36. Види операцій банків з цінними паперами

Під інвестиційними операціями банку з цінними паперами звичайно розуміють його діяльність по вкладенню ресурсів у цінні папери з метою отримання прямих і непрямих доходів. Прямі доходи від вкладень в цінні папери банк отримує у формі дивідендів, процентів або прибутку від перепродажу. Непрямі доходи утворюються на основі розширення впливу банків на клієнтів через володіння контрольним пакетом їх цінних паперів. 

До операцій з цінними паперами належать такі:

• Трастові операції банків з цінними паперами

• Інфраструктурні операції банків з цінними паперами

• Емісійно-посередницькі операції банків з цінними паперами

• Торговельно-посередницькі операції банків з цінними паперами

• Формування портфеля цінних паперів банку

36. Види інвестиційних портфелів

Інвестиційний портфель — цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів фінансового та/або реального інвестування, призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії, що визначає інвестиційну мету.

Складовими інвестиційного портфеля можуть бути будь-які активи — від золота та нерухомості до акцій та опціонів.

Види інвестиційних портфелів

• Портфель доходу — інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу.

• Портфель росту — інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства.

36. Трастові операції банків з цінними паперами

Довірчі (трастові) операції банків — операції банків з управління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Під трастовими (довірчими) операціями з цінними паперами розуміють діяльність КБ у ролі довіреної особи своїх клієнтів з управління ЦП від свого імені на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта.

Трастова справа виникла і розвивалася в США на основі ряду специфічних інститутів, що існували в цивільному праві англосаксонских країн. Свого часу Американська асоціація банкірів дала таке визначення трастової справи: «Це функція виконання заповітів, управління власністю за дорученням і Трастові операції діляться на три основні категорії: 1. Персональні трастові послуги (для окремих громадян). 2. Інституціональні трастові послуги, що робляться на підставі: а) договорів між емітентом довгострокових боргових зобов'язань або заставником і юридичною особою, що управляє цими зобов'язаннями (або заставою); б) договори між компанією або іншою юридичною особою-власником і трастовою компанією, що пропонує кваліфіковані послуги по керуванню цією власністю. 3. Послуги типу «майстер траст» (надаються банком або трастовою компанією пенсійному фонду або групі інших компаній шляхом управління загальним рахунком довірителів із метою максимізації їхнього прибутку).