- •Аналіз і оцінка композиції твору
- •1. Вибір композиції
- •2. Тип побудови тексту
- •3. Логічність композиції
- •Б) Логічність композиції, як редакційна потреба
- •4. Методика й навички композиції редакторського аналізу
- •Лекція 5
- •Література
- •1. Значення рубрикації та завдання її редакторського аналізу й оцінки
- •2. Роздрібненість рубрикації
- •3. Абзаци й переліки
- •4. Робочий зміст
- •5. Кількість ступенів рубрик
- •6. Класифікація рубрик та їх заголовки
- •Заголовок, прихований в тексті
- •Німі заголовки (пропуском що позначають початок і кінець рубрики: пробільний рядок, спусковий пропуск, кінцевий пропуск).
- •7. Перевірка підпорядкованості рубрик й поділу на підрубрики (методика перевірки підпорядкованості рубрик, методика перевірки поділу рубрик на підрубрики)
- •8. Аналіз та оцінка вираження засобів оформлення підпорядкованості заголовків
- •9. Нумерація заголовків і родові позначення рубрик (підпорядкованість цифр, літер, родових позначень, системи нумерацій (літерацій) заголовків, перевірка нумераційних рядків)
- •Глава 2 § 1
- •Глава 2 § 1
- •10. Зміст і словесна форма заголовків рубрик
1. Значення рубрикації та завдання її редакторського аналізу й оцінки
Слово рубрикація утворилося від слова рубрика - це підрозділ тексту (частина, розділ, параграф), що має заголовок.
Рубрикація – система взаємозв’язку й супідрядності рубрик видання, що виражається у взаємозв’язку й супідрядності заголовків цих рубрик.
Графічно рубрикацію представляє робочий зміст, в якому заголовки рубрик виписані у відповідності до свого значення.
Значення заголовків рубрик у виданні багатообразне:
1. Заголовки зорганізовують, направляють читача. Ті з них, що мають словесну форму, попереджають, про що розповідатиметься в тексті, що підпорядковується певному заголовку 4 тим самим підготовлюють читача до сприйняття тексту. Всі заголвки, перериваючи текст чи визначаючи кінець однієї рубрики й початок іншої, змушують читача зробити паузу й задуматися над тим, що прочитано, перед тим як перейти до нового тексту.
2. Заголовки поглиблюють розуміння твору. Разом заголовки розкривають будову твору. Заголовки , які поділяються за малюнком, розміром, шрифтом, місцерозташуванням, моказують зв’язок взаємозалежність рубрик (розділів, підрозділів) твору (чи є рубрика частиною іншої, чи вони рівноправні.
3. Завдяки заголовкам читачеві простіше знайти в книзі потрібний матеріал, вибірково використовувати книгу.
В редакторському аналізі й оцінці рубрикації можна виділити дві сторони, що визначають завдання редактора:
Одна сторона стосується власне членування тексту на рубрики й відповідності цього членування та складності супідрядності рубрик підготовці читача. Редактору потрібно відповісти на питання:
наскільки зручно читачеві вибране автором членування тексту на рубрики, тобто чи нормальні порції читання (а рубрики можна розглядати як порції читання), виходячи зі змісту тексту, його труднощі й функціонально-цільове призначення;
чи відповідає складність рубрикації (власне, число рубрик різного значення) підготовці читача.
Друга сторона стосується власне правильності рубрикації:
чи дотримана супідрядність заголовків, а значить і рубрик;
чи добре показана ця супідрядність, щоб читач міг її побачити як засіб для точного сприйняття й поглибленого розуміння зв’язків і взаємозалежності частин тексту, чи добре вибрані засоби вираження рубрикації з тих, що накопичені видавцями за багато століть
чи відповідає заголовок змісту свого тексту і , навпаки, зміст тексту – своєму заголовку.
2. Роздрібненість рубрикації
Текст потрібно подрібнювати. Але потрібно враховувати обсяг і структуру тексту. Якщо вона невелика, тобто в ній не більше семи надфразових єдностей, дрібнити його на рубрики, як правило, немає необхідності.
Не може не впливати на роздрібленість тексту його вид, функціонально-цільове призначення.
Важливий фактор – це підготовка читача й ступінь складності тексту для прочитання саме цим читачем.
3. Абзаци й переліки
Абзац – це фрагмент тексту, що позначений зазвичай пробілом з самого початку (абзацним відступом) і в останньому рядку (кінцевим пробілом) – можна розглядати як своєрідний вид рубрики без заголовка. Кожен абзацний відступ сигналізує читачу про перехід в тексті на нову мікротему чи до тексту іншої особи в діалозі. Тому розбивка тексту на абзаци продовжує, по суті, тему членування тексту на рубрики.
Абзаци не можуть бути надто великим, й надто малими.
Основні причини поділу тексту на абзаци:
новизна інформації, нова мікротема;
важливість інформації в межах поданого тексту;
емоційне виділення деталі;
неможливість подальшої подачі інформації без порушення розуміння й логічності (в результаті лінійної несумісності фраз);
необхідність паузи під час читання, для кращого запам’ятовування.
Виділяють абаци-переліки. Якщо їх багато у тексті це також ускладнює читання й запам’ятовування.
Існують різні варіанти переліку. Найбільш прийнятий:
І. Перший ряд абзаців.
А.Другий ряд абзаців всередині кожного зазначеного римською цифрою абзаца чи деяких із них.
1. Третій ряд абзаців всередині кожного зазначеного прописною літерою чи декількох з них:
а) четвертий рядок абзаців всередині кожного визначеного арабською цифрою чи деяких з них.
ІІ. Перший рядок абзаців
І так далі.
