
- •101. Історична довідка про розвиток систем підтримки прийняття рішень (сппр).
- •102. Інформаційні ресурси та їх характеристика.
- •103. Розвиток інформаційних технологій. Характеристики нової інформаційної технології.
- •104. Сучасний підхід до концепції інформація.
- •105. Три покоління інформаційних систем.
- •107. Класифікація Саймона проблем прийняття рішень в організаційному управлінні.
- •106. Загальна схема підготовки і прийняття рішення. Характеристики раціональних рішень.
- •108. Класифікація працівників організаційного управління.
- •109. Нормативні моделі підтримки управлінських рішень.
- •113. Три покоління сппр.
- •110. Дескриптивні (описові) моделі підтримки управлінських рішень.
- •111. Суть і компоненти сппр.
- •112. Концепції побудови систем підтримки прийняття рішень.
- •114. Характеристики сучасних сппр.
- •115. Галузі застосування сппр.
- •116. Система підтримки прийняття багатокритеріальних рішень Decision Grid.
- •117. Система підтримки прийняття фінансових рішень Visual ifps/Plus.
- •124. Структурне моделювання та його використання при побудові сппр.
- •118. Загальна архітектура сппр.
- •122. База моделей в сппр.
- •119. Ключові аспекти та механізми користувацького інтерфейсуСппр. Основні принципи (вимоги) до користувацького інтерфейсу.
- •120. Підсистема даних в сппр. Схема підсистеми даних в сппр.
- •123. Системи управління базою моделей (субм) в сппр. Представлення моделей в субм.
- •125. Управління поштою (повідомленнями) в сппр. Використання ресурсів Інтернет в сппр.
- •126. Основи та загальна схема класифікації сппр.
- •137. Родове дерево методологій в сппр.
- •138. Рейтинг сімейств методологій для сппр.
- •127. Таксономія сппр Альтера та розширена рамка сппр Пауера.
- •128. Класифікація сппр на основі інструментального підходу.
- •29. Класифікація сппр за ступенем залежності опр в процесі прийняття рішень.
- •131 .Модель сппр, основана на знаннях.
- •132. Модель сппр ієрархії управління.
- •133. Орієнтовані на моделі сппр.
- •135. Сппр Expert Choice.
- •36. Сппр Decision Lab2000.
- •139. Процес прийняття рішень. Ситуації, пов'язані з прийняттям рішень.
- •140.Функції і задачі прийняття рішень.
- •141. Узагальнена матриця методів/ситуацій рішень.
- •142. Оцінка програмного забезпечення сппр: техніко-економічний аналіз.
- •144. Оцінка програмного забезпечення сппр: моделі багатоатрибутної корисності.
- •145. Фактори, які визначають інженерію сппр.
- •148. 3Астосування нейромереж в сппр.
- •149. Використання генетичних алгоритмів в сппр.
- •150. Програмні (інтелектуальні) агенти в сппр.
- •151. Розвиток та застосування сппр на основі сховищ даних та olap-систем.
- •152. 3Агальне проектування і процес розробки орієнтованих на дані сппр.
- •153. Сховище даних і створення на цій основі сппр. Вітрини даних.
- •154. Суть підтримки прийняття групових рішень.
- •155. Гсппр GroupSystems.
- •156. Гсппр plexsys.
- •158. Управління моделями в гсппр plexsys.
- •159. Виконавчі інформаційні системи як різновид сппр.
- •160. Модель та компоненти віс.
- •101. Історична довідка про розвиток систем підтримки прийняття рішень (сппр).
- •102. Інформаційні ресурси та їх характеристика.
158. Управління моделями в гсппр plexsys.
PLEXSYS — це інтегрована комп’ютерна система для планування (для її розроблення був узагальнений досвід планування більш ніж 40 різних організацій), моделювання і прийняття рішень. СППР може використовуватись в індивідуальному чи груповому режимах для виконання таких функцій:
1) пошуку даних у внутрішніх та зовнішніх джерелах інформації;
2) аналізу цих даних на базі застосування широкого діапазону кількісних і якісних моделей;
3) генерування критеріїв, результатів і передумов, на яких ґрунтуються результати;
4) зв’язування передумов з рішеннями і запам’ятовування цих конструкцій на майбутнє.
Процес обдумування в PLEXSYS здійснюється за допомогою двох підсистем: EBS — електронного мозкового штурму і SIAA — аналізу передумов і ідентифікації власників рішень.
