровадження нових технологій, пропозиція товарів, витра­ти, пов'язані з просуванням товарів на ринок, витрати на забезпе­чення конкурентоспроможності товарів та ін.

До чинників сфери обігу належать попит споживачів, рівень їхніх доходів, соціальний склад та чисельність населення, наявність без­коштовного або пільгового розподілу товарів, рівень безробіття на­селення та ін.

Роздрібні ціни виконують важливі соціально-економічні функції, що відбиваються в державній політиці ціноутворення, яка полягає у встановленні:

• роздрібних цін на основні продукти харчування, товари першої необхідності (хліб, молоко, овочі) нижче за їх вартість. У цьому разі держава встановлює фіксовані або регульовані ціни;

• роздрібних цін на товари, що не є товарами першої необхід­ності, але задовольняють потреби населення, тобто на товари широкого вжитку. Ціни залежать від попиту та пропозиції, ко­н'юнктури ринку;

• роздрібних цін на товари ірраціональної потреби населення (наприклад, лікеро-горілчані та тютюнові вироби, вироби з дорогоцінних металів і з коштовним камінням), що перевищу­ють їх вартість.

Розглянемо основні вимоги, яких необхідно дотримуватись при встановленні роздрібних цін:

1. Відповідність рівня роздрібних цін витратам підприємств (як виробників, так і роздрібних торговельних підприємств) на вироб­ництво, реалізацію товарів, просування їх на ринки

2. Урахування особливостей виробництва та реалізації, зміни моди, упровадження нових технологій,

3. Встановлення співвідношення роздрібних цін з урахуванням відмінностей споживчих властивостей та якості товарів.

4. Відображення в ціні ступеня дефіцитності товарів.

5. Встановлення співвідношення між попитом і пропозицією.

6. Урахування ступеня соціальної значущості товару, тобто встановлення низьких цін на товари першої необхідності.