Блок вільного обміну інформацією

Додаток 1.

Енерговиробничі цикли хімічної та лісової промисловості.

Енерговиробничий цикл (ЕВЦ) – типова стійка сукупність виробничих процесів, які виникають взаємообумовлено навколо основного процесу для даного виду енергії та сировини. Поняття введене Колосовським М.М. (1947). Нафтоенергохімічний цикл включає:

• переробку нафти (перегонка, крекінг, піроліз, риформінг) на моторне паливо, мастило і мазут;

• використання вуглеводнів нафтопереробки та попутних нафтових газів (газового бензину) для отримання численних напівпродуктів (мономерів) органічного синтезу (етилен, пропілен, ацетилен, ізопрен, дивініл, стирол, акрилонітрил, бензол, толуол, а також ксилол та ін.) і на їх основі - синтетичних смол та пластичних мас, синтетичного спирту, різноманітних син­тетичних каучуків та волокон.

Газоенергохімічний цикл

За регіональними особливостями формування він багато в чому схо­жий з нафтоенергохімічним циклом, через що ці цикли досить часто пере­кривають один одного. Можливість отримання з природного газу ацетилену та синтез-газу (окре­мо і одночасно), а потім аміаку і метанолу сприяє встановленню тісного кон­такту між органічним синтезом та основною хімією в трьох напрямках:

а) азотні добрива (аміачна селітра, карбамід, аміачна вода) і карбамідні та фенол формальдегід ні смоли, а на їх основі - пластичні маси;

б) азотні добрива і найважливіші органічні напівпродукти (ацетальдегід, оцтова кислота, а також акрилонітрил та ін.) для виробництва синте­тичного каучуку та синтетичних волокон;

в) азотні добрива та група органічних напівпродуктів (наприклад, капролактам, адипінова кислота та ін.), які використовуються для виробницт­ва синтетичних волокон (капрон,).

Вуглеенергохімічний цикл представлений:

• видобутком, збагаченням, коксуванням, напівкоксуванням і гідрогенізацією вугілля;

• виробництвом аміаку та азотних добрив;

• отриманням бензолу, нафталіну та інших напівпродуктів органічного синтезу.

Цикл включає виробництво гірничошахтного (вугільного) устаткуван­ня. Для нього характерний тісний зв'язок з пірометалургією чорних ме­талів та теплоенергопромисловим циклом.

Сланцеенергохімічний цикл включає:

видобуток сланців, їх перегонку на моторне паливо (бензин, гас) та мастила з отриманням великої кількості побічних продуктів, наприклад лаків, і газифікацію, яка дає горючий (побутовий) газ і газовий бензин, а внаслідок утилізації відходів - сірку.

На базі сланцевої золи та інших відходів розвивається виробництво цементу, блочних виробів, асфальту, теплоізоляційних матеріалів.

Гірничо-хімічний цикл представлений двома різновидами

Один охоплює виробництво кальцинованої (каустичної та двовуглекис­лої) соди, хлору, а також магнію, іноді в поєднанні з виробництвом цемен­ту шляхом комплексної переробки кухонної солі та вапняку й утилізації відходів

Другий має більш складний характер, виник у процесі взаємодії основ­ної хімії і органічного синтезу. Сполучною ланкою тут є хлор, який отри­мують в результаті електролізу кухонної солі (як натуральної, так і одер­жаної з вихідної сировини для виробництва калійних добрив). Викорис­тання хлору і продуктів первинної переробки природного газу (ацетилену, синтез-газу) дозволяє додатково виробляти не тільки азотні добрива і ка­устичну соду, але й різні хлорорганічні сполуки, наприклад, поліхлорвінілові смоли, І в подальшому пластичні маси та синтетичні волокна.

Лісоенергохімічний цикл включає:

- заготівлю та механічну обробку деревини, у т.ч. виробництво пилома­теріалів, будівельних конструкцій, деревоволокнистих та деревостружкових плит;

• хімічно-механічну та хімічну переробку вихідної сировини, а саме - виробництво целюлози, паперу, картону, продуктів гідролізу деревної сиро­ вини (спирт, фурфурол, кормові дріжджі);

• лісохімію (виробництво оцтової кислоти, скипидару, каніфолі та ін.).

