Властивості поліетиленів, що застовуються для виготовлення труб та з’єднувальних деталей.

Найчастіше для виготовлення труб застосовують дві групи полімерів:

1. Термопластичні полімери, до яких відносяться: одержані при високому, середньому й низькому тисках, їх сополімери з іншими поліолефінами, а також радіаційно й хімічно зшитий поліетилен; поліпропілени (гополімер, блоксополімер, рандом сополімер); полібутен; полівінілхлорид, хлорований полівінілхлорид; фторопласт.

Основу термопластмас складають полімери лінійної або розгалуженої структури, такі як поліетилен. Термопластичні пластмаси застосовують як прозоре органічне скло, високо- і низькочастотні діелектрики, хімічно стійкі матеріали.

Деталі, виготовлені з таких матеріалів, експлуатуються в обмеженому інтервалі температур. При нагріванні до температури вище 60 0 …70 0 С починається різке зниження фізико-механічних властивостей пластмаси, хоча більш теплостійкі пластмаси можуть використовуватися при 150 0 …250 0 С, а полімери з жорсткими ланцюгами і циклічною структурою стійкі до 400…600 0 С.

2. Термореактивні полімери (реактопласти). Звичайно реактопласти у чистому вигляді не застосовуються, а використовуються як компоненти композитних матеріалів у сполученні зі скляними, вуглецевими, полімерними та іншими волокнами. Найбільш широко використовують полімерні матеріали, що тверднуть – епоксидна та поліефірна смола.

У цих пластмасах як зв’язуючі речовини застосовують термореактивні смоли, до яких іноді вводять пластифікатори, прискорювачі або уповільнювачі й розчинники. Основними вимогами до зв’язуючих речовин є висока здатність до склеювання (адгезія), висока теплостійкість, хімічна стійкість і електроізоляційні властивості, простота технологічної переробки, незначна усадка і відсутність токсичності.

Загальні принципи обліку природного газу.

Газ є основним джерелом енергії для побутових і промислових потреб, а також вироблення електроенергії в країнах Західної і Східної Європи, країнах малої Азії та близького Сходу. Газ в Україні та інших країнах СНД є базовим енергоносієм, що є джерелом інших видів енергії - електричної і теплової (рис.14).

Рис. 14 – Структура споживання первинної енергії в Україні, %

Газ, що протікає по складній розгалуженій системі магістральних

трубопроводів і розподільних газопроводів середнього і низького тисків, є товаром і предметом комерційних справ між газодобувною компанією, газотранспортними компаніями, оптовими перепродувачами, регінальними

компаніями постачальників газу і кінцевих споживачів.

Весь цей складний і розгалужений газогосподарський комплекс - від родовища й до кінцевого споживача, повинен бути оснащений наскрізною багаторівневою системою обліку газу. У зв'язку зі зростанням цін на газ, збільшенням учасників газового ринку, ускладненням газогосподарського комплексу в цілому все більш актуальною стає достовірна і прозора система виміру і обліку газу. У споживачів облік газу використовується при комерційних розрахунках і одержанні інформації про фактичне споживання конкретних обсягів газу.

Облік газу організується з метою: виміру обсягу газу для здійснення взаємних фінансових розрахунків між учасниками ринку (постачальником, газорозподільною організацією і споживачем газу); технологічного контролю (параметри газу, втрати, позаштатні ситуації), а також контролю за витратними і гідравлічними режимами систем газопостачання; складання балансу прийому й відпуску газу; оптимізації розподілу і економії споживання газу; контролю за раціональним і ефективним використанням газу.

Вузол обліку - комплект засобів вимірів і пристроїв, що забезпечує облік кількості газу, а також контроль і реєстрацію його параметрів (докладніше див. нижче питання: вузли обліку газу).