Засоби EBS дають змогу учасникам наради за допомогою мережі мікрокомп’ютерів анонімно обмінюватися коментарями щодо питань, які розглядаються. Система будується на методі пулу записок, за якого кожний член групи пише свої коментарі на аркуші паперу, котрий потім переміщується в центр стола для прочитання іншими членами. Засіб SIAA використовується для: виділення власників рішень, що відносяться до пропонованого плану; реєстрації припущень (передбачень) чи сподівань цих власників рішень; ранжування припущень власників рішень за важливістю для самого власника і для пропонованого плану. Власники рішень — це ті люди або групи людей, від дій яких залежить організація, чи на яких покладається організація при виконанні своїх завдань, чи ті, що впливають на запропонований план або хід дій. Процес ідентифікації власників рішень і допущень, які задовольняють модель, складається із п’яти кроків: формування групи; виділення припущень і власників рішень; внутрігрупова діалектика; міжгрупова діалектика; аналіз і синтез.
Окремі особи і групи плановиків взаємодіють із системою за допомогою якісних і кількісних моделей, що зберігаються в централізованій базі моделей. Доступ до моделей контролюється системою управління сеансом, яка шляхом взаємодії з централізованою системою управління знаннями передає в робочу зону для швидкого доступу відповідні для даного сеансу стратегічного планування моделі і дані. Система керування базою моделей (СКБМ) підтримує широкий діапазон моделей з прийняття рішень і планування. Формування моделей починається з описування загальної структури моделей, яка потім послідовно розгортається до рівня докладного описування. Важливою проблемою, яку розв’язано за реалізації системи планування PLEXSYS, є розроблення механізму для подання і зберігання знань про моделювання і процеси планування. Підсистема керування базами знань СППР PLEXSYS містить чотири редактори для створення баз знань: редактор термінів; редактор виразів; середній редактор та редактор прикладів.
159. Виконавчі інформаційні системи як різновид сппр.
Виконавча інформаційна система -- це комп’ютеризована система, яка забезпечує прямий інтерактивний доступ до релевантної і актуальної інформація в зручному і здатному до навігації по системі форматі для підтримки створення менеджерами виконавчих рішень з використанням мережевих робочих станцій.
Релевантна і актуальна інформація – це своєчасна, точна і дійова інформація про різні аспекти справ, що викликають професійний інтерес з боку вищих менеджерів.
Характерні ознаки ВІС, які відрізняють їх від інших традиційних інформаційних систем:
- спеціально створюються для забезпечення інформаційних потреб виконавців вищого рівня і використовуються ними безпосередньо без сторонньої допомоги;
- розробляються з орієнтацією на те, що користувачі мають поверхневу комп’ютерну підготовку або не мають ніякої;
- уможливлюють доступ до даних про специфічні організаційно-управлінські питання і проблеми, а також до агрегованих звітів;
- забезпечують користувачів множиною оперативних інструментальних засобів аналізу, включаючи аналіз трендів, генерування повідомлень про особливі ситуації (про відхилення) і практичне оброблення "зверху-вниз" (drill-down);
- надають можливість доступу до широкого діапазону внутрішньо корпоративних і зовнішніх джерел даних, забезпечують інтеграцію інформації;
- особливо легкі для використання, часто настроюються на індивідуальні потреби виконавчих користувачів;
- спроможні вибирати, фільтрувати, стискувати і відслідковувати критичні фактори успіху або ключову індикаторну інформацію про діяльність організації.
Отже, ВІС – це спеціалізовані СППР, що допом виконавцям аналіз-ти важливу інф-ю і викор відповідні інструм-ні засоби, щоб направляти її для створення стратегічних рішень в межах певної орг-ції.
При розробці виконавчих інформаційних систем потрібно ураховувати персональні характеристики виконавців, зокрема їх вік, їх недосить високий рівень комп’ютерної грамотності (часто ніякої), бажання вчитися і самостійно працювати з комп’ютером тощо. Завжди доцільно з’ясувати те, яке програмне забезпечення та які цільові додатки використовують виконавці у своїй роботі з тим, щоб бути впевненими, що включені до ВІС властивості не перевищують можливості виконавців використовувати їх. Навчання виконавців користуватися ВІС має бути короткотривалим, індивідуальним (віч-на-віч) та пристосованим до комп’ютерного обладнання виконавців.