128. Класифікація сппр на основі інструментального підходу.

Інструментальний підхід – концепція класифікації СППР, в залежності від специфіки розв’язування задач і використання технологічних засобів.

1. Спеціалізовані (прикладні) СППР призначені для використання кінцевими користувачами (окремими чи групи ОПР). Дозволяють ОПР справлятися із специф. мн-ною зв’язаних проблем у конкр. ситуаціях.

2. СППР-генератор являє собою пакет взаємопов’язаних засобів (пошуку і видачі даних, моделювання), що дозволяє легко і швидко створбвати спеціаліз. СППР (як прог-там, так і непрог-там).

3. СППР – інструментарій включає найбільш потужні програмні засоби створення СППР:

• мови спеціалізованої спрямованості;

• удосконалені ОС;

• засоби вводу- виводу інформацій;

інструменти для проекції кольоров. граф. образів тощо

29. Класифікація сппр за ступенем залежності опр в процесі прийняття рішень.

Типи орг-них рішень:

1.Незалежні рішення, коли ОПР має відповід. повноваження і несе повну відповід-ть за прийняття і реал-цію рішень. В цьому випадку СППР індивід. призн-ня надають персонал. підтримку і наз. персоналізовані СППР.

2.Взаємозалежні – послідовні, кожна особа приймає лише частину рішення, яка перед-ся інш. для подальшої роботи. Викор-ся СППР, орієн-ні на підтримку орг-них процесів, наз. інтерорг-ні СППР.

3.Групові або взаємозалежні одночасно. Рішення прийм-ся в рез-ті колективних дій. Широко викор-ся багатокорист. СППР, зокрема групові СППР. Групові СППР включають: тех-гія електр. кімнат; локал. мережі та засоби підтримки телеконференцій – дисплеї з велик. екранами, графічні засоби, мозковий штурм, доступ до даних, моделі прогноз-ня, ан-з поведінки акціонерів тощо. Останнім часом до складу груп. СППР застос-ся груповий виріб – прогр. продукт, признач. для колективного відпрац-ня питання.

130. Класифікація СППР за ознакою часового горизонту. Організаційні рішення у відповідності з існуючою ієрархією управління (верхній, середній,і нижчий рівень управління) можна також поділити на 3 рівня упр-ня: 1) стратегічне; 2) тактичне; 3)операційне. Хар-ка для цих упр-ких областей досить відрізн-ся. Таблиця: змінні – стратег. упр-ня – операц. упр-ня: 1.точність – мала – велика

2.рівень деталізації – агрегативний – детальний

3.часовий період – майбутній – поточний

4.частота викор-ня інф-ції – мала – велика

5.джерела інф-ції – зовнішні – внутрішні

6.обсяг інф-ції – широкий – вузький

7.види інф-ції – якісна – кількісна

8.давність інф-ції – більш давня (3-5р.) – свіжа

Для тактич. упр-ня ці змінні набувають “середнього” зн-ня. СППР стратег. упр-ня зосер-ся на заг.-корпорат. цілях і питаннях. Високий рівень невизн-ті. Важливе зн-ня мають моделі. СППР тактич. упр-ня призн-ні для поточ. кер-ва. Серед. рівень невизн-ті. Орієнт-ні на моделі. СППР операц. упр-ня призн-ні для повсякденної реал-ції рішення. Низький рівень невизн-ті. Орієнт-ні на дані. Нагадують звич. адмін. ІС.

131 .Модель сппр, основана на знаннях.

Слід зауважити, що елементи штучного інтелекту застостосовуються у 3-х базових компонентах СППР, зокрема: 1) викор-ня звич. мови для спілк-ня з с-мою; 2) м-дологія експерт. знань; 3) інженіринг знань; 4) інженіринг комп’ют. мов ШтІ. Відмінна особл-ть СППР, основ. на знаннях, - це спром-ть “розуміти” проблеми, тб. здатність прийняти запит кор-ча, зібрати відпов. інф-цію і підготувати звіт. 3 взаємодіючих частини таких СППР: 1) мовна с-ма; 2) с-ма знань; 3) с-ма обробки знань або проблемний процесор. Мовна с-ма виконує 2 ф-ції: забезп-є комунікації між кор-чем і компонентами комп. с-ми; дозволяє кор-чеві формул-ти проблему і керувати процесом її рішення, викор-чи синтакс. і семантич. засоби. С-ма знань виконує 2 ф-ції: вміщує інф-цію проблемної області; відрізн-ся моделями формал-ції знань, зокрема ієрархічні стр-ри, графи, семантичні мережі, фрейми, с-ми продукції, обчис-ня предикату.

Проблемний процесор виконує 4 ф-ції: забезп-є збір інф-ції, форм-ня і ан-з моделей; сприймає описання проблеми і викор-є знання, організовані згідно прийнятих правил, з метою ств-ня інф-ції для ППР; інтегрує інф-цію, що надх-ть через мовну с-му і с-му знань від кор-ча, і, викор-чи моделі, перетв-є формул-ня проблеми в детальні процедури, викон-ня яких дає відповідь; в більш складних випадках потрібо уміти формул-ти моделі, необх. для розв’язку поставленої проблеми.