Завдання 1

18-річний Дмитро Соколов проживав у своєї тітки, навчався у 10-му класі загальноосвітньої школи і перебував на утриманні батьків, які проживали в іншому місті. На гроші, які прислали йому батьки на придбання куртки і костюма, він придбав у свого знайомого Дудика магнітолу. Коли батько Дмитра Соколова дізнався про цю покупку, він звернувся до суду з позовом про розірвання договору між його сином і Дудиком, мотивуючи це тим, що Соколов перебуває на утриманні батьків і тому не має права розпоряджатися грошима, які були дані йому на придбання певних речей.

Як суд має вирішити дану справу?

Відповідно до ч.1 ст.34 ЦКУ Дмитро Соколов має повну цивільну дієздатність, оскільки досяг 18-річного віку, тому він може вчиняти будь-які правочини без згоди своїх батьків.

Вказівка батьків Соколова на те, що витрачені ним гроші були надані йому для конкретної мети, мала б значення для суду лише в разі існування довіреності, виданої Дмитрові його батьками на вчинення відповідної дії (придбання куртки і костюма). Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦКУ довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (наприклад, на вчинення правочину). Як випливає з умови задачі, такого документа батьки Дмитрові не видавали, а отже довіреності не існує. Тому суд не буде брати до уваги усні вказівки батьків Дмитра щодо використання виданих йому грошей.

Таким чином, позов батьків Дмитра Соколова не буде задоволено судом.

Завдання 2

А. Коробкова після трагічної смерті обох батьків мешкала в отриманому у спадок будинку разом з тіткою, яка була призначена її піклувальником. Коли А. Коробковій виповнилося 16 років, вона уклала шлюб з 20-річним Лянко, який проживав у іншому місті. У зв’язку з від’їздом до чоловіка А. Коробкова вирішила продати будинок і знайшла покупця. Однак нотаріус, незважаючи на пред’явлене Коробковою свідоцтво про шлюб, відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу, мотивуючи свою відмову тим, що Коробкова є неповнолітньою, а дозволу органу опіки і піклування та піклувальника на продаж будинку у неї немає. Коробкова оскаржила рішення нотаріуса до суду.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Як випливає зі змісту задачі, А. Коробкова є єдиним власником будинку, оскільки більше нікого в якості співвласників не названо.

Відповідно до ч.2 ст.34 ЦКУ У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Згідно п.2 ст.77 ЦКУ піклування припиняється у разі реєстрації шлюбу неповнолітньої особи, тобто згода піклувальника (в даному випадку – тітки А. Коробкової) на продаж А.Коробковою будинку уже не потрібна.

Таким чином, суд має задовольнити позов А. Коробкової, оскільки вона має повний обсяг дієздатності і може самостійно розпоряджатися своїм майном.

Завдання 3

Сімнадцятирічний Петро Калугін на першу свою заробітну плату придбав у Михайла Мацько куртку. Батьки Петра стали вимагати, щоб він повернув куртку Калугіну і забрав у нього сплачені за неї гроші. Петро не слухав, і наступного дня уклав договір міни з Семковим, за яким Петро передавав Семкову куртку, а взамін одержував від нього годинник. Батьки Калугіна зажадали розірвання і цього договору.

Оскільки контрагенти за обома договорами відмовилися їх розривати, батьки Калугіна звернулися до суду з позовами про визнання цих договорів купівлі-продажу і міни недійсними.

Чи підлягають ці позови задоволенню?

Відповідно до ст. 32 ЦКУ Петро Калугін має неповну цивільну дієздатність (йому 17 років, а не 18). Згідно з п.1 ч.1 ст.32 ЦКУ фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, тому вчинений Петром Калугіним договір купівлі-продажу суд не розірве.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.32 ЦКУ неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Тому договір міни, за яким Петро Калугін обміняв куртку на годинник, не можна було вчиняти без згоди батьків Петра, оскільки з огляду на звичайну вартість речей, що обмінювалися, даний договір не можна вважати дрібним побутовим правочином.

Таким чином, суд відмовить у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, але задовольнить позов про розірвання договору міни.