52. Процес оцінкового дослідження в пр та його складові.

Це систематичне використання певних процедур аналізу з метою оцінки концепції, плану, реалізації, рентабельності пр.-програм соц.. втручання в ситуацію. Проводиться щоб зясувати що трапилось і чому. Оцінювальний процес має попередні кроки

1. узгодження питань проведення оцінок з тими, хто буде користуватися їх результатами.

2. зобов’язання організації проводити оцінку та користуватися дослідженням як гол. складовою реалізації пр.-програми.

3. досягнення консенсусу всередині відділу ПР щодо оцін. досл-я

4. формулювання чітких доступних вимірюванню програмних цілей.

5. визначення максимально ефективних критеріїв

6. визначення оптимальних шляхів збирання фактів

7. ведення докладних записів виконання пр. програми

8. урахування даних попер оцінок

9. звіт про результати оцінки

10. збагачення проф. знань

Далі виділяють такі етапи оцінки:

підготовка критеріїв оцінки плану програми, оцінка ходу реалізації, оцінка результатів виконання.

55.Інтерпретація результатів оцінки пр- програми.

Навіть маючи позитивні чи негативні докази треба бути обережним в ході оцінки та інтерпретації. Можна в потрібний спосіб проінтерпретувати чому поставлені цілі виявились недосяжними під час остаточного оцінювання результатів пр.-програми:

-навіть якщо процес підготовки та виконання програми відповідав усім вимогам хибною могла бути теорія на якій ґрунтувалась її стратегія.

-якщо теор.засади були правильними, тоді причиною безрезультатності могли бути помилки яких припустилися під час підготовки або реалізації програми.

-програма могла бути успішною з усіх боків але методи оцінювання унеможливили фіксування результативності виконання програми.

Для підсумкової інтерпретації потрібні ґрунтовні знання, що виходять за рамки традиційних методів прикладних наукових досліджень та інтерпретації їх результатів якими користуються пр.-практики. Треба володіти загально теор, соціолог, соц.-псих, політологічними та іншими знаннями про соц..явища та процеси.Іноді доцільне навіть вивчення окр..прикладу, де беруть в увагу дані кількісного і якісного досл-я.

57. Імідж, його природа та роль у сфері пр.

Зв'язки з громадськістю трактують імідж як мислене уявлення про людину, товар чи інститут, що спрямовано формується у масовій свідомості за допомогою засобів масової інформації.

Імідж — це позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми. Імідж складається з зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) та внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження).

Тобто імідж можна цілеспрямовано формувати, уточнювати чи переробляти за допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб'єкта.

І все ж імідж багато в чому залежить і від природи соціального стереотипу. Соціальні стереотипи являють собою основний розумовий матеріал, на якому будується масова свідомість. Стереотипи — стійкі, емоційно забарвлені,, спрощені моделі об'єктивної реальності, які спричинюють у людини почуття симпатії чи антипатії до явища, яке асоціюється з тим чи іншим набутим нею досвідом. Стереотипізація процесу мислення у психологічному плані пов'язана з установкою, що формується в процесі попередньої практики людей. Під установкою, що складає психологічний ґрунт стереотипу, мають на увазі готовність сприймати явище чи предмет відповідним чином, під відповідним кутом зору, виходячи з попереднього досвіду сприйняття.

Щоб бути зрозумілими й доступними для всіх (чи для абсолютної більшості громадськості), стереогипи (ними можуть виступати відповідні оцінки, судження, що набувають форми понять) не повинні бути занадто багатогранними й різноманітними. Вони повинні абстрагуватися від деталей, зрозумілих лише фахівцям, і передавати суть події чи явища одним словом, пропозицією чи малюнком, зрозумілим усім чи більшості.

На відміну від учених-психологів, соціальних психологів або соціологів, які вивчають переважно об' єктивну природу стереотипів, психологічних образів (іміджів), фахівці з питань паблік рілейшнз підходять до їх аналізу прагматично, керуючись потребами своєї професії. Щоб створити імідж, сформувати його, а потім рекламувати, потрібно усвідомити його "анатомію", сильні й слабкі сторони, знати ті підводні рифи, на які можна наштовхнутися PR-мен у процесі своєї роботи.