Проблеми інноваційного розвитку транспортних систем

Головними проблемами розвитку транспортної системи України на сучасному етапі слід вважати:

-              наростаюче старіння основних фондів, яке приводить до невідповідності технічного та технологічного рівня вітчизняного транспорту європейським вимогам ;

-              незадовільний транспортно-експлуатаційний стан існуючих автомобільних доріг та їх невідповідність високим темпам автомобілізації країни;

-              недостатній рівень обслуговування населення транспортом загального користування;

-              зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняного транспорту на світових ринках перевезень, що особливо загострилося в умовах вступу до СОТ;

-              зменшення обсягів зовнішньоторговельних перевезень вантажів українськими судовласниками, що призвело до зменшення участі українського річкового та морського флоту у міжнародних перевезеннях з 55% у 1985 р. до 7,5 % у 2005 р.;

-              відставання розвитку транспортних технологій – інтермодальних перевезень, рівня контейнеризації, логістичних принципів управління вантажопотоками;

-              недостатнє використання експортного  потенціалу транспортних послуг, перш за все – транзитного потенціалу України;

-              зростання транспортної складової у вартості товарів;

-              незадовільний рівень безпеки перевезень, зростання випадків тероризму на транспорті;

-               значне екологічне навантаження транспорту на оточуюче середовище, перш за все - автомобільного транспорту у великих містах.

 

Головні напрями інноваційного розвитку транспортної системи України

 

Автомобільний транспорт

За прогнозами провідних спеціалістів в різних галузях економіки у найближчі 10 – 20 роки слід очікувати інтеграційний розвиток економіки в країнах Євросоюзу. Це безумовно буде пов’язане з якісними і кількісними змінами в різних галузях автомобільного транспорту. У відповідності з розрахунками спеціалістів об’єми перевезень пасажирів за вказаний період збільшаться на 24%. Ще більше зростання - на 38% необхідно очікувати в галузі перевезень вантажів. Якщо в найближчому майбутньому нічого не зміниться у транспортній політиці, все це призведе до збільшення транспортних потоків на 50%, що у свою чергу, викличе подальше навантаження основних шляхів сполучення і, в першу чергу, автомобільних магістралей.

У відповідності з висновками більшості експертів для організації керування на сучасному рівні транспортними потоками виникає необхідність створення єдиної системи управління транспортною мережею України з урахуванням перспективного розвитку існуючих ринкових стосунків, включаючи систему експлуатації транспортних засобів.  Для цього доцільно впровадити розробки глобальних інформаційно-навігаційних систем, в тому числі на міжнародних транспортних коридорах. Крім того потрібно створити гармонізовану з європейськими зразками системи управління безпекою дорожнього руху.

Сучасні автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння є сьогодні основними споживачами нафти і газу. Глобальні прогнози вчених, що займаються проблемами розвитку наземного транспорту,  і зокрема, автомобільного транспорту, аж ніяк не відрізняються оптимізмом. Тому пошуки можливої альтернативи цим видам палива стають усе більш актуальними.

Наукові дослідження альтернативних видів палива для автомобільних двигунів ведуться і сьогодні як в Україні, так і за рубежем. Альтернативним замінником бензину можна вважати етиловий спирт, що одержують з рослин. Дизельне паливо можливо замінити рослинними оліями, причому така заміна, на думку більшості дослідників, найбільш перспективна.

Рослини, що дають придатну для заміни дизельного палива олію - це добре відомі в Україні соняшник, льон, соя і, нарешті, рапс. Причому останній - найбільш прийнятна культура для виробництва рапсової олії, що містить значну кількість жирів, які при згорянні виділяють найбільшу, у порівнянні з іншими видами альтернативного палива, кількість теплоти. Правда теплотворна здатність неопрацьованої, а тому і більш важкої рапсової олії в порівнянні з дизельним паливом нижча на 16% . Однак, якщо  шляхом спеціальної обробки цю в'язкість знизити до в'язкості дизельного палива, то різниця в тепловиділенні зменшиться до 5,8%. Отже, рапсова олія, як альтернативне паливо, стає цілком конкурентноздатною у порівнянні  з дизельним паливом.

