Рефлексивний блок

2. Укажіть поняття, яке відповідає визначенню: «сукупність підприємств і закладів, що виробляють однорідну продукцію».

А) галузь;

Б) промисловість;

В) господарство

2. :Укажіть показник ВВП на душу населення України, в $ США

А1500 - 5000;

Б) 6000 - 7000;

В) більше 8000

3. Укажіть форму власності більшості промислових підприємств:

А) державна;

Б) колективна;

В) приватна;

4. Укажіть назву комплексу, який відноситься до народногосподарських:

А) будівельний;

Б) паливно-енергетичний;

В) цукробуряковий

5. Укажіть форму суспільної організації виробництва за описом. Випуск на одному підприємстві певного виду продукції.

А) комбінування;

Б)спеціалізація ;

В) концентрація

6. До якої форми просторової організації виробництва належить Кривбас?

А) промисловий район;

Б) промисловий вузол;

В) промислова агломерація

7. До комплексу з виробництва товарів народного споживання належить:

А) поліграфічна промисловість;

Б) .виробництво будівельних матеріалів;

В) .річковий транспорт

8. Сукупність промислових центрів, що мають спільну інфраструктурну базу і трудові ресурси, територіально утворюють:

А) промисловий район;

Б) промисловий вузол;

В) промислова агломерація

9. Сукупна вартість товарів та послуг, вироблених протягом року на території даної країни з використанням ресурсів, що належать даній країні та закордонним фірмам:

А) ВВП

Б) ВНП;

В) національний продукт

10. До точкових елементів територіальної структури господарства належить:

А) промисловий центр;

Б) промислова агломерація;

В) промисловий вузол

Блок вільного обміну інформацією

Додаток 1.

Територіальна структура господарства України.

Територіальна структура - це сукупність взаємо розміщених і поєднаних територіальних елементів господарства або окремих галузей, які знаходять­ся в тісній взаємодії.

Це, власне, поділ країни на просторово виділені елементи, с кожний з них виконує певну функцію в розвитку даного утворення (об'єкта). Цими об'єктами можуть бути промислові пункти, центри, вузли, райони, територіально-виробничі комплекси, технополіси, зони спільного підприємництва, торгово-промислові комплекси тощо.

Первинним елементом територіальної структури господарства є підприємство – організація, що виробляє будь-яку продукцію або послугу і має економічну самостійність.

За формою власності розрізняють державні, муніципальні (міс­цеві), приватні, змішані, спільні (за участі іноземного капіталу) підприємства.

За правовою формою розрізняють індивідуальні (належать одній особі) і сімейні (належать родині) підприємства, товариства (належать кільком особам).

Залежно від того, кому належать і на яких умовах здійснюється право власності, товариства бувають: з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, акціонерні.

Існують і об'єднання підприємств — асоціації, концерни, кон­сорціуми, фінансово-промислові групи, транснаціональні корпорації (ТНК).

Усі одиниці територіальної структури можна об’єднати в такі елементи:

• Точкові (промислові пункти та центри);

• Вузлові (промислові вузли та агломерації);

• Ареальні (промислові та с/г зони та райони);

• Регіональні (макрорегіони, економічні райони, адміністративні області)

Промисловий пункт – невелике поселення з одним малим промисловим підприємством. Більшість смт України є промисловими пунктами.

Промисловий центр - це група промислових підприємств, взаємопов'яза­них спільними допоміжними виробництвами, а у низці випадків - спільніс­тю технологічного процесу, що мають єдину систему розселення і обслуго­вуються спільною інфраструктурою.

Промисловий вузол - це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються тісними виробничими й виробничо-

технологічними зв'язками, спільністю транспортно-геотрафічного розмі­щення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефектив­нішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Промислова агломерація – поєднання промислових вузлів. Наприклад, Київська промислова агломерація поєднує господарства Києва, Броварів, Борисполя, Ірпеня, Василькова.

Територіально-виробничий комплекс - це взаємозумовлене поєднання підприємств на певній території, за якого ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно з природними та економічними умовами.

Район - це територія, що відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються єдністю, взаємозв'язком та цілісніс­тю, котра є об'єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку даної території.

