
- •301. Класифікація інформаційних систем.
- •302. Основні напрямки розвитку інформаційних технологій.
- •Основні задачі, які потрібно розв’язувати в процесі створення інформаційної системи.
- •Основні принципи та підходи до створення інформаційної системи.
- •Декомпозиція інформаційної системи
- •Стадії та вимоги створення інформаційної системи.
- •307. Методи та засоби створення інформаційної системи.
- •308. Етапи на стадії "Формування вимог до інформаційної системи".
- •309. Етапи на стадії "Розробка концепції інформаційної системи".
- •310. Етапи на стадії "Технічне завдання" інформаційної системи.
- •311. Склад перед проектної документації інформаційної системи.
- •312. Етапи розробки технічного проекту інформаційної системи.
- •313. Етапи розробки робочої документації інформаційної системи.
- •314. Склад проектної документації на стадії "Технічний проект" інформаційної системи.
- •315. Склад проектної документації на стадії "Робоча документація" інформаційної системи.
- •316. Етапи визначення структури інформаційної системи.
- •317. Структура опису постановки задачі.
- •318. Інформаційна модель задачі.
- •319. Класифікація та основні принципи створення арм.
- •320. Поняття інформаційного забезпечення інформаційних систем.
- •321. Структура інформаційного забезпечення інформаційної системи.
- •322. Основні принципи створення інформаційного забезпечення.
- •323. Організація інформаційної бази.
- •324. 3Овнішньомашинна інформаційна база.
- •325. Внутрішньомашинна (машинна) інформаційна база.
- •326. Методи створення інформаційного забезпечення.
- •327. Види інформаційних масивів.
- •329. Система класифікації інформації.
- •330. Основні методи класифікації інформації.
- •331. Система кодування інформації.
- •332. Основні методи кодування інформації.
- •333. Основи і класифікатори техніко-економічної інформації.
- •334. Етапи методики створення класифікаторів.
- •335. Поняття системи документації, уніфіковані системи документації.
- •336. Вихідна інформація інформаційної системи.
- •337. Класифікація форм вихідної інформації.
- •338. Вимоги до проектування форм вихідної інформації.
- •339. Етапи методики проектування форм вихідної інформації.
- •340. Розміщення атрибутів у вихідному повідомленні.
- •341. Вхідна інформація інформаційної системи.
- •342. 3Агальні вимоги до проектування форм первинних документів.
- •343. Форми побудови зон первинних документів.
- •344. Етапи методики проектування вхідних інформаційних повідомлень.
- •345. Основні поняття зв'язку користувач – пеом
- •346. Процеси введення-виведення при проектуванні інформаційної системи.
- •347. Основні структури типів діалогу інформаційної системи.
- •348. Послідовність проектування розміщення даних на екрані.
- •349. Ієрархія розміщення даних на екрані.
- •350. Основні цілі і складові підтримки користувача.
- •351. Що передбачає випробування інформаційної системи.
- •352. Рівні управління проектуванням інформаційних систем.
- •353. Характеристика елементного підходу до створення інформаційної системи.
- •354. Характеристика компонентної технології створення інформаційної системи.
- •355. Структурний підхід до проектування інформаційної системи.
- •356. Метод функціонального моделювання sadt.
- •357. Сутність об'єктно-орієнтованого підходу до проектування інформаційної системи.
- •358. Основні засоби мови uml.
- •359. Класифікація case-засобів.
- •360. Класифікація та основні принципи створення арм.
354. Характеристика компонентної технології створення інформаційної системи.
Компонентна чи пакетна технологія – це автоматизоване проек-тування, яке є вищим ступенем інтеграції типових елементів системи. В його основу покладено пакети прикладних програм (ППП). ППП – це система прикладних програм, призначена для розв’язання задач певного класу. Існують ППП загального призначення і функціональні. Вони складаються з трьох компонентів: функціонального і системного наповнення та мови завдань.
Принциповою відмінністю ППП від інших компонентів програмного забезпечення є гармонічне поєднання програмного фонду, який використовується для розв’язання цього класу задач, із системними засобами, що надають послуги для використання і розширення цього фонду.
