- •301. Класифікація інформаційних систем.
- •302. Основні напрямки розвитку інформаційних технологій.
- •Основні задачі, які потрібно розв’язувати в процесі створення інформаційної системи.
- •Основні принципи та підходи до створення інформаційної системи.
- •Декомпозиція інформаційної системи
- •Стадії та вимоги створення інформаційної системи.
- •307. Методи та засоби створення інформаційної системи.
- •308. Етапи на стадії "Формування вимог до інформаційної системи".
- •309. Етапи на стадії "Розробка концепції інформаційної системи".
- •310. Етапи на стадії "Технічне завдання" інформаційної системи.
- •311. Склад перед проектної документації інформаційної системи.
- •312. Етапи розробки технічного проекту інформаційної системи.
- •313. Етапи розробки робочої документації інформаційної системи.
- •314. Склад проектної документації на стадії "Технічний проект" інформаційної системи.
- •315. Склад проектної документації на стадії "Робоча документація" інформаційної системи.
- •316. Етапи визначення структури інформаційної системи.
- •317. Структура опису постановки задачі.
- •318. Інформаційна модель задачі.
- •319. Класифікація та основні принципи створення арм.
- •320. Поняття інформаційного забезпечення інформаційних систем.
- •321. Структура інформаційного забезпечення інформаційної системи.
- •322. Основні принципи створення інформаційного забезпечення.
- •323. Організація інформаційної бази.
- •324. 3Овнішньомашинна інформаційна база.
- •325. Внутрішньомашинна (машинна) інформаційна база.
- •326. Методи створення інформаційного забезпечення.
- •327. Види інформаційних масивів.
- •329. Система класифікації інформації.
- •330. Основні методи класифікації інформації.
- •331. Система кодування інформації.
- •332. Основні методи кодування інформації.
- •333. Основи і класифікатори техніко-економічної інформації.
- •334. Етапи методики створення класифікаторів.
- •335. Поняття системи документації, уніфіковані системи документації.
- •336. Вихідна інформація інформаційної системи.
- •337. Класифікація форм вихідної інформації.
- •338. Вимоги до проектування форм вихідної інформації.
- •339. Етапи методики проектування форм вихідної інформації.
- •340. Розміщення атрибутів у вихідному повідомленні.
- •341. Вхідна інформація інформаційної системи.
- •342. 3Агальні вимоги до проектування форм первинних документів.
- •343. Форми побудови зон первинних документів.
- •344. Етапи методики проектування вхідних інформаційних повідомлень.
- •345. Основні поняття зв'язку користувач – пеом
- •346. Процеси введення-виведення при проектуванні інформаційної системи.
- •347. Основні структури типів діалогу інформаційної системи.
- •348. Послідовність проектування розміщення даних на екрані.
- •349. Ієрархія розміщення даних на екрані.
- •350. Основні цілі і складові підтримки користувача.
- •351. Що передбачає випробування інформаційної системи.
- •352. Рівні управління проектуванням інформаційних систем.
- •353. Характеристика елементного підходу до створення інформаційної системи.
- •354. Характеристика компонентної технології створення інформаційної системи.
- •355. Структурний підхід до проектування інформаційної системи.
- •356. Метод функціонального моделювання sadt.
- •357. Сутність об'єктно-орієнтованого підходу до проектування інформаційної системи.
- •358. Основні засоби мови uml.
- •359. Класифікація case-засобів.
- •360. Класифікація та основні принципи створення арм.
350. Основні цілі і складові підтримки користувача.
Мета проектування інтерфейсу користувача — це розроблення схеми або макету екрана і інтерфейсу, щоб вони були зручними для користування й візуально привабливими. Розроблювачі інтерфейсу мають приділяти значну увагу його ергономіці, ставлячи за мету забезпечити комфортну й ефективну взаємодію користувачів зі складною системою оброблення інформації, а також досягти повноти знань, які використовуються в цьому процесі.
Архітектура визначається характером взаємодії основних її складових — інтерфейсу користувача; бази та сховища даних, документів і правил; моделей і аналітичних інструментів; інфраструктури комунікацій і мереж, а також елементів цих частин.
Головним компонентом є інтерфейс користувача. До інструментальних засобів для побудови інтерфейсу користувача належать: симулятори інтерфейсу, генератори, інструментальні засоби запиту і звітів, пакет розроблення кінцевого користувача.
Інтерфейс користувача — це ряд меню, піктограм, команд, форматів графічного дисплея і/або інші презентації, які забезпечуються відповідною програмою, щоб дати змогу користувачеві мати зв’язок і використовувати її.
Можна вирізнити три головні механізми для організації взаємодії користувачів:
- формальний діалог, що ґрунтується на «кмітливості» комп’ютера з урахуванням його структури як віртуальної машини;
- природна мова, яка відбиває особливості мислення конкретної людини, у результаті чого мова реалізується на лінгвістичній основі подання знань, комунікації і логічного висновку;
- графічний діалог, що відтворює задану предметну галузь, зокрема, із застосуванням піктограм. Останні мають деякий сенс для користувача, а в комп’ютері — це просто розміщення маркера.
Інтерфейс «користувач—система» забезпечує зв’язок та компонентами. У свою чергу, користувацький інтерфейс має свої взаємопов’язані три компоненти або ключові аспекти:
мову дій; мову відображення; базу знань.
351. Що передбачає випробування інформаційної системи.
Безпосереднє впровадження ІС виконується в два етапи: дослідна експлуатація, після якої здійснюються приймальні випробування, і передача в постійну експлуатацію. Складається акт передачі ІС у дослідну експлуатацію. Під час дослідної експлуатації ведуть журнал дослідної експлуатації, в який записують всі рішення й усі порушення, які виникли під час кожного з рішень. За результатами дослідної експлуатації складають протокол, у який виносяться позитивне чи негативне рішення й усі недоліки з термінами їх усунення. Якщо під час дослідної експлуатації виникли додаткові вимоги замовника, не передбачені в технічному завданні, то вони не є підставою для негативної оцінки її результатів і їх можна задовольнити, уклавши додатковий контракт і погодивши терміни. Після позитивних результатів дослідної експлуатації проводять приймальні випробування, які водночас є здачею проекту в постійну експлуатацію. Приймальній комісії, яка проводить приймальні випробування, подають:
— технічне завдання на систему;
— технічну документацію на систему і на її кожну частину, яка передається в постійну експлуатацію;
— протокол і журнал дослідної експлуатації;
— штатний розпис підрозділів замовника, які обслуговуються ІС;
— акти передачі всіх частин ІС у постійну експлуатацію;
— проекти програм і методик приймальних випробувань.
Приймальні випробування задач, які мають частоту вирішення один раз на добу і більше, повинні проводитись у режимі нормальної експлуатації, інші випробовуються на тестових прикладах. Випробування передбачають:
— випробування кожної задачі;
— випробування всіх пред’явлених комісії задач у комплексі із задачами, що вже функціонують;
— випробування задач за наявності помилок в інформації;
— перевірку процедур внесення змін до баз даних чи в нормативно-довідкову інформацію.
Складається протокол випробувань. Показники надійності роботи ІС оцінюють за даними дослідної експлуатації і проведених випробувань. Усі виявлені недоліки та зауваження, а також терміни їх доопрацювання вказують у протоколі погодження. Після внесення всіх змін складають акт передачі ІС у постійну експлуатацію і акт завершення робіт. Уся документація на ІС, а також програмне забезпечення (на машинних носіях) передаються замовнику не менш як у двох примірниках.