Технополіс - це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових розробок.

Портово-промисловий комплекс - це об'єднання на одній території мор­ських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні зумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території та акваторії, забезпе­ченням зовнішньоекономічної та інших різновидів діяльності.

Територіальна структура показує взаємовідношення між різними територіальними одиницями і господарським комплексом, що сформувалися на даній території. З часом територіальна організація господарства поступово змінюється, тому що змінюються способи виробництва в різних галузях або відкриваються нові джерела палива та сировини. Пошук оптимального розміщення підприємства на території України привів до виділення різних форм організації виробництва.

Концентрація — найважливіша форма організації виробництва, коли відбувається укрупнення підприємств, тобто зосередження ви­робництва на найбільших підприємствах.

Спеціалізація підприємств означає зосередження їхньої діяльнос­ті на виробництві певного продукту, частини продукту або певної технологічної операції. Спеціалізація значною мірою здешевлює ви­готовлення продукту. Однак спеціалізовані підприємства вимагають кооперації й транспортування проміжної продукції.

Кооперування — це регулярні, спеціально обумовлені зв'язки між спеціалізованими підприємствами.

Комбінування — це така форма організації виробництва, коли на одному підприємстві зосереджено кілька виробництв (іноді та­ких, що належать до різних галузей промисловості) на основі комп­лексної переробки тієї чи іншої сировини, спільного використання палива, енергії та транспортних шляхів (лісокомбінат, металургій­ний комбінат тощо).

Процес формування територіальної структури матеріального виробницт­ва був пов'язаний з обласним адміністративно-територіальним поділом України, введеним на початку 30-х років, а також значною мірою з урбані­зацією, точніше, з зростанням міського населення і його територіальною концентрацією. Це привело до появи нових суспільно-територіальних утво­рень - міських агломерацій.

У радянський період відбулися великі зміни у розміщенні продуктивних сил України, особливо у промисловості. Основні зміни в розміщенні проду­ктивних сил України можна коротко охарактеризувати так.

1. Розвиток продуктивних сил у західних областях. У післявоєнні роки промисловість тут розвивалась швидше, ніж у середньому по Україні. У цих областях створено кам'яновугільну, машинобудівну, хімічну, електроенерге­тичну та інші галузі. Сформувався новий промисловий район на базі Львів­сько-волинського вугільного басейну. Побудовано великі електростанції у Добротворі і Бурштині, атомну Рівненську. Місто Львів, яке раніше було переважно торгово-адміністративним центром, перетворено на промислову агломерацію. Колишні невеликі міста Рівне, Луцьк. Дрогобич, Стрий. Черні­вці стали значними промисловими центрами. У лісостеповій частині захід­них областей створено великий район цукрової промисловості (побудовано близько 20 цукрових заводів). Закладено основи важливого Прикарпатсько­го комплексу гірничої і гірничо-хімічної промисловості (видобування нафти і газу, калійних солей, сірки). Сформувався лісопромисловий комплекс. Змі­нювались галузева структура і розміщення сільського господарства. Значно­го розвитку досягло виробництво технічних культур - цукрових буряків і льону.

2. Формування на базі колишніх значних промислових центрів і вузлів великих промислових агломерацій - Харківської, Київської. Запорізької.

Криворізької. Дніпропетровської. Донецько-Макіївської, Одеської. Розвиток промисловості і промислових вузлів та центрів на берегах Дніпра, Чорного й Азовського .морів - у містах Черкаси. Кременчук. Херсон. Миколаїв. Маріу­поль, Керч. Севастополь та ін.

3. Перетворення на важливі промислові центри і вузли міст у колишніх аграрних районах - Вінниці. Полтави, Кіровограда. Хмельницького, Черкас. Чернігова. Сум, Білої Церкви та ін.

4. Створення нових паливних баз - Західний Донбас, буровугільна про­мисловість Правобережжя, райони газової і нафтової промисловості у Чер­нігівській, Полтавській і Сумській областях.

Усі ці зміни у розміщенні продуктивних сил істотно вплинули на харак­тер територіальної структури матеріального виробництва і розселення, які є основою формування територіальної структури суспільно-територіального комплексу України.

Додаток 2.