- •1. Причини Зростання Значення Інституту пр
- •3. Історичні етапи становлення та розвитку професійної системи паблик рілейшнз.
- •5. Внесок е. Бернайза
- •6. Внесок Артура Пейджа до етичних засад професії пр
- •7. Принципи та основні функції паблік рілейшнз
- •9. Сутність поняття пр та варіанти його визначення.
- •13. Основні вимоги до ділових та особистих якостей пр-фахівця.
- •15. Чим пр відрізняються від пабліситі?
- •16. Чим pr відрізняються від реклами
- •17. Чим пр відрізняються від маркетингу?
- •19. Головні моделі пр за Дж.Грюнігом.
- •20. Глобальні тенденції (тренди) розвитку рr наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •21. Аудиторія vs. Громадськість
- •21.Поняття аудиторія і громадськість у пр.
- •23. Визначення цільових груп громадськості
- •24. Коли цільова громадськість стає пріоритетною?
- •25. Громадська думка та її сутність
- •26. Дослідження громадської думки, його основні типи
- •Подвійний моральний стандарт.
- •Етика відповідальності. Бажання і можливість відповідати за свої вчинки – саме це є моральним змістом дій у рамках аналізованої етики.
- •32.Місія організації, її формулювання та пр-значення.
- •33.Управління процесом пр, його основні етапи.
- •34. Методи дослідницької роботи (формальні, неформальні).
- •35. Ситуаційний аналіз і його особливості
- •37. Стратегічність мислення та його значення для пр-фахівця.
- •Пояснити сутність вихідних цілей в сфері пр, навести приклади їх формулювання.
- •Пояснити сутність цілей впливу та пояснити їх ієрархію.
- •44. Пояснити зміст понять “стратегії” і “тактики” в сфері пр.
- •45. Головні складові складання та реалізації пр-програми.
- •52. Процес оцінкового дослідження в пр та його складові.
- •55.Інтерпретація результатів оцінки пр- програми.
- •57. Імідж, його природа та роль у сфері пр.
- •58. Анатомія” іміджу.
- •61.Основні характеристики міжнародного іміджу України
- •63.Фактори на основі яких складається негативний імідж України.
- •66. Типологія криз у сфері пр.
- •69.Особливості комунікації в умовах кризи.
- •71.Чутки та причини їх зародження
- •72.Боротьба з чутками та їх поширенням.
- •73. Лобіювання як компонент пр та його зміст.
33.Управління процесом пр, його основні етапи.
Визначення проблеми.
Зондування та відстеження проблеми, з’яс. точок зору, установок і поведінки тих груп громадськості, на які впливає політика організації і від дій яких залежить діяльність. по суті це аналіт. функція щоб з’ясувати що відбув в даний момент.
планування і програмування
Трансформація зібраної інформації в політику та програму діяльності організації. «Виходячи з того, що ми знаємо про ситуацію, що саме ми повинні зробити та змінити?»
дія і комунікація
реалізація програми дій і комунікації, спрям на досягнення конкретних змін у кожній групі громадськості як складових наближення до конкрет мети. «Хто повинен це зробити і сказати, коли, де як»
оцінка програми
Оцінка підготовки, ходу реалізації та досягнутих результатів програми. В ході реалізації постійне коригування курсу з урахуванням зворотної інф-ї про те, що спрацьовує, а що ні. «Як ідуть справи, або як спрацювали певні дії?»
Отже, це процес, що скадається з набору послідовних дій, виконуваних функцій, спрямованих на досягнення бажаного результату. Особливість- він циклічний, безперервний. Зворотній зв'язок веде до оцінки ходу виконання програми та її загальних результатів, що стає принциповим елементом переходу до нового циклу управління пр.-діяльністю організації.
У різних авторів етапи можуть бути дещо видозміненими.
34. Методи дослідницької роботи (формальні, неформальні).
Формалізовані дослідження ґрунтуються на суворих правилах збирання інформації від науково визначених репрезентативних вибірок. Тут вимагається дотримання процедур дослідницького процесу ( постановка завдання, складання анкети, складання вибірки респондентів для опитування, підготовка інтерв’юерів, пілотне опитування, основне опитування, табуляція та обробка даних і оформлення звіту).
Формалізовані дослідження (якісні та кількісні; описові (дескриптивні) та проблемні).
Неформалізовані дослідження не вимагають дотримання суворих наукових правил і процедур дослідницького процесу. На відміну від формалізованих досліджень (результати яких можна використовувати для передбачень і прогнозувань), неформалізовані дослідження використовують суто для опису конкретних ситуацій.
Неформалізовані дослідження (непомітні спостереження, експерименти, журналістські дослідження, аудит, аналіз пабліситі).
Опитування – це метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.
Інтерв’ю – це бесіда за заздалегідь складеним планом з метою отримання соціологічних даних. Формалізоване інтерв’ю можна розглядати і як один з різновидів інтерв’ю, і як перехідну від інтерв’ю до анкетування форму. Вільне інтерв’ю відрізняється від формалізованого тим, що у ньому немає чіткої деталізації запитань.
Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.
Глибинні інтерв'ю, які проводять із заздалегідь складеного плану (сценарієм), називаються формалізованими. Якщо під час розмови модератор стикається з питаннями, які належать до сфери інтересів цього дослідження, він не стає в них. У цілому такому інтерв'ю заздалегідь обмовляється перелік основних та другорядних тим. Чітко обмовляється певний перелік і послідовність питань.
Головне призначення формалізованого інтерв'ю – отримання однотипної інформації від кожної респондента. Такі інтерв'ю можуть відбуватися з різними респондентами чи певних ситуаціях багаторазово повторяться з тими самими вивчення динаміки зміни якісних характеристик респондентів.
У вільних неформалізованих інтерв'ю може задаватися тема бесіди й набір питань, які потрібно з'ясувати, проте характер розмови може протікати у вільному формі, без чіткого прямування заздалегідь підготовленого сценарієм. Модератор проти неї відволікатися інші теми, тоді як перебіг обговорення бачить таку необхідність. У цих інтерв'ю необов'язково проводити зіставлення запитань і відповідей, поставлених різними респондентами.
Фокус-групи— якісний метод дослідження, групове інтерв'ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтрев'юером-модератором тему. На відміну від класичних інтерв'ю комунікація відбувається переважно між самими респондентами, а модератор лише направляє розмову в потрібне русло.