336. Вихідна інформація інформаційної системи.

Вихідна інформація ІС — це інформація, яка видається на об’єкт управління, персоналу чи в інші системи управління у вигляді документів, відображень, даних і сигналів та отримується в результаті виконання функцій інформаційної системи.

До проектування форм вихідної інформації висувають такі ви­моги:

1) наявність усіх необхідних показників, які встановлені відповідно до цільових функцій управління;

2) максимальна закінченість, виключення будь-якого додаткового опрацювання вручну;

3) точність підрахунків і зрозумілість друку;

4) зручність і доступність використання широким колом осіб, які не ознайомлені з обчислювальною технікою;

5) текстове розшифрування деяких якісних атрибутів;

6) форма вихідного повідомлення та його зміст не повинні ускладнювати технологію його складання;

7) форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, мають бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів;

8) форми подання вихідної інформації ІС необхідно погоджувати із замовником (користувачем) системи;

9) терміни і скорочення, які вживаються у вихідних повідомленнях ІС, повинні бути загальноприйнятими в даній проблемній сфері й погоджені із замовником системи;

10) об’єднання двох чи більше простих форм (з однаковою періодичністю складання) в одну форму з урахуванням можливостей ЕОТ;

11) чітка назва вихідного повідомлення.

У процесі проектування вихідних повідомлень необхідно враховувати:

- цілі, для яких вони використовуються;

- сфери й особливості їх використання;

- періодичність одержання;

- можливості засобів виведення інформації;

- характер проблемної сфери;

- умови роботи з повідомленнями;

- контроль вірогідності складання;

- порядок оформлення і передавання користувачеві.

337. Класифікація форм вихідної інформації.

Під класифікацією інформації розуміємо не лише інформацію, яка є у масивах і повідомленнях, а й класифікацію безпосередньо інформаційних повідомлень (документів) і масивів.

Ієрархічна класифікація характеризується кількістю ступенів класифікації, глибиною, обсягом і гнучкістю.

Сукупність класифікаційних групувань є ступенем класифікації.

Кількість ступенів класифікації визначає глибину класифікації, яку встановлюють залежно від ступеня конкретизації групування і кількості ознак, необхідних для розв’язання конкретних задач.

Від глибини класифікації й кількості групувань, які створюються на кожному ступені класифікації, залежить обсяг класифікації.

Як правило, найбільша кількість групувань, на яку може поділятися дане групування, що встановлюється постійним для всієї класифікації чи для даного ступеня, звичайно є кратною десяти.

Переваги: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий інформаційний обсяг, традиційність і звичність використання, добра пристосованість для ручної обробки інформації, можливість створення мнемонічних кодів, які несуть смислове навантаження.

Недоліки: жорстка структура, зумовлена фіксованістю ознак і заздалегідь встановленим порядком їх проходження, які не допускають включення за відсутності резервного обсягу нових об’єктів, класифікаційних групувань і ознак; неможливість групувати за будь-якою, наперед не заданою ознакою; для стабільності класифікаторів потрібні великі резервні обсяги.

Фасетний метод класифікації – паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування.

При цьому множина об’єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об’єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. У класифікаторах фасети найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код . Класифікаційні групування створюються з об’єктів, які мають конкретні комбінації ознак, взяті з відповідних фасет. Послідовність розміщення фасет при створенні класифікаційного групування задається фасетною формулою

Переваги: гнучкість структури, яка може пристосовуватися до змін у задачах; можна включати нові фасети чи видаляти старі.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу через відсутність практично багатьох із можливих комбінацій фасет; нетрадиційність і незвичність при використанні для ручної обробки даних.