8.12. Заперечні конструкції

Психолінгвісти довели, що реципієнти без утруднень сприймають стверджувальні конструкції. Якщо ж у реченні є заперечення, тоді на розуміння змісту висловлювання витрачається більше часу, а якщо іх є два і більше, то з психолінгвістичного погляду таке речення є вкрай недосконалим. Під час його сприймання виникає "семантичне мерехтіння", яке веде до ефекту подвійного зображення (рос. "двоения в глазах"). Це призводить до втрати орієнтації в ситуації, а отже, і до інформаційного дискомфорту. Зокрема [247]:

1. Ускладнюється сприймання фрази. На осмислення фрази з часткою не потрібно більше часу, ніж на стверджувальну фразу.

2. Ця частка може суттєво позбавляти висловлювання інформативності, якщо її застосовувати з частинами мови, в яких немає очевидних антонімів. Речення "Я не делал ему гадостей" дає дуже мало інформації про взаємини людей. Набагато менше, ніж "Я був лояльним стосовно нього".

3. Елемент багатозначності може бути, навіть коли частка "не" використовується в поєднанні зі словом, яке має антонім. Наприклад, "не веселий" може сприйматися як "сумний", а може так само мало свідчити про стан людини, як "не зелений" указує на колір.

4. Прохання, побудовані з використанням "не", зазвичай виконуються з точністю "до навпаки", особливо дітьми. Частка "не" для дитини може бути взагалі порожнім звуком. Тому варто висловлювати прохання стверджувальною конструкцією – це набагато зрозуміліше і простіше для виконання (порівняймо: "Маша, не стрибай" і "Маша, іди спокійно"). Можливо через це людство протягом своєї історії не дуже дослухалося закликів "Не вбий, не вкради…"?

5. Інколи люди успішно спілкуються між собою, не користуючись формальною логікою, необхідною, якщо фраза містить "не". Цілком допустимий такий діалог:

– Ця штука не зламається?

– Ні-і-і!

З погляду логіки, якщо "ця штука" справді міцна, слід було б відповісти "та-а-ак!" У цьому разі частку "не" ігнорує не лише підсвідомість, а й свідомість.

6. Не-везучий, не-красива – слова негативного смислу часто застосовуються з часткою "не". Це дещо пом'якшує негативність поняття, оскільки для підсвідомості фраза сприймається як "везучий", "красива". Такі слова не сприймаються як образа.

7. Кілька "не" в одному висловлюванні можуть збити з пантелику. С. Горін: "Изучая психологию, я стал понимать, что не понимаю в людях очень многого, но никак не могу понять, что именно из непонятого мною я все же понимаю, и я, наверное, никогда не пойму разницу между тем, что я уже понял и тем, что я не понимаю". (Тривала пауза, потім сміх у залі). Репліка із залу: "Ви можете повторити цю фразу?" С. Горін: "Могу, но вы ее все равно не запомните. В ней есть ряд неправильностей, правильность применения которых создаст новую неправильность, и для того, чтобы осознать правильное использование неправильностей речи, надо говорить очень правильно [248].

8. Інколи частка "не" робить висловлювання двозначним:

– Кава пахне паленою гумою.

– Це не кава.

Відповідь містить двозначність. Перше значення в тім, що це не кава пахне паленою гумою, а щось інше. Другий смисл у тому, що кава настільки погана, що її й кавою назвати важко.

9. Якщо частка "не" поєднується з багатозначним словом, то для перефразування в позитивну форму слід використати відповідний еквівалент:

несвіжий журнал – старий журнал

несвіжий хліб – черствий хліб

10. Інколи трапляється подвійне заперечення, яке теж сприймати важко: небезпідсавний, не менш привабливий. Так само впливають на сприймання заперечні префікси: без-, а-, анти-, роз-.

Уникнути висловлювань, які містять заперечення, буває важко. А проте перевага стверджувальних конструкцій полягає в тому, що вони сприймаються більш адекватно й однозначно:

Мені чай без цукру – Мені лише заварку й окріп.

Не можу позичити тобі гроші. Немає грошей – Гроші в мене розписані на інші важливі справи.