У ході розробки систем на базі ППП виникають такі проблеми: визначення проблемної орієнтації; вибір його архітектури; виявлення різних типів моделей; визначення складу системних засобів; оптимізація інформаційного забезпечення.
Зараз розроблено велику кількість ППП, яка в кілька разів перекриває потреби користувача. Але є ряд стримуючих факторів, які впливають на впровадження ППП.
1. ППП важкі для засвоєння. Так, кваліфікований спеціаліст вивчає ППП обсягом від 10 до 15 тис. команд у середньому 5 – 7 місяців. Більшість ППП мають обсяг не менше 30 тис. команд.
2. Ускладнена оцінка можливостей застосування, яка здебільшого виконується «вручну», на основі досвіду та інтуїції розробника.
3. Проблема системної ув’язки та інтеграції програмних засобів.
Кожний ППП має свою структуру входу і виходу, що ускладнює комплексне структурування всієї інформаційної системи, що може призвести до ослаблення стійкості системи.
4. Проблема приросту.
5. Проблема нових мов.
6. Функціональна повнота ППП.
Основною перевагою того чи іншого ППП є простота експлуатації і впровадження при рівних функціональних можливостях.
Для даної технології є важливим те, що існує поділ системи на окремі компоненти, для кожного з яких може створюватись автономний ППП.
Внутрішній зміст ППП можемо подати у вигляді «чорного ящика».
У такому випадку ППП – це перетворювач, на вхід якого подають параметричний (ПП) та інформаційний (ІП) потоки, а виходом є результатна інформація (РІ).
Параметричний потік – це сукупність значень параметрів, які необхідні для налагодження ППП на конкретні умови роботи.
Інформаційний потік складає первинні дані, які обробляються для отримання результатної інформації.
Апарат налагодження ППП дасть змогу розширити сферу застосування проектування цього класу задач і використовувати ППП при створенні ІС для різних об’єктів управління.
355. Структурний підхід до проектування інформаційної системи.
Структурним підходом до проектуваня ІС називається нисхідний підхід, при якому:
здійснюється поетапне розбиття системи на функціональні підсистеми (функції-підфункції-задачі,аж до рівня процедур);
формується ієрархічна структура функцій системи з обмеженим числом елементів на одному рівні (3-7);
функції системи ув’язуються з даними.
При цьому автоматизуєма система зберігає цілісне представлення, у якому всі частини взаємопов'язані.
Важливим є саме нисхідне проектування, оскільки у випадку ж розробки системи "знизу вгору" - від окремих задач до всієї системи - цілісність губиться, виникають проблеми при інформаційному стикуванні окремих компонентів.
Поетапне виділення підфункцій спрощує аналіз, оскільки дозволяє на початкових етапах не заглиблюватися в деталі виконання тих чи інших функцій, а розглядати їх вцілому, поступово деталізуючи на наступному кроці.
Окрім опису функцій системи при структурному проектуванні зазвичай створюється також модель даних ІС, при цьому використовуються діаграми „сутність-зв’язок” – ERD, описані в розділі 5 п.2. Деякі методології структурного проектування передбачають також опис поводження системи в часі, за допомогою спеціальних типів діаграм.
В цілому, при структурному проектуванні широко використовуються різноманітні діаграмні техніки у поєднанні з текстовими описами.
Таким чином, можна виділити ряд принципів, на яких базується структурний підхід до проектування ІС , серед яких основні:
принцип "розділяй і пануй" - рішення складних проблем шляхом їхньої розбивки на менші незалежні задачі, легкі для розуміння і рішення;
принцип ієрархії - організації складових частин задачі в ієрархічні деревоподібні структури з додаванням нових деталей на кожнім рівні;
принцип „краще один раз побачити” – широке використання графічних нотацій;
дуальність даних до функцій - що дані повинні бути структуровані й ієрархічно організовані.
При використанні структурного підходу широко використовуються процеси:
абстрагування - виділення істотних аспектів системи і ігнорування несуттєвих на кожному рівні;
формалізації - використання певного методичного підходу до рішення проблеми;
узгодження - обґрунтування і погодженння елементів (зі спеціалістом предметної області).