
- •1. Правила побудови схеми реляційної моделі бази даних.
- •2.Визначення сховищ даних їх характеристика та призначення
- •3. Характеристика етапів інфологічного проектування.
- •5. Правила агрегації інформаційних об’єктів при інфологічному проектуванні бд.
- •6. Характеристика моделей побудови сховищ даних: “зірка” та “сніжинка”.
- •7.Стратегії розподілення даних в розподіленій базі даних.
- •9. Визначення сховищ та вітрин (кіосків) даних їх призначення та застосування.
- •10. Характеристика етапів проектування бази даних.
- •13.Відмінності проектування сховищ даних від баз даних.
- •19.Характеризувати та дати визначення: бази даних, скбд, репозитарію метаданих та архіва даних
- •20. Підходи до проектування на зовнішньому рівні.
- •21. Характеристика зв’язків між сутностями в середовищі Erwin.
- •22.Характеристика реляційної моделі представлення сховищ даних.
- •23.Сутність та види фрагментації при проектуванні розподіленої бд.
- •24. Скбд та її ф-ції
- •27. Характеристика гібридної моделі представлення сховищ даних.
- •29.Системи керування базами даних (скбд) та технології їх функціонування.
- •32. Визначення та приклади функціонально та повної функціональної залежності та правило приведення до 2нф.
- •33. Характеристика реляційних моделей побудови сховищ даних.
- •34.Особливості проектування бази даних в середовищі case-засобуERwin.
5. Правила агрегації інформаційних об’єктів при інфологічному проектуванні бд.
2. Другий крок — агрегація атрибутів і компонування їх в інформаційні об'єкти. Процес агрегації атрибутів і визначення об'єктів є ітеративним, тобто послідовним.
Для великих і складних систем з різними функціями і великою кількістю документації перелік атрибутів аналізують окремо по кожній функціональній задачі чи їх комплексу. В основі агрегації лежить аналіз типів співвідношень між атрибутами.
Порядок виконання процедури агрегації такий.
2.1. Спочатку серед атрибутів виокремлюються ті, між якими існує однозначний зв'язок в обох напрямах (1:1). Такі атрибути агрегуються в один об'єкт, якому присвоюється унікальне ім'я. Наприклад, атрибути «код матеріалу», «назва матеріалу», «одиниця вимірювання» об'єднуються в один об'єкт під назвою «МАТЕРІАЛ». Важливим моментом є вибір імені об'єкта. Ідентифікація об'єкта за якимсь ім'ям залежить від того, якій сутності предметної області відповідає даний об'єкт. Виконуючи такий аналіз, іноді необхідно додатково уточнювати ім'я атрибута для однозначного його семантичного трактування.
При цьому слід пам'ятати, що в результаті виконання 2.1 один і той самий атрибут може потрапити до кількох об'єктів. Наприклад, код робітника може бути включений до об'єкта «ПРАЦІВНИК», який уміщує всю довідкову інформацію про працюючих на підприємстві, а також до об'єкта «ВИРОБІТОК», що вміщує дані про щоденний виробіток кожного робітника.
2.2. Після багаторазового виконання 2.1 перевіряють атрибути, що залишились, на тип співвідношення з виокремленими об'єктами; якщо серед них є такі, що перебувають у співвідношенні 1 : 1 з виокремленими об'єктами, то їх приєднують до відповідних об'єктів.
2
.3.
Якщо серед решти атрибутів немає таких,
які б перебували з виокремленими
об'єктами у співвідношенні 1 ; 1, то
необхідно виконати перевірку на
співвідношення 1 : Б між рештою
атрибутів і виокремленими об'єктами.
При такому типі співвідношення може
існувати функціональна залежність, але
слід пам'ятати, що співвідношення 1 : Б
у цьому разі означатиме те, що в
екземплярах об'єкта можуть дублюватись
значення даного атрибута. Такі
атрибути приєднуються до виокремлених
об'єктів.
2
.4.
Якщо після виконання описаного аналізу
ще залишаться атрибути і серед них немає
таких, які б перебували з виокремленими
об'єктами у співвідношенні 1 : 1 чи 1 : Б,
то вирішують питання про створення
з решти атрибутів окремих нових об'єктів.
Не виключена можливість, що при цьому
може з'явитися об'єкт, який містить лише
один атрибут. Це свідчить про те, що
існують недоліки в проектуванні на
зовнішньому рівні. Тому потрібно виконати
дообстеження ПО з погляду поповнення
таких об'єктів атрибутами, яких бракує.
Отримані об'єкти необхідно ідентифікувати унікальними іменами. Іменувати об'єкт краще одним словом і бажано, щоб це був іменник, наприклад «ДЕТАЛЬ», «МАТЕРІАЛ», «ПОСТАЧАЛЬНИК». Але не завжди можна ідентифікувати об'єкт одним словом, тому іменами об'єктів можуть бути також словосполучення, які складаються з дієслова або іменників (наприклад, «НАДХОДЖЕННЯ МАТЕРІАЛУ», «ВИДАТОК МАТЕРІАЛУ»).