Експерти позитивно висловлюються за доцільність вирощування сільськогосподарських культур для виробництва “паливної олії” на території України. Необхідно враховувати, що врожайність рапсу в Україні складає від 15 до 25 ц/га, що забезпечує одержання 600...1000 кг неопрацьованої олії. А дуже сприятливі для рапсу погодно-кліматичні умови України дозволяють збільшити цю цифру принаймні в 1,5 рази (для порівняння, у Швеції ця культура дає до 36ц/га).

Відомо, що практично всі види транспорту, а в першу чергу, автомобільний транспорт є джерелом 28% шкідливих викидів, що створюють «парниковий ефект» на планеті. При нинішніх темпах зростання об’ємів перевезень до 2010 року викиди основного “парникового” газу - СО₂  всіма видами транспорту збільшаться на 50% у порівнянні з 1990. При цьому 84% загального об’єму цих викидів буде приходитись на автомобільний транспорт.

Основним шляхом вирішення цієї екологічної проблеми є підвищення ефективності перевезень і зменшення кількості автомобілів на дорогах. Для вантажних автомобілів це означає підвищення загальної довжини і повної маси транспортних засобів. На думку багатьох експертів оптимальнім шляхом вирішення цієї проблеми є застосування на автомобільному транспорті багатоланкових автопоїздів.

В галузі пасажирських перевезень доцільно в законодавчому порядку збільшити допустиму довжини автобусів. Подовжені автобуси, з одного боку, перевозячи більше пасажирів, зменшують загальну завантаженість доріг при збереженні кількісних показників пасажиропотоків. З іншого боку – застосування таких автобусів буде більш привабливим для частині пасажирів, що користуються власними легковими автомобілями. В результаті можна досягти зменшення загальної кількості легкових автомобілів на дорогах.

При застосуванні багатоланкових автопоїздів значно зменшується рівень викидів вуглекислого газу  і окисів азоту. Таким чином можна стверджувати, що використання багатоланкових автопоїздів сприяє зменшенню шкідливого впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище.

Іншим фактором, що сприяє позитивній економічній оцінці триланкових автопоїздів є транспортні витрати. Чим більше прибутку отримуватиме перевізник завдяки використанню такої концепції тим більш поширеною вона буде. Розрахунки показують, що у порівнянні з існуючими автопоїздами транспортні витрати знизяться у середньому на 23%.

Значна кількість експертів вважають, що в галузі автомобілебудування найбільш перспективним є застосування нових, в тому числі композитних матеріалів. Це дозволить значно підвищити міцність і зносостійкість основних деталей транспортних засобів і в той же час зменшити їх загальну масу.

Досить перспективним є, на думку багатьох експертів, використання зносостійких полімерних покриттів для захисту металевих і залізобетонних конструкцій, що застосовують при будівництві та експлуатації автомобільних магістралей.

В галузі авіаційного транспорту прогноз науково-технічного розвитку зводиться до виконання довгострокової програми розвитку авіатехніки України на 2002 – 2010 роки. Перспективними вважаться глобальні системи супутникової радіонавігації.

Розвиток залізничного транспорту в Україні пов’язаний, перш за все, з створенням залізниць і рухомого складу зі швидкісним режимом руху. Перспективними  вважаються розробки конвеєрних залізничних потягів, а також монорельсових транспортних систем. Крім цього перспективними, на думку деяких експертів, є розробки магнітолевітуючого на електродинамічному підвісі високошвидкісного транспорту. Такі роботи повинні супроводжуватися подальшими дослідженнями у напрямку криогенних та високотемпературних надпровідних технологій.

Залізничний транспорт

Вітчизняні залізниці, традиційно створені по типу американських,  Вони здебільшого розраховані на великі вагові навантаження і за своїми технічними характеристика не поступаються європейським за виключенням одного показника – швидкості перевезень. Більшість експертів вважають, що для  вдосконалення залізничної транспортної системи існують два шляхи:

-              впровадження програми швидкісного руху пасажирських поїздів з розділенням ходів залізниць на вантажні та пасажирські (де можливо);

-              зміна технології перевезень – перш за все для транзитних поїздів – без переробки на вантажних станціях.

Для досягнення цих загальних цілей необхідна розробка цілої низки організаційних та технічних заходів, розробку яких доцільно доручити відповідним державним організаціям.

