1. Закон України “Про прокуратуру” //Відомості вру. – 1991, №53, ст.793. (з подальшими змінами).

2. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 22 грудня 1997 // ВВР України. – 1998.- №20. – Ст.99. (зі змінами).

3. Стефаник В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків.: Фірма «Консум», 2003.

4. Чванкін С.А. Види судового представництва. Чи є громадське представництво? // Актуальні проблеми і права: Збірник наукових праць. – 2004. – Вип..22. – С.572-576.

Тема 5. Підсудність справ адміністративним судам

1. Поняття і види підвідомчості справ адміністративної юрисдикції.

2. Поняття, зміст і види підсудності справ адміністративної юрисдикції.

1. Предметна підсудність адміністративних справ.

2. Територіальна підсудність адміністративних справ.

3. Інстанційна підсудність адміністративних справ.

4. Підсудність за зв’язком справ (підсудність кількох пов’язаних між собою вимог).

5. Підсудність за ухвалою суду.

Контрольні запитання:

1. Які існують критерії підвідомчості публічно-правових спорів?

2. Що таке «підсудність справ адміністративної юрисдикції»?

3. Які існують проблеми розмежування підсудності справ?

4. Які існують підстави передачі адміністративних справ з одного адміністративного суду до іншого?

5. Які категорії справ, підсудніх Вищому адміністративному суду як суду першої інстанції? Чим це зумовлено?

Задачі:

1. Суд на основні ч.2 ст.19 КАС України постановив ухвалу про непідсудність вимог, які стосувались протиправності наказу Державної податкової адміністрації України «Про надання інформації державними нотаріальними конторами або приватними нотаріусами та про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 29 вересня №45» від 19 серпня 2005 №352 (Наказ). За висновком суду оскаржений наказ був правовим актом індивідуальної дії. А тому, на думку судді, позивач порушив правило територіальної підсудності, звернувшись із позовом до суду за місцем знаходження відповідача».

Чи правильно суд застосував припис КАСУ про підсудність?

2. Особа оскаржила правовий акт індивідуальної дії і при цьому звернулася із адміністративним позовом до кількох відповідачів, лише частина з яких мала статус суб’єкта владних повноважень. Галицький районний суд м. Львова ухвалою відмовив у відкритті провадження за позовними вимогами до всіх відповідачів із посиланням на те, що вони не належить до компетенції адміністративних судів.

Чи обґрунтованою є ухвала суду?

3. Особа відкликала свою позовну заяву та просила залишити її без розгляду, посилаючись на те, що вона подана із порушенням правил територіальної підсудності. Суд своєю ухвалою задовольнив клопотання та залишив позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 КАСУ.

Чи обґрунтованою є ухвала суду?

4. Виявивши порушення закону з боку представництва іноземного суб’єкта господарювання, орган державної влади України поклав обов’язок усунути це порушення не на цього суб’єкта, а на керівника представництва. Позов від імені іноземного суб’єкта господарювання щодо оскарження припису був поданий до суду за вибором керівника. Однак суд повернув позовну заяву, стверджуючи, що заява мала бути подана до суду за місцем проживання посадової особи представництва.

Чи обґрунтованими є дії суду? Яким чином слід вирішити питання про підсудність цієї адміністративної справи?

Рекомендовані джерела до теми:

1. Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р. – Ст. 1900; Голос України вiд 03.08.2010 - № 142; Урядовий кур'єр вiд 12.08.2010 - № 148.

2. Указ Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 24 листопада 2004 р.

3. Інформаційний лист ВСУ «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» від 26 грудня 2005 р. // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №2.

4. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання, пов’язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів» від 7 лютого 2006 р. // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №2.

5. Бевзенко В.М., Мінько С. М. Особливості визначення підвідомчості і публічно-правових спорів // Вісник господарського судочинства. – 2007. - №3. – С.122-126.

6. Заверуха О.Б. Адміністративна юстиція: поняття, правовий зміст, характерні ознаки // Вісник Львівського національного університету. – Серія юрид.- 2003. – Випуск 38. – С.212 –218.

7. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учеб.пособие. – М., 2002. – С.99-104.

8. Педько Ю. Адміністративна юстиція і компетенційні спори /Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції». Зб.наук.пр– Київ: Вид-во: «ООО «АДЕФ-Україна», 2003. – С.165-167.

9. Перепелюк В.Г. До питання про компетенцію адміністративного суду / «Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції». Зб.наук.пр– Київ: Вид-во: «ООО «АДЕФ-Україна», 2003. – С.148-170.

10. Стефанюк В.С. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. - №2.

11. Янюк Н. Підвідомчість справ адміністративним судам: проблемні питання // Право України. – 2003. – №2. – С.88-91.