19.Характеризувати та дати визначення: бази даних, скбд, репозитарію метаданих та архіва даних

База даних (БД) — впорядкований набір логічно взаємопов'язаних даних, що використовуються спільно, та призначені для задоволення інформаційних потреб користувачів. У технічному розумінні включно й система керування БД.

Головним завданням БД є гарантоване збереження значних обсягів інформації (т.зв. записи даних) та надання доступу до неї користувачеві або ж прикладній програмі. Таким чином БД складається з двох частин  : збереженої інформації та системи управління нею. З метою забезпечення ефективності доступу записи даних організовують як множину фактів (елемент даних).

Систе́ма керування ба́зами да́них (СКБД) — комп'ютерна програма чи комплекс програм, що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних. Характеристика -

Контроль за надлишковістю даних

Несуперечливість даних

Підтримка цілісності бази даних (коректність та несуперечливість)

Цілісність описується за допомогою обмежень

Незалежність прикладних програм від даних

Спільне використання даних

Підвищений рівень безпеки

Репозитарій є центральною частиною сховища даних. Репозитарій метаданих дає змогу визначити семантичну структуру додатка у вигляді опису термінів предметної галузі, їх взаємозв’язки і атрибути. Терміни предметної галузі, визначеної в репозитарії метаданих, можуть бути використані для створення розділюваних розмірностей і структури довідників для визначення взаємодії між документами. Крім того, завданням метаданих є відстежування змін у структурі моделі предметної галузі та забезпечення порівнювання даних, зібраних у різні періоди. Властивість метаданих відстежувати зміни структур даних і їх значення в часі називається контролем модифікацій (versioning). Корпоративне сховище даних може функціонувати в трьох архітектурах — реляційній (ROLAP), багатовимірній (MOLAP) і гібридній, або змішаній (HOLAP). Усі дані, які зберігаються в БД, поділяються на фонд і архів даних. Такий поділ пов’язаний з різницею в технологічних режимах використання даних. Фонд даних — це дані, які зберігаються на мета даних (МД) (при використанні машин типу ЕС ЕОМ) чи вінчестері (при використанні ПЕОМ) і перебувають безпосередньо під уп­равлінням СУБД. Архіви — це копії файлів БД, які зберігаються на магнітних стрічках чи гнучких магнітних дисках для відтворення БД на випадок її зруйнування при різних збійних ситуаціях.

20. Підходи до проектування на зовнішньому рівні.

Етапи проектування БД вiдповiдають рiвням подання даних у БД, тобто є 4 етапи проектування БД: зовнішній, iнфологiчний, логiчний (даталогiчний), внутрiшній.

Метою проектування на зовнiшньому рiвнi є розробка позамашинного iнформацiйного забезпечення, яке вміщує систему вхiдної (первинної) документацiї, що характеризує певну ПО, систему класифiкацiї та кодування технiко-економiчної iнформацiї, а також перелiк вiдповiдних вихiдних повiдомлень, якi потрiбно формувати за допомогою АБД.

Iснує два пiдходи до проектування баз даних на зовнiшньому рiвнi: «вiд предметної областi» i «вiд запиту». Пiдхiд «вiд предметної областi» полягає в тому, що формується зовнiшнє iнформацiйне забезпечення всiєї предметної областi без урахування потреб користувачiв i прикладних програм. Iнодi цей пiдхiд називають іще об’єктним, чи непроцесним. Переваги: об’єктивнiсть, системнiсть при вiдображеннi ПО i стiйкiсть iнформацiйної моделi, можливiсть реалiзації великої кiлькості прикладних програм i запитiв, у тому числi незапланованих при створеннi БД. Недолік: значний обсяг робiт, який потрібно виконати при визначеннi iнформацiї, яка пiдлягає фiксацiї в БД, що вiдповiдно ускладнює i збiльшує термiн розробки проекту.

При пiдходi «вiд запиту» основним джерелом iнформацiї про предметну область є вивчення запитiв користувачiв i потреб прикладних програм. Цей пiдхiд також називається процесним, чи функцiональним. При такому пiдходi БД проектується для виконання поточних задач управлiння без урахування можливостi розширення системи i виникнення нових задач управлiння. При його використаннi можуть виникнути складностi в агрегацiї вимог рiзних користувачiв i прикладних програм. Проте за такого пiдходу значно зменшується трудомiсткість проектування, а отже, є можливiсть створити систему з високими експлуатацiйними характеристиками.

Однак узятий окремо кожний iз цих методiв не може дати достатньо iнформацiї для проектування рацiональної структури БД. Тому при проектуваннi БД доцiльно спiльно використовувати ці два пiдходи.