55. Зміст понять «інновація», «технологія» в туризмі

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій, планування позитивних результатів і керування ними - складна методологічна проблема в сфері туризму, зв'язана насамперед із класифікацією нововведень. У якості значимих для визначення суті інновацій у туризмі виділяють наступні класифікаційні ознаки:

- джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходу);

- вид інновації ( інфраструктура туризму, турпродукт, способи й засобу розподілу турпродукта/послуги, керування, фактори виробництва);

- ступінь новизни

- широта впливу, масштабність, связность (локальні, глобальні, системні);

- інвестиційне наповнення (некапіталомісткі, капіталомісткі).

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення й реалізація туристських проектів, що навіть не приносять спочатку істотному прибутку, може дати поштовх розвитку туризму й тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць і зростання доходів населення.

Інноваційний процес у туризмі досить специфічний. Він одержує, як правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволеності клієнта, а з іншої сторони, в основному завдяки прийняттю спільних розв'язків туристськими організаціями, органами керування галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування й громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням. Тільки така взаємодія всіх елементів (суб'єктів і об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості росту (розвитку) сфери туризму. Комплексність і трансформируемість відкриттів, коли впровадження нового в одній області дає ефект (і можливо, більш сильний) в інш, що становить їхню сутність у галузі, тому потребують науково обґрунтованої організації й керуванні.

Технологія - це інструменти, устаткування, процеси, дії, матеріали і знання, потрібні для перетворення ресурсів у товари і послуги, що випускаються. Поняття "технології" визначає різні сфери діяльності - від технології навчання (послуга утворення), технології складання і випуску промислового продукту до технології послуг.

Технології залежать від властивостей самого продукту, а саме: способів послідовної зміни стану, властивостей, форми, розмірів та інших характеристик предмета праці. Вони розрізняються сукупністю конкретних прийомів одержання, опрацювання, переробки вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, інформації, устаткуванням і механізмами, що для цього застосовуються, послідовністю і місцем виконання технологічних процесів.

56. Застосування сучасних інноваційних засобів в логістиці туристичних підприємств.

ТЕКСТ ЭТОГО ОТВЕТА ВЗЯТ ИЗ НАУЧНОЙ СТАТЬИ ПРЕПОДШИ!!!НЕ НУЖНО ТУПО ПЕРЕКАТЫВАТЬ!!!

В умовах глобалізаційних процесів туристичний бізнес України потребує швидкої модернізації та адаптації до змін світосистемних закономірностей. Туризм, як важлива частина суспільно-соціальної сфери, продукує необхідний для споживача продукт релаксації, відпочинку, культурного та саморозвиваючого значення.

Однією з сучасних тенденцій розвитку туристської індустрії є логістизація виробничого процесу. Термін «логістика» стосовно туризму розглядається як «ефективний підхід до управління потоками туристів та інформаційними потоками з метою збільшення прибутку шляхом зниження витрат на виробництво туристичного продукту і обслуговування туристів під час подорожі».

Туристична логістика – це наука про планування, контроль і управління операціями, що здійснюються в процесі формування туру, доведення турпродукту до споживача, управління фінансовими потоками, а також в процесі передачі, зберігання і обробки інформації.

Новизна логістичного підходу в управлінні туристичним продуктом полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головне значення має не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового тощо). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою формою, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів.

Логістика туризму, як особливий науково-практичний напрямок логістики, характеризується компонентною, регіональною та функціональною структурою. Так, для посередницьких підприємств, якими є туристичні організатори (туроператори і турагенти), об’єктами логістики є турпродукт як кінцевий результат виробничого процесу та супроводжуючі його інформаційні, сервісні, фінансові потоки.

Компонентна структура логістики включає:

1. Логістика ресурсної бази туризму;

2. Логістика матеріально-технічної бази туризму:

   1. Логістика ресторанного бізнесу;

   2. Логістика сфери гостинності;

3. Логістика інформаційної інфраструктури туризму;

4. Логістика транспортної діяльності в туризмі;

5. Логістика екскурсійного обслуговування;

6. Логістика супутніх турпослуг;

7. Логістика виробництва та збуту туристичних товарів.

Регіональна структура логістики включає:

1. Метарівень (логістика світового туризму);

2. Мегарівень (логістика туристичних макрорегіонів світу);

3. Макрорівень (логістика туристичного сектору країни);

4. Мезорівень (логістика туристичної зони, регіону);

5. Мікрорівень (логістика турфірми, готелю);

6. Локальний рівень (логістика туру).

Функціональна структура логістики туризму:

1. Постачання;

2. Виробництво;

3. Збут.