331. Система кодування інформації.

Для організації інформаційної взаємодії різноманіт­них інформаційних систем між собою, а також з різними групами користувачів потрібно однотипно описувати дані в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні. Цього досягають грамотним проектуванням інформаційного забезпечення. Система класифікації і кодування являє собою перелік описів і систем супроводження класифікаторів техніко-економічної інформації на економічному об’єкті. Для кодування інформації, що використовується тільки в цій ІС, повинні бути застосовані наявні у замовника ІС класифікатори. Для кодування в ІС вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, необхідно використовувати класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

332. Основні методи кодування інформації.

За державним стандартом (ГОСТ 6.01.—87 «Единая система классификации и кодирования технико-экономической информации. Основные положения») існують чотири методи кодування: порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралельний.

Порядковий метод кодування — створення коду із чисел натурального ряду і його привласнення — найбільш простий і повний, однозначний. На основі максимальної кількості об’єктів, які класифікуються, визначається кількість розрядів для ознаки і всього коду.

Серійно-порядковий метод кодування — створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його привласнення — використовується для двоознакових номенклатур.

При визначенні кількості розрядів для коду беруть до уваги максимальну кількість об’єктів для найбільшої серії чи діапазону і добавляють резервні позиції для кодування нових об’єктів. Їх кількість визначають на основі обстеження проблемної сфери чи беруть 25 % найбільшої кількості об’єктів.

Послідовний метод кодування — це створення коду класифікаційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, які одержані ієрархічним методом класифікації, та його привласнення.

Переваги послідовного методу: простота побудови коду, велика місткість при значній інформативності, можливість одержання результатів за вищими (старшими) розрядами.

Недоліки: велика кількість знаків у коді і складність побудови задач.

Паралельний метод кодування — це створення коду класифікаційного угруповання і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, одержаних фасетним методом класифікації, та його привласнення.

Переваги паралельного методу: повна пристосованість для автоматизованої обробки і розв’язання техніко-економічних задач, характер яких постійно змінюється, можливість стандартизації завдяки фасетній побудові.

Недоліки: обмежені можливості ідентифікації об’єктів, велика надмірність, неповне використання обсягу створеної класифікації.

333. Основи і класифікатори техніко-економічної інформації.

Для інформаційної сумісності різних систем потріб­но використовувати однакові класифікатори.

Класифікатор є офіційним документом, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів класифікаційних угруповань і (чи) об’єктів класифікації.

Класифікатори можуть бути: державні (затверджені Держстандартом для застосування в ІС різних міністерств і відомств); галузеві (введені в установленому порядку для використання в ІС даної галузі); підприємств (введений в установленому порядку для використання в ІС цього підприємства). Для цього створено Єдину систему класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Єдина система є частиною інформаційного забезпечення системи і становить сукупність взаємопов’язаних державних класифікаторів техніко-економічної інформації, системи їх ведення і нормативних документів для їх розробки, впровадження, ведення, вдосконалення й контролю за впровадженням. Формуванням ЄСКК керує Держстандарт України.

Класифікатори ЄСКК, можно поділити на чотири групи:

1) класифікатори інформації про трудові та природні ресурси, професії робітників і посади службовців за категоріями, спеціальностями, освітою і т. п.;

2) класифікатори інформації про продукти праці, виробничу діяльність та послуги, промислову та іншу продукцію, роботи й послуги в різних галузях;

3) класифікатори інформації про структуру народного господарства і адміністративний поділ, підприємства, організації, галузі народного господарства і т. д.;

4) класифікатори управлінської інформації та документації, позначення одиниць вимірювання, техніко-економічних показників, стандартів тощо.