Додаток 2.

Для виведення хімічного комплексу з кризи в Україні розроблено ряд заходів, спрямованих на технічне переозброєння окремих виробництв, виведення з експлуатації надлишкових потужностей, припинення за­старілих виробництв, зниження собівартості продукції й енергоємності виробництва, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції. З цією метою буде здійснено:

• реконструкцію агрегатів синтезу аміаку на Сєвєродонецькому ДВП «Об'єднання Азот», Одеському припортовому заводі і ВАТ «Дніпроазот» з метою зниження витрат природного газу на вироб­ництво 1 т продукції на 12—15%;

• реконструкцію і модернізацію виробництва шин для легкових ав­томобілів у Білоцерківському відкритому акціонерному товари­стві «Росава» за рахунок одержання кредиту від японської фірми «Міцубісі», що дасть можливість зменшити собівартість продукції на 15 % і збільшити обсяги виробництва на 8 %;

• реалізацію комплексу заходів, спрямованих на залучення інвестицій у будівництво сучасного цеху для виробництва сульфатної кислоти потужністю 700 тис. т на рік замість застарілих виробництв на ВАТ «Сумихімпром»;

• створення виробництва тари місткістю 1,5 літра у ВАТ «Харпластмас», що дасть можливість відмовитися від її імпорту;

створення виробництва сінов'язального шпагату на ВАТ «Київхімволокно» для забезпечення потреб сільського господарства, що також дозволить відмовитися від його імпорту.

Основними напрямами структурної перебудови хімічної промисло­вості України є:

• перепрофілювання виробництва на випуск продукції, що користу­ється ринковим попитом і для якої сьогодні не вистачає виробничих потужностей;

• здійснення конверсії;

• реструктуризація виробничих комплексів шляхом розподілу на само­стійні одиниці, здатні працювати в ринкових умовах, і створення на їх базі холдингових компаній.

Прикладами підприємств, на які здійснюється або передбачаєть­ся в майбутньому така реструктуризація, є: Микитівський ртутний комбінат, Нікопольський трубний завод, ВАТ «Кривбасруда» і «Суми­хімпром»; шляхом об'єднання в одну виробничу структуру ВАТ «Доне­цький завод хімреактивів», Стахановський завод технічного вуглецю, Чернігівське «Хімволокно», Черкаське «Хімволокно»; шляхом продажу «маленьких» підприємств на конкурсній основі; передачі майна в оренду з подальшим створенням на цій базі орендних підприємств, відкритих акціонерних товариств (ВАТ «Стирол», «Азовсталь», «Рівнеазот»). Мо­дернізація застарілого виробництва успішно здійснюється в Черкасько­му ВАТ «Азот».

У країні відбувається процес формування вільних економічних зон, одна з яких • Південнокримська експериментальна економічна зона - - «Сиваш» - - створена Указом Президента України. До неї входять досить потужні підприємства хімічної промисловості, зокрема такі, як кримське виробниче об'єднання «Титан», Кримський содовий завод, ВАТ «Сиваський аніліно-фарбувальний завод». Таким чином, є пере­думови для надання цим підприємствам привабливого для залучення інвестицій статусу.

Сучасний контроль за екологічними і природоохоронними нормами і правилами щодо ведення лісного господарства має істотні недоліки. Пропонується передати введення контролю за станом лісного господар­ства до спеціальної позавідомчої інспекції.

В основу державної політики в галузі введення лісової промисловості повинні бути покладені такі положення:

• створення ринкових механізмів господарювання;

• удосконалювання лісових економічних відносин;

• упровадження більш ефективних систем контролю за здійсненням виробничої діяльності суб'єктів підприємництва лісової промисло­вості;

• подальше удосконалювання положень Лісового Кодексу України, прийнятого в 1994 р.