139. Процес прийняття рішень. Ситуації, пов'язані з прийняттям рішень.

Процес прийняття рішень пов'язаний із значними труднощами, що обумовлює необхідність у засобах його підтримки. Зокрема, при генерації варіантів рішень нерідко виникають випадки, коли деякі з них взаґалі випадають із поля зору, а решта визначені досить туманно. Оцінювання ситуацій являє собою дедуктивну задачу, яка знаходиться за межою узагальнення параметрів наслідків дій, котрі можуть здаватися на перший погляд знайомими і простими; ОПР не завжди в змозі виділити всі актуальні величини або розпізнати існуючі конфлікти. Аналіз імовірності або невизначеності вимагає від людей спостерігати за повторюваними аспектами середовища; ця вимога в принципі може бути виконана, але вона обумовлює необхідність об'єднати спостереження в логічні висновки, які на практиці не спостерігались. В іитуітивних передбаченнях дуже часто має місце глибока при-страстшсть. Стосовно вибору варіантів нормативне правило (варіант повинен оцінюватися відповідною приваблістю його наслідків, виваженою з урахуванням імовірності) використовується рідко; в реальних

обчисленнях, пов'язаних з вибором варіантів, використовуються набори нефіксованих правил.

Емпіричні дослідження явища, яке називається біхевіоральним (по-ведінковим) рішенням, на відміну від теоретичного сподівання, що випливає із нормативної теорії чи теорії рішень, цілком очевидно показують, що «пересічна» людина, яка приймає рішення, покладається на прості (інколи спрощені) правила, має обмежені можливості проводити'розрахунки, в багатьох ситуаціях використовує упереджену евристику і проявляє «слабість» в процесі прийняття рішень.

Перелічені проблеми (випадки) можуть виникати на всіх стадіях (чи фазах) прийняття рішень, що вимагає підтримки по всьому циклу аналізу/прийняття рішень. Слід відмітити, що «хороший» процесе прийняття рішень повинен включати такі функції:

1) ідентифікація усіх потенційно корисних напрямків дій, що розпочинаються; "

2) аналіз привабливості наслідків кожного із напрямків дій;

3) оцінка ймовірності, яка асоціюється з кожним із наслідків;

4) інтеграція всіх доречних міркувань із застосуванням раціонального правила вибору найкращої дії (тобто оптимальної).

Теорія прийняття рішень, яка має відношення до СППР, має враховувати такі елементи:

тип і ступінь невизначеності;

тип і ступінь часової напруги;

пізнавальний стиль та інші характерні риси користувачів;

функціональна область (постачання, стратегічне планування та ін.);

перспектива рішень (довгострокові чи тактичні);

фаза процесу (наприклад, збір інформації, розробка чи генерація варіантів, вибір).

Можна виділити дві групи змінних, які мають відношення до процесу підтримки в СППР:

1) ситуації, пов'язані з прийняттям рішень;

2) функції або задачі рішень.

Усі рішення, як правило, мають загальну функціональну чи задач-ну послідовність, але вони значно відрізняються в своїх ситуаційних проекціях. Неструктуровані або відкриті задачі рішень характеризуються двома потенційними областями невизначеності: невизначеність вхідної інформації або невизначеність наслідків дій (післядій).

Ситуації закритих рішень (структуровані проблеми)

1)Детерміновані ситуації 2)Ситуації в умовах ризику

Ситуації відкритих рішень

1)Прийняття рішень в умовах невизначеності (слабо структуровані проблеми) 2)Прийняття рішень в умовах неясних цілей (неструктуровані проблеми)

Кризові ситуації

Посилені відкриті рішення; Неясні цілі Невизначеність вхідної інформації Невизначеність післядій Обидві форми невизначеності Сильні часові обмеження