354. Характеристика компонентної технології створення інформаційної системи.

Компонентна чи пакетна технологія – це автоматизоване проек-тування, яке є вищим ступенем інтеграції типових елементів системи. В його основу покладено пакети прикладних програм (ППП). ППП – це система прикладних програм, призначена для розв’язання задач певного класу. Існують ППП загального призначення і функціональні. Вони складаються з трьох компонентів: функціонального і системного наповнення та мови завдань.

Принциповою відмінністю ППП від інших компонентів програмного забезпечення є гармонічне поєднання програмного фонду, який використовується для розв’язання цього класу задач, із системними засобами, що надають послуги для використання і розширення цього фонду.

У ході розробки систем на базі ППП виникають такі проблеми: визначення проблемної орієнтації; вибір його архітектури; виявлення різних типів моделей; визначення складу системних засобів; оптимізація інформаційного забезпечення.

Зараз розроблено велику кількість ППП, яка в кілька разів перекриває потреби користувача. Але є ряд стримуючих факторів, які впливають на впровадження ППП.

1. ППП важкі для засвоєння. Так, кваліфікований спеціаліст вивчає ППП обсягом від 10 до 15 тис. команд у середньому 5 – 7 місяців. Більшість ППП мають обсяг не менше 30 тис. команд.

2. Ускладнена оцінка можливостей застосування, яка здебільшого виконується «вручну», на основі досвіду та інтуїції розробника.

3. Проблема системної ув’язки та інтеграції програмних засобів.

Кожний ППП має свою структуру входу і виходу, що ускладнює комплексне структурування всієї інформаційної системи, що може призвести до ослаблення стійкості системи.

4. Проблема приросту.

5. Проблема нових мов.

6. Функціональна повнота ППП.

Основною перевагою того чи іншого ППП є простота експлуатації і впровадження при рівних функціональних можливостях.

Для даної технології є важливим те, що існує поділ системи на окремі компоненти, для кожного з яких може створюватись автономний ППП.

Внутрішній зміст ППП можемо подати у вигляді «чорного ящика».

У такому випадку ППП – це перетворювач, на вхід якого подають параметричний (ПП) та інформаційний (ІП) потоки, а виходом є результатна інформація (РІ).

Параметричний потік – це сукупність значень параметрів, які необхідні для налагодження ППП на конкретні умови роботи.

Інформаційний потік складає первинні дані, які обробляються для отримання результатної інформації.

Апарат налагодження ППП дасть змогу розширити сферу застосування проектування цього класу задач і використовувати ППП при створенні ІС для різних об’єктів управління.

355. Структурний підхід до проектування інформаційної системи.

Структурним підходом до проектуваня ІС називається нисхідний підхід, при якому:

• здійснюється поетапне розбиття системи на функціональні підсистеми (функції-підфункції-задачі,аж до рівня процедур);

• формується ієрархічна структура функцій системи з обмеженим числом елементів на одному рівні (3-7);

• функції системи ув’язуються з даними.

При цьому автоматизуєма система зберігає цілісне представлення, у якому всі частини взаємопов'язані.

Важливим є саме нисхідне проектування, оскільки у випадку ж розробки системи "знизу вгору" - від окремих задач до всієї системи - цілісність губиться, виникають проблеми при інформаційному стикуванні окремих компонентів.

Поетапне виділення підфункцій спрощує аналіз, оскільки дозволяє на початкових етапах не заглиблюватися в деталі виконання тих чи інших функцій, а розглядати їх вцілому, поступово деталізуючи на наступному кроці.

Окрім опису функцій системи при структурному проектуванні зазвичай створюється також модель даних ІС, при цьому використовуються діаграми „сутність-зв’язок” – ERD, описані в розділі 5 п.2. Деякі методології структурного проектування передбачають також опис поводження системи в часі, за допомогою спеціальних типів діаграм.

В цілому, при структурному проектуванні широко використовуються різноманітні діаграмні техніки у поєднанні з текстовими описами.

Таким чином, можна виділити ряд принципів, на яких базується структурний підхід до проектування ІС , серед яких основні:

• принцип "розділяй і пануй" - рішення складних проблем шляхом їхньої розбивки на менші незалежні задачі, легкі для розуміння і рішення;

• принцип ієрархії - організації складових частин задачі в ієрархічні деревоподібні структури з додаванням нових деталей на кожнім рівні;

• принцип „краще один раз побачити” – широке використання графічних нотацій;

• дуальність даних до функцій - що дані повинні бути структуровані й ієрархічно організовані.

При використанні структурного підходу широко використовуються процеси:

абстрагування - виділення істотних аспектів системи і ігнорування несуттєвих на кожному рівні;

формалізації - використання певного методичного підходу до рішення проблеми;

узгодження - обґрунтування і погодженння елементів (зі спеціалістом предметної області).