Б) Логічність композиції, як редакційна потреба

Логічність побудови композиції необхідна для організації матеріалу: його простіше запам’ятати , утримати в пам’яті.

Чому необхідна логічність у композиції:

• Не кожен читач поставить перед собою мету, щодо самостійної побудови логічних операцій у тексті, й не захоче та й не зуміє здійснити такий процес;

• Більш раціонально, щоб текст ставив перед читачем не проблему його перебудови за правилами логіки, а проблему, для вирішення якої потрібно володіти знаннями, які ми можемо вилучити з тексту, й уміти застосувати їх на практиці, завдяки чому вони краще, міцніше засвоюються.

4. Методика й навички композиції редакторського аналізу

Основні потреби, які зумовлюють методику й навички редакторського аналізу композиції тексту:

• Відповідала змістовому завданню твору і його фрагментів, що сприяє кращому вирішенню цього завдання;

• Підпорядковувалася логіці типу й підтипу побудови тексту, обґрунтовувано вибраних автором чи редактором (якщо автор написав безсистемно), що об’єктивно диктуються змістом й призначенням тексту;

• Була логічно досконалою (тобто відповідала логічним правилам поділу понять в усіх випадках, коли ці правила використовуються).

Виробляються такі навички композиції редакторського аналізу:

1-а група – навички розумового складання плану тексту:

• позначати перехід від однієї надфразової єдності до іншої;

• подумки формулювати тему кожної надфразової єдності;

• визначати місце й значення надфразової єдності в надфразової єдності вищого рівня чи параграфа.

2-га група – навички визначення типу й підтипу побудови тексту:

• визначати тип побудови в ході мисленнєвої побудови плану тексту;

• бачити й формулювати різновид типу побудови, послідовність фраз.

3-тя група – перевірки логічності композиції (дотримання логічних правил поділу понять):

• визначати під час читання й мисленнєвої побудови плану тексту основу його поділу на складові композиційні одиниці;

• зіставляти кожен пункт плану з цією основою;

• співвідносити зміст кожного фрагменту тексту з загальною темою тієї частини, в яку цей фрагмент входить.

Лекція 5

Тема. Аналіз та оцінка рубрикації.

План

1. Значення рубрикації та завдання її редакторського аналізу й оцінки.

2. Роздрібненість рубрикації.

3. Абзаци й переліки.

4. Робочий зміст.

5. Кількість ступенів рубрик.

6. Класифікація рубрик та їх заголовки.

7. Перевірка підпорядкованості рубрик й поділу на підрубрики (методика перевірки підпорядкованості рубрик, методика перевірки поділу рубрик на підрубрики).

8. Аналіз та оцінка вираження засобів оформлення підпорядкованості заголовків.

9. Нумерація заголовків і родові позначення рубрик (підпорядкованість цифр, літер, родових позначень, системи нумерацій (літерацій) заголовків, перевірка нумераційних рядків).

10. Зміст і словесна форма заголовків рубрик.

Література

1. Доблаев Л. П. Смысловая структура учебного текста и проблемы его понимания. М., 1982. – 275 с.

2. Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения медиатекстов. М., 2000. – 379 с.

3. Западов А. В. От рукописи к печатной странице. М., 1979. – 217 с.

4. Колесников Н. П. Стилистика и литературное редактирование. М., 2007. – 732 с.

5. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. Изд. 2-е, исправл. М., 1975. – 717 с.

6. Красиков Ю. В. Теория речевых ошибок. М., 1980. – 298 с.

7. Максимов В. И. Стилистика и литературное редактирование. М., 2007. – 814 с.

8. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. М., 1998. – 511 с.

9. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. М., 1980. – 493 с.

10. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. М, 2005. – 524 с.

11. Мильчин А. Э. Памятная книга редактора. М., 1988. – 436 с.

12. Михальская А. К. Основы риторики: Мысль и слово. М., 1996. – 251 с.

13. Мучник Б. С. Человек и текст. М., 1985. – 196 с.

14. Накорякова К. М. Литературное редактирование: Общая методика работы над текстом. Практикум. М., 2004. – 432 с.

15. Накорякова К. М. Редактирование материалов массовой информации. М., 1994. – 294 с.

16. Нилин П. Опасность не там // Новый мир. 1958. № 4. – С. 93-94.

17. Одинцов В. В. Стилистика текста. М., 1980. – 282 с.

Рахманин Л. В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных документов. М., 1997. – 391 с.

18. Редактирование отдельных видов литературы / Под ред. Н. М. Сикорского. М., 1987. – 539 с.

19. Рис О. В. Семь раз проверь: Опыт путеводителя по опечаткам и ошибкам в тексте. М., 1977. – 203 с.

20. Рождественская К. В. За круглым столом: Записки редактора. М., 1962. – 198 с.

21. Розенталь Д. Э. Справочник по правописанию, произношению, литературному редактированию. М., 1994. – 656 с.

22. Свинцов В. И. Логика. М., 1987. – 305 с.

23. Свинцов В. И. Смысловой анализ и обработка текста. М., 1970. – 272 с.

24. Свинцов В. И. Смысловой анализ и обработка текста. М., 1979. – 289 с.

25. Сенкевич М. П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений. Изд. 2-е, исправл. М., 1984. – 319 с.

26. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. М., 1980. – 362 с.

27. Сметанина С. И. Литературное редактирование для журналистов и специалистов по связям с общественностью. СПб., 2003 – 203 с.

28. Солганик Г. Я. Стилистика текста. М., 1997. – 514 с.

29. Справочная книга редактора и корректора. М., 1985. – 265 с.

30. Стилистика и литературное редактирование / Под ред. проф. В. И. Максимова. М, 2004. – 731 с.

31. Чуковская Л. К. В лаборатории редактора. М., 1960. – 361 с.

32. http://pfapu.perm.ru/ochn/gum/pr_gsef04.doc

33. Партико 3. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. — Л.: ВФ Афіша, 2006. — 416 с., табл. 9, рис. 47, додатків 16.

34. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретик. гуманіст. дисциплін та гуман. інф-ти. – К.: АртЕк, 1998. – 336 с.