- •301. Класифікація інформаційних систем.
- •302. Основні напрямки розвитку інформаційних технологій.
- •Основні задачі, які потрібно розв’язувати в процесі створення інформаційної системи.
- •Основні принципи та підходи до створення інформаційної системи.
- •Декомпозиція інформаційної системи
- •Стадії та вимоги створення інформаційної системи.
- •307. Методи та засоби створення інформаційної системи.
- •308. Етапи на стадії "Формування вимог до інформаційної системи".
- •309. Етапи на стадії "Розробка концепції інформаційної системи".
- •310. Етапи на стадії "Технічне завдання" інформаційної системи.
- •311. Склад перед проектної документації інформаційної системи.
- •312. Етапи розробки технічного проекту інформаційної системи.
- •313. Етапи розробки робочої документації інформаційної системи.
- •314. Склад проектної документації на стадії "Технічний проект" інформаційної системи.
- •315. Склад проектної документації на стадії "Робоча документація" інформаційної системи.
- •316. Етапи визначення структури інформаційної системи.
- •317. Структура опису постановки задачі.
- •318. Інформаційна модель задачі.
- •319. Класифікація та основні принципи створення арм.
- •320. Поняття інформаційного забезпечення інформаційних систем.
- •321. Структура інформаційного забезпечення інформаційної системи.
- •322. Основні принципи створення інформаційного забезпечення.
- •323. Організація інформаційної бази.
- •324. 3Овнішньомашинна інформаційна база.
- •325. Внутрішньомашинна (машинна) інформаційна база.
- •326. Методи створення інформаційного забезпечення.
- •327. Види інформаційних масивів.
- •329. Система класифікації інформації.
- •330. Основні методи класифікації інформації.
- •331. Система кодування інформації.
- •332. Основні методи кодування інформації.
- •333. Основи і класифікатори техніко-економічної інформації.
- •334. Етапи методики створення класифікаторів.
- •335. Поняття системи документації, уніфіковані системи документації.
- •336. Вихідна інформація інформаційної системи.
- •337. Класифікація форм вихідної інформації.
- •338. Вимоги до проектування форм вихідної інформації.
- •339. Етапи методики проектування форм вихідної інформації.
- •340. Розміщення атрибутів у вихідному повідомленні.
- •341. Вхідна інформація інформаційної системи.
- •342. 3Агальні вимоги до проектування форм первинних документів.
- •343. Форми побудови зон первинних документів.
- •344. Етапи методики проектування вхідних інформаційних повідомлень.
- •345. Основні поняття зв'язку користувач – пеом
- •346. Процеси введення-виведення при проектуванні інформаційної системи.
- •347. Основні структури типів діалогу інформаційної системи.
- •348. Послідовність проектування розміщення даних на екрані.
- •349. Ієрархія розміщення даних на екрані.
- •350. Основні цілі і складові підтримки користувача.
- •351. Що передбачає випробування інформаційної системи.
- •352. Рівні управління проектуванням інформаційних систем.
- •353. Характеристика елементного підходу до створення інформаційної системи.
- •354. Характеристика компонентної технології створення інформаційної системи.
- •355. Структурний підхід до проектування інформаційної системи.
- •356. Метод функціонального моделювання sadt.
- •357. Сутність об'єктно-орієнтованого підходу до проектування інформаційної системи.
- •358. Основні засоби мови uml.
- •359. Класифікація case-засобів.
- •360. Класифікація та основні принципи створення арм.
348. Послідовність проектування розміщення даних на екрані.
Зовнішній вигляд екрана залежить від того, які поля повідомлень відображаються, в якому місці і з якими атрибутами.
Ітеративний процес розміщення даних на екрані складається з таких етапів:
1) вирішити, яка інформація, тобто які поля мають з’являтися на екрані;
2) визначити головний формат цієї інформації;
3) вирішити, де вона має з’являтися на екрані, тобто визначити область виведення для кожного поля;
4) вирішити, які засоби потрібні для виділення полів, тобто які атрибути необхідні для кожного поля;
5) розробити проект розміщення даних на екрані;
6) оцінити ефективність цього розміщення.
