Вирішила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” збитки в розмірі 10 954 грн. 12 коп., судовий збір у розмірі 219 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк

Судді: Т.Є. Жайворонок В.А. Мазурок

Н.П. Лященко В.С. Перепічай

Коментар:

У даному рішенні від 25 березня 2009 року Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України про відшкодування збитків за касаційною скаргою, в якій ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та неправильне застосування судами норм матеріального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Виходячи з норм матеріального права ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Відповідно до положень ст. ст. 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Та спираючись на ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, правильно встановивши фактичні обставини справи та керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила задовільнити касаційну скаргу та стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” збитки в розмірі 10 954 грн. 12 коп., судовий збір у розмірі 219 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн.

Справа № 2-1644/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2012 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого –судді Дурасової Ю.В.,

при секретарі –Посувайло Я.О.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, суд -

ВСТАНОВИВ:

З канцелярії суду справа передані судді 18.01.2012 року, тому виконати Ухвалу суду апеляційної інстанції від 26.12.2011 року у строк до 16.01.2012 року, суд першої інстанції не має можливості.

28.11.2011 року по вказаній справі ухвалено рішення, на яке подано апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції не може прийняти справу до розгляду, оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення по даній справі не вирішив питання про розподіл судових витрат (при уточненні позовних вимог 28.04.2011 року, а.с. 40, позивач ОСОБА_3 заявила клопотання про розподіл судових витрат порівну між стронами).

В судовому засіданні представник позивача не заперечує проти ухвалення додаткового рішення у справі, вважає, що витрати повинні бути розподілені між сторонами порівну т. я. рішенням суду спільне майно розподілено порівну між подружжям.

Представник відповідача не заперечує проти ухвалення додаткового рішення, вважає, що витрати повинні бути покладені на позивача, т. я позовні вимоги не задоволені в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що по даній справі необхідно ухвалити додаткове рішення на таких підставах.

У відповідності до ст. 220 ЦПК України суд може ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

При уточненні позовних вимог 28.04.2011 року, (а.с. 40), позивач ОСОБА_3 заявила клопотання про розподіл судових витрат порівну між сторонами. Позивачем у справі були сплачені такі витрати у справі: ІТЗ –120 грн., судовий збір 51 грн. та 749 грн. (загальна сума судового збору 800 грн.). Позовні вимоги задоволені частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати у справі присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, витрати у справі слід розподілити порівну між сторонами: стягнути з відповідача на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 400 грн., та частину сплачених витрат по сплаті ІТЗ в розмірі 60 грн.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд -