
- •Історичні передумови виникнення права на захист права інтелектуальної власності.
- •3. Острівна та континентальна системи права: спільне і відмінне.
- •4. Джерела права інтелектуальної власності.
- •5. Становлення та розвиток організацій колективного управління правами авторів. Принципи діяльності.
- •6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Загальна характеристика.
- •7. Прийняття Цивільного кодексу та Кримінального кодексу України – суттєві кроки на шляху гармонізації українського законодавства із правом єс.
- •8. Світові тенденції охорони інтелектуальної власності та їх відображення в українському законодавстві.
- •9. Відображення положень міжнародних конвенцій та договорів у вітчизняному законодавстві.
- •11. Міжнародне співробітництво України у сфері інтелектуальної власності.
- •12. Суб’єкти та об’єкти прав інтелектуальної власності.
- •13. Об’єкти, що не охороняються авторським правом.
- •14. Терміни охорони прав інтелектуальної власності.
- •15. Співавторство та відносини між співавторами.
- •16. Випадки вільного використання твору.
- •17. Випадки вільного відтворення твору.
- •18. Види порушень прав інтелектуальної власності.
- •19. Поняття службового твору. Правовий режим використання службового твору відповідно до Цивільного кодексу України та Закону «Про авторське право та суміжні права».
- •20. Похідні твори. Особливості правової регламентації.
- •21. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Загальна характеристика.
- •22. Терміни охорони суміжних прав. Обсяг суміжних прав.
- •23. Способи цивільно-правового захисту прав.
- •24. Способи забезпечення позову у справах про порушення прав.
- •25. Реалізація права на ім’я.
- •26. Немайнові права авторів. Загальна характеристика.
- •27. Майнові права суб’єктів інтелектуальної власності. Загальна характеристика.
- •28. Договір: структура та основні види и 29. Структура типового договору
- •30. Реалізація права на винагороду (законодавче підґрунтя та практичний досвід).
- •31. Класифікація договорів.
- •34. Способи надання правової охорони назві твору
- •35. Плагіат: витоки явища, різновиди та міри відповідальності, що передбачені українським законодавством.
- •36. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Загальна характеристика.
- •37. Комерційне (фірмове) найменування. Поняття, функції, принципи, основні елементи. Вимоги що висуваються до комерційних найменувань.
- •38. Цивільна та адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •39. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •40. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •41. Об’єкти торговельних марок. Вимоги, що висуваються до торговельних марок.
- •42. Товарні знаки. Види. Обмеження у використанні товарних знаків.
- •43. Знаки, що використовуються для позначення охорони твору авторським, суміжним правом, як товарний знак, торговельна марка. Дивитись 42!!!!!!!!
- •44. Об’єкти промислової власності. Винахід, корисна модель. Спільне та відмінне. Основні вимоги до реєстрації.
- •45. Промисловий зразок. Види. Об’єкти промислових зразків. Вимоги до реєстрації.
- •46. Знак географічного походження товарів. Види та класифікаційні ознаки.
11. Міжнародне співробітництво України у сфері інтелектуальної власності.
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) є наявність міжнародних систем правової охорони інтелектуальної власності. Проблеми, пов’язані з дослідженням значення міжнародного співробітництва країн в сфері ІВ, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах Андрощук Г.О., Сударікова С.О., Меггс П.Б., Потєхіної В.О. та інших.
Нині розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення глобальної системи охорони ІВ, що обумовлює процес гармонізації світового законодавства: країни укладають двосторонні і багатосторонні договори, приєднуються до міжнародних угод, таким чином поступово приводячи національні режими охорони відповідно до світових стандартів [2].
Міжнародна система охорони інтелектуальної власності спрямована на формування єдиних підходів до забезпечення її прав. Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що є однією із 16 спеціалізованих організацій в системі ООН. ВОІВ сприяє розвитку культури ІВ, включає ІВ у політику і програми національного розвитку держав-членів, розробляє міжнародні закони і норми в галузі створення, використання, захисту, охорони та обігу ІВ, надає послуги в рамках глобальних систем охорони в області ІВ, сприяє підвищенню ефективності процесу управління і допоміжних процесів у ВОІВ.
Наша держава є країною-учасницею міжнародних угод, які зобов’язують забезпечення виконання підписаних норм і створення дієвого державного апарату захисту прав ІВ з особливою увагою до судової системи. На даний момент ВОІВ нараховує 184 члени, в тому числі і Україну. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія.
На міжнарожному рівні також діють регіональні міжнародні організації, задачами діяльності яких є забезпечення правового захисту створення, використання, обігу обєктів ІВ.
Європейська патентна організація (ЄПО) — міжурядова організація європейських держав, спрямована на розширення їх взаємоспів-робітництва у сфері охорони винаходів, метою якої є запобігання дублюванню діяльності патентних служб різних країн, що забезпечується видачею Європейського патенту, тобто має на меті узгодження національного патентного права з Конвенцієй про видачу європейських патентів. Структуру ЄПО становлять Європейське патентне відомство, основним завданням якого є видача європ. патентів, та Адміністративна рада — орган, що визначає фінансову політику організації, контролює діяльність і призначає керівника.
Євразійська патентна організація має власну патентний-інформаційну систему, що забезпечує доступ до світових, регіональних і національних фондів патентної документації. Інформація про євразійських патентних повірених міститься у відповідному реєстрі патентного відомства. Головне завдання Євразійського патентного відомства полягає в тому, щоб приймати заявки і видавати євразійські патенти, діючі на території держав-учасників Євразійської патентної конвенції.
На африканському континенті діють дві організації подібного напрямку діяльності – Африканська організація ІВ та Африканська регіональна організація промислової власності. Африканська організація ІВ діє до Угоди про створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.
Африканська регіональна організація промислової власності (АРОПВ) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). У країнах-учасницях АРОПВ єдине законодавство у сфері охорони ІВ відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організвції, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці.
Глобальне регулювання у сфері ІВ відбувається відповідно до угод, прийнятих ВОІВ. Вони встановлюють обовязкові для всіх країн-учасниць стандарти охорони ІВ.
Висновки:
Останніми роками спостерігається підвищений інтерес з боку урядів країн, що розвиваються, до того, щоб зробити промислову власність ефективним інструментом промислового розвитку.
Незважаючи на існуючі труднощі, національна система охорони інтелектуальної власності в Україні вже давно створена і продовжує розвиватися. Проводиться постійна робота щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони промислової власності. Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності та учасницею важливих міжнародних угод і договорів у цій сфері. Підписано міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової власності з Російською Федерацією, республіками Бєларусь, Узбекистан, Киргизстан. Здійснюється обмін патентною інформацією з 42 країнами світу.