Цей процес повторюється доти, доки користувач не буде задоволений.
Інформацію потрібно розміщувати так, аби користувач міг переглядати екран у логічній послідовності й легко виводити потрібну інформацію, ідентифікувати зв’язані групи інформації, розрізняти виняткові ситуації (повідомлення про помилки чи попередження), а також визначати, які дії з його боку потрібні (чи потрібні взагалі) для продовження виконання завдання.
На екрані має розміщуватись лише та інформація, яка дійсно потрібна користувачеві на даному етапі роботи.
1-й етап. На основі вивчення проблемної сфери визначають, яка інформація потрібна користувачеві і яка в даний момент має розміщуватися на екрані (зміст відеокадра).
2-й етап. Розробник повинен визначити розмір областей виведення і атрибути, які пов’язані з кожним полем.
Поля вхідних і вихідних даних повинні мати назву, яка точно визначає зміст відповідного поля, і відокремлюватися від даних. Основні принципи вибору назви поля.
1. Назви мають бути короткими, проте скорочення не повинні бути довільними.
2. Для відокремлення назви поля від їх значень останні виділяються за допомогою таких засобів: розділових знаків; дужок; великих літер; підвищеної яскравості; інверсії; кольору.
3. Назву потрібно розміщувати у природному і логічному зв’язку з відповідними значеннями полів або на тому самому рядку і зліва для одного значення поля чи у вигляді заголовків над відповідними полями даних.
3-й етап. Визначають місце раціонального розподілу інформації на екрані. Інформація може розміщуватися в ієрархічній послідовності: екран, відеокадр, вікно, панель, поле. Відеокадр – це відображення інформації в закінченій логічній відповідності на конкретний момент часу або сформоване зображення для одночасного зображення інформації на екрані. На екрані чи в окремих його частинах може розкриватися вікно для тієї чи іншої функції.
349. Ієрархія розміщення даних на екрані.
Етапи процесу розміщення даних на екрані: вирішити яка інформація має з'явитися, визначити головний формат інформації, визначити де має з'явитися, визначити кошти на виділення полів, розробити проект розміщення даних на екрані, оцінити ефективність розміщення.
Принципи: 1) інформація повинна розміщатися те щоб користувач міг переглядати інформацію у логічній послідовності; 2) ідентифікувати пов'язані групи інформації; 3) відрізняти виняткові ситуації; 4) визначати необхідне.
Основні етапи: 1) з урахуванням дослідження визначити яка інформація потрібна користувачеві й яка має нині перебувати на екрані; 2) розроблювач повинен визначити розмір областей виведення і атрибути кожного поля; 3) визначається місце раціонального розподілу інформації на екрані ( інформація розміщається в ієрархічної послідовності: екран, відео кадр, вікно, панель, полі; сформований зображення для одночасного показу інформації на екрані; типи вікон: первинне, вторинне, спливаюче; розміщення інформації на відео кадрі: заголовок, інструкція за способом роботи з інформацією, предметна область, інструкція що робити далі, область повідомлень, область введення команд, область функціональних клавіш; загальні принципи розміщення інформації на екрані: залишити вільної половину екрана, залишити порожнім рядок після кожної п'ятої рядки, залишити 4-5 перепусток між стовпчиками, текст розміщається те щоб перегляд ходив у властивому напрямі, зміст полів має розміщатися і вирівнюватися близько горизонтальний і вертикальних осей, розміщення даних зліва праворуч і згори вниз); 4) визначення атрибутів які залучають увагу до певної частини екрана чи дії ( атрибути: колір символів, мерехтіння, звук, рівень яскравості, колір фону; правила користування кольором: використовувати мінімум квітів, для великих панелей використовувати колір фону, для даних використовувати яскравіший колір, виділення двох областей використовувати чорне й білий, колір потрібно залучити до відповідність до уявленнями користувача, експериментувати з різними відтінками); 5) розробка проекту екранної форми; 6) методи оцінки розміщення інформації (інформація розбивається на логічні групи й швидко виділяється прямокутниками, екран поділяється вертикальними і горизонтальними осями і кількість і величину прямокутників оцінюються щодо виділених осей).
