10.3. Біомеханічний контроль та еом

Біомеханічний контроль – необхідна, але дуже трудомістка робота. І це головна причина, чому він не застосовується у кожній школі та спортивній команді.

На рис 2.29 схематично зображені 10 поз людини, що біжить, масою тіла 70 кг. Ці графіки отримані в результаті площинної циклозйомки. Вертикальні й горизонтальні координати шести суглобів, центра мас голови та кінчика стопи поміщені у таблиці 2.5.

Наведених даних достатньо щоб обчислити швидкості й прискорення основних сегментів тіла, визначити координати загального центра мас в кожній позі, побудувати кінематичні графіки.

Ці розрахунки можна отримати відразу після закінчення вправи за допомогою електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ).

Як відомо, ЕОМ поділяють на універсальні та спеціалізовані. Універсальні ЕОМ (в тому числі персональні комп’ютери) дають можливість розв’язувати багато задач біомеханічного контролю:

• обчислення та графічні роботи;

• тестування рухових якостей;

• виявлення оптимальних варіантів техніки й тактики шляхом їх математичного та імітаційного моделювання на ЕОМ (див. рис. 2.6, 2.7);

• контроль за ефективністю техніки й тактики.

Останнє проілюструємо представленим на рис. 2.30 результатами динамо графічного контролю за симетричністю пози при стоянні людини.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують шкали вимірювань? Розкажіть про особливості кожної шкали.

2. Назвіть біомеханічні характеристики. Розкажіть про значення кожної з них.

3. Назвіть показники спортивно-технічної майстерності.

4. Що вам відомо про похибки вимірювань?

5. Від яких показників залежить якість тесту? Розкажіть про них.

6. Яка форма шкали педагогічних оцінок може вплинути на ріст спортивних досягнень?

7. Наведіть приклади тестів, що дозволяють оцінити рівень розвитку рухових якостей у вашому виді спорту.

8. Які датчики біомеханічних характеристик використовуються при біомеханічному контролю?

9. Як використовуються ЕОМ при проведенні біомеханічного контролю?

Література для самостійного опрацювання

1. Донской Д. Д. Биомеханика: учеб. Пособие для студентов фак. Физ. воспитания пединститутов. – М.: Просвещение, 1975. – 239 с.

2. Донской Д. Д. Биомеханика: уч-ник для ин-тов физ. культ./Д. Д. Донской, В. М. Зациорский – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 264 с.

3. Уткин В. Л. Биомеханика физических упражнений: учебн. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов и для ин-тов физ культуры по спец. №2114 “Физическое воспитание”. – М.: Просвещение, 1989. – 210 с.

4. Біомеханіка спорту /за загальною редакцією А. М. Лапутіна. – Київ.: Олімпійська література, 2001. – 318 с.

5. Дубровский В. И. Биомеханика: ученик для сред. и высш. учеб. заведений / В. И. Дубровский, В. Н. Фёдорова. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 672 с.

6. Загревский В. И. Биомеханика физических упражнений: учебн. пособие /В. И. Загревский, О. И. Загревский. – Томск: ТМЛ-Пресс, 2007. – 274 с.

7. Попов Г. И. Биомеханика: учебн. для студ. вузов обуч. по спец “Физическая культура”. – М.: Академия, 2008. – 254 с.

ДОДАТКИ

Грецький алфавіт

Назва літери	Прописна	Мала літера	Назва літери	Прописна	Мала літера
Альфа			Ню
Бета			Ксі
Гамма			Омікрон
Дельта			Пі
Епсилон			Ро
Дзета			Сигма
Ета			Тау
Тета			Іпсилон
Йота			Фі
Каппа			Хі
Лямбда			Псі
Мю			Омега

Рис. 2.1.(18). Поступальні рухи людського тіла та його частин як результат обертальних рухів; наприклад, прямолінійний рух боксерської рукавиці утворюється рухами в ліктьовому, плечовому та кульшовому суглобах; пряма лінія – траєкторія центру мас кисті правої руки

Рис. 2.2.(19). Схематичне зображення (у прямокутних координатах) гімнастки, що виконує вправу на рівновагу: праворуч – вид спереду (фронтальна проекція); ліворуч – вид збоку (сагітальна проекція)

Рис. 2.3.(20). Траєкторія польоту м’яча при ударі футболіста

Рис. 2.4.(21). Приклад з боротьби демонструє, що чим довше плече сили тим більше момент сили М = F ∙ e, що викликає кутовий рух, у даному випадку момент звалювання (е)

Рис. 2.5.(22). Динамограма відштовхування спринтера від стартових колодок; імпульс сили дорівнює інтегралу сили в часі, або додатку середньої величини сили (пунктир) на тривалість її дії (площа заштрихованої фігури тотожна величині імпульсу сили); ліворуч – тарировочний графік, що дозволяє відлічувати величини сили у ньютонах

Рис. 2.6.(23). Результат моделювання стрибка, що отриманий за допомогою електоронно-обчислювальної машини та представлений у вигляді наочній графічній формі на моніторі

Рис. 2.7.(24). Отримана на ЕОМ динаміка швидкості, енерговитрат та результат велосипедиста у перегонах на 4 км при різній величині стартової швидкості

Рис. 2.8.(25). Шкала оцінки результатів дітей з удару ногою по м’чі на відстань (за цифрами таблиці 1)

Таблиця 1