20. Глобальні тенденції (тренди) розвитку рr наприкінці хх – на початку ххі ст.

У цілому можна констатувати, що паблик рілейшнз рухається:

• від маніпулювання громадськістю – до реагування та адаптації до викликів соціального середовища як в окремих країнах, так і у глобальних масштабах;

• від практики найму зовнішнього консультанта – до створення організаціями власних РR-підрозділів, працівники яких є членами однієї корпоративної команди;

• від виконання РR-фахівцями переважно маркетингових функцій – до участі у стратегічному менеджменті організації;

• від виконання короткострокових програм, організації окремих акцій – до налагодження безперервного комунікаційного процесу між організацією та цільовою громадськістю;

• від ремісника-майстра, котрий виконує окремі стандартні функції, – до менеджера, котрий розв’язує загальні проблеми організації;

• від створення повідомлень, адресованих зовнішній громадськості, – до забезпечення керівництва організації всебічною інформацією про стан думок і настроїв зовнішньої громадськості;

• від реагування на проблеми, що загострилися, – до попередження криз, проблем (від ролі «пожежника» – до фахівця з протипожежної безпеки);

• від упередженого сприймання РR як нелегітимних і брудних технологій – до легітимації РR як системи, що сприяє налагодженню двосторонніх зв’язків організації з ключовими групами громадськості;

• від американської професії – до професії, що набула глобальних масштабів розвитку.

21. Аудиторія vs. Громадськість

громадськість часто викор. як синонім «аудиторія» (audience).

інколи між поняттями «громадськість» та «аудиторія» можна поставити знак рівності: коли окрема група людей розглядається як об’єкт певних форм впливу засобів масової інформації, як пасивний реципієнт інформації медіа-каналу

Утім в ПР пасивна аудиторія має специфічний інтерес для фахівців цієї сфери. Будь-яка пасивність аудиторії для працівника ПР (особливо якщо ця аудиторія важлива і впливова) означає, що в організації не все гаразд  тому постійно розробляються і активно проводяться коротко- або довгострокові PR-кампанії, щоб пасивну аудиторію перетворити на активну, яка жваво відгукується на діяльність фірми. Для PR-практики саме така активна аудиторія і стає громадськістю.

тобто, АУДИТОРІЯ сама по собі ПАСИВНА, приймає інфо, але не реагує на неї

ГРОМАДСЬКІСТЬ – АКТИВНА, реагує на інфо = двостороння комунікація, в ній і зацікавлені ПРмени

АЛЕ можна громад.= аудиторія, коли маємо на увазі активну аудиторію

21.Поняття аудиторія і громадськість у пр.

Аудиторія (лат. auditorium, від лат. auditor — «слухач») — це публіка, соціальна сукупність людей, об’єднана взаємодією з комунікатором , який володіючи інформацією доводить її до цієї спільності людей . Термін аудиторія можна також для позначення загалу слухачів чи глядачів засобів масової інформації.

Громадскість

У теорії та практиці паблик рілейшнз одним із ключових є багатопланове поняття "громадськість". У найзагальнішому розумінні під громадськістю мається на увазі будь-яка група людей (можливо, навіть й окремі індивіди), що так чи інакше пов’язана з життєдіяльністю організації або установи. Це можуть бути її власні службовці, громада, що мешкає по сусідству, клієнти, працівники засобів інформації, державні службовці, видатні особистості тощо.

З точки зору теорії та практики паблик рілейшнз громадськістю у повному розумінні цього слова є тільки активна група чи окремі індивіди.

Співвідношення :фактично можна говорити про те що громадськість як активна група людей, що так чи інакше пов’язана з життєдіяльністю організації ,в процесі комунікації може бути виділена заудиторії.

22. ТИПОЛОГІЯ ГРУП ГРОМАДСЬКОСТІ

До питання групування громадськості фахівці з паблик рілейшнз підходять виключно з прагматичної точки зору, виокремлюючи ті групи, які той або інший PR-суб’єкт вважає «своїми = на які впливає певна організація і від ставлення яких до організації залежить її успіх чи невдача

Найбільш поширений поділ (надто загальний підхід)

• Внутрішня

• Зовнішня

Зовнішня громадськість – це ті групи людей, які безпосередньо не пов’язані з організацією: преса, державні органи, працівники сфери освіти, клієнти, мешканці близької до організації місцевості, постачальники тощо.

Внутрішня громадськість – це групи людей, що належать до складу власне організації: робітники, інженерно-технічні працівники, керівники, акціонери, рада директорів тощо.

Типологізація громадськості за Джеррі Гендріксом.

1. Працівники ЗМІ

2. Громадськість власне організації (службовці, члени), зокрема керівний і службовий персонал, ВЕСЬ_ВЕСЬ персонал!

3. Місцева громада, її засоби інформації, лідери груп та керівники місцевих політичних, громад., ділових, реліг., культур.організацій;

4. Інвестори, зокрема реальні та потенційні, преса з фінансових питань, мережі фінансової та економічної інформації, організації страхування;

5. Органи влади, включаючи представників законодавчої, виконавчої і судової гілки усіх рівнів

6. Споживачі, зокрема персонал власне організації, різні групи споживацької громадськості, активісти захисту прав споживачів, місцеві ЗІ та лідери місцевої громади;

7. Громадськість груп особливих інтересів, їхні канали інформації, лідери та керівники організацій.

8. Міжнародна громадськість, зокрема інформаційні агенції, лідери країн, політичні, громадські та інші організації;

У розгорнутому вигляді всього виокремлюють близько 150 різноманітних груп громадськості

Залежно від завдань організації та конкретних ситуацій можуть існувати й інші підходи

з точки зору значення громадськості для організації, такі групи громадськості:

1. Головна, другорядна та маргінальна.

Головна громадськість – це та, яка може надати найбільшу допомогу або завдати найвідчутнішої шкоди зусиллям організації.

Другорядна громадськість – це та, що має певне значення для організації,

а маргінальна – та, що найменш істотна для неї.

2. Традиційна і майбутня.

Наприклад, службовці організації, її теперішні постійні клієнти є традиційними групами громадськості,

у той час як студенти і потенційні клієнти – це громадськість організації в перспективі.

кожна з них потенційно може стати важливою для життєдіяльності організації в майбутньому.

3. Прибічники, опоненти і байдужі.

важлива з практичної точки зору.

організація або установа має по-різному ставитися до тих, хто підтримує її, і до тих, хто проти. З прибічниками організація повинна налагоджувати такі комунікації, які зміцнювали б їхню довіру до неї. Що ж до скептиків, то організація зобов’язана змінити їхню думку на свою користь, швидше, вдаватися до аргументації і переконання.