 

Морський транспорт

Головними проблемами, які стоять перед морським транспортом України, пов’язані з відставанням від світового рівня у рівні організації та технічного оснащення контейнерних перевезень вантажів. Відомо, що найбільші світові порти переробляють у рік 10-16 млн. одиниць контейнерів, тоді як українські – 400 тис.

Одним з приоритетних напрямів вдосконалення системи морського транспорту є створення фідерного центру на Чорному морі (Румунія – Констанца)

 

Основними напрямами розвитку транспортно–дорожнього комплексу України на наступне десятиріччя є:

1. Технічна та технологічна модернізація транспорту.

1.1.Розвиток транспортної мережі.

1.2.Прискорене оновлення рухомого складу.

1.3.Впровадження прогресивних транспортних технологій.

1.4.Створення сприятливого інвестиційного клімату, залучення інвестицій.

2. Розвиток ринкового середовища на транспорті.

2.1.Вдосконалення системи ефективного державного регулювання транспорту.

2.2. Завершення інституціональних перетворень, розвиток конкурентного середовища на транспорті.

3. Підвищення безпеки транспортних процесів.

3.1. Підвищення рівня безпеки руху.

3.2. Підвищення паливної ефективності.

3.3. Забезпечення стійкого розвитку транспортної системи.

4. Інтеграція до Європейського Союзу.

5. Розвиток експорту транспортних послуг.

5.1. Ефективну реалізацію транзитного потенціалу України.

5.2. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняного транспорту на міжнародних ринках перевезень.

 

Найбільші інвестиційні проекти наступного десятиріччя

-              Впровадження швидкісного пасажирського руху на найважливіших залізничних магістралях: Київ – Полтава – Харків, Київ – Дніпропетровськ – Сімферополь,  Київ – Тернопіль – Львів, Київ – Жмеринка – Одеса; 

-              Будівництво другої нитки залізничного тунелю Бескид – Скотарське;

-              Будівництво залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у м. Києві;

-              Будівництво вокзалу на станції Дарниця у м. Києві;

-              Модернізація автомобільних доріг: Київ - Чоп, Київ – Харків – Довжанський, Київ – Одеса, Київ – Ковель – Ягодин, Львів – Кіровоград – Знам’янка, Херсон – Сімферополь, Харків – Сімферополь – Севастополь,

-              Будівництво нових автомагістралей на умовах концесій та державно-приватного партнерства Львів – Броди, Львів – Краківець, Вінниця – Київ,

-              Впровадження системи супутникової радіонавігації „Галілео”;

-              Модернізація судноплавних шлюзів на Дніпрі,

-              Будівництво другої черги каналу Дунай – Чорне море;

-              Будівництво та реконструкція контейнерних терміналів в морських портах Іллічівськ, Маріуполь, Одеса та ряду інших;

-              Створення логістичних центрів у Чопі, Дніпропетровську, Харкові. 

 

Нормативно-правове забезпечення передбачає:

-              реалізацію завдань Державної цільової програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів на 2006-2010 рр., Комплексної програми утвердження України як транзитної держави, Державної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2005-2010 роки, Державної програми будівництва та розвитку  мережі метрополітенів  на 2005-2010 роки, Галузевої програми енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2006- 2010 рр. ;

-              прискорення адаптації вітчизняного транспортного законодавства до європейського; приєднання до міжнародних конвенцій та угод в галузі транспорту;

-              розробку та прийняття ряду законів України „Про внутрішній водний транспорт”, „Про  міжнародний реєстр суден”; „Про морські порти”; „Про державно-приватне партнерство у сфері будівництва, реконструкції, ремонту і експлуатації автомагістралей загального користування”, Про особливості корпоратизації залізничного транспорту”; внесення змін до законів України „Про залізничний транспорт”, „Про дорожній рух”,  „Про природні монополії”, „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”; та ряду інших;

-              прийняття Державної цільової програми розвитку транспортно-дорожнього комплексу до 2015 року, Державної цільової програми впровадження на залізницях швидкісного руху пасажирських поїздів  до 2015 року, Загальнодержавної концепції підвищення безпеки на дорогах