19. Поняття службового твору. Правовий режим використання службового твору відповідно до Цивільного кодексу України та Закону «Про авторське право та суміжні права».

   1.1. Рекомендації щодо правового режиму службових творів  (далі – Рекомендації) розроблені відповідно до норм Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року (далі – Бернська конвенція), Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), Кодексу законів про працю України, Закону України „Про авторське право і суміжні права” (Закон від 23 грудня 1993 року №  3792-ХІІ, у редакції від 11 липня 2001 року № 2627-ІІІ) (далі – Закон) та інших нормативно-правових актів. 

1.2. Рекомендації розроблені з метою узагальнення норм законодавства щодо створення і використання службових творів та надання методичної допомоги суб’єктам авторського права, суб’єктам господарювання при створенні та використанні зазначених творів.

  1.3. Рекомендації не є нормативно-правовим актом,  а тому мають рекомендаційний характер

Визначення поняття „службовий твір”

Службовий твір  - це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків у відповідності зі службовим завданням або трудовим договором (контрактом) між ним і роботодавцем (ст. 1 Закону).

Службовим вважається твір, створений: автором у порядку виконання службових обов’язків; відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між автором і роботодавцем;

Автор може бути штатним або позаштатним працівником. Виконання роботи може бути здійснено як протягом робочого часу, так й у позаробочий час, незалежно від місця створення службового твору; як із застосуванням засобів і матеріалів, що належать роботодавцю, так і без застосування таких засобів та матеріалів.

20. Похідні твори. Особливості правової регламентації.

Похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Регламент (рос. регламент; англ. regulations, schedule, нім. Reglement n, Dienstvorschrift f, Dienstordnung f) — сукупність (система) правил, що регулюють, обмежують режим праці, технології виконання проектування, ремонтних робіт тощо, напр., на шахтах, у кар'єрах, у свердловинах, на заводах. Регламент ремонту укладається науково-дослідними організаціями чи організаціями-розробниками нових методів ремонту i ремонтними організаціями, а затверджується видобувними підприємствами чи акціонерним товариством. Дотримання регламенту сприяє підвищенню ефективності та безпеки виконання робіт.

21. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Загальна характеристика.

Об'єкти суміжних прав, незалежно від призначення, зміс­ту, оцінки, способу й форми вираження, такі:

-                      виконання літературних, драматичних, музичних, му­зично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

-                      фонограми, відеограми;

-                      передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітно­му диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до складу аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухо­мих зображень (зі звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до складу аудіовізуального твору. Слід зауважити, що відеограма - це не об'єкт авторського права, оскільки, на відміну від аудіовізуального твору, вона є відеозаписом, який виконує особа, що не може втручатися в хід записуваного ним виконання. Ця особа, напри­клад, не може змінювати освітлення, а може лише вибирати місце розмі­щення відео- чи кінокамери. Отже, «пасивна» фіксація будь-яких рухо­мих зображень без втручання в процес, відтворюваний на матеріальному носієві, є не аудіовізуальним твором, а відеограмою.

 Відеограма — це вихідний матеріал для виготовлення її копій.

 

Суб'єктами суміжних прав є:

-     виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

-     виробники фонограм, їхні спадкоємці (правонаступни­ки) та особи, яким на законних підставах передано су­міжні майнові права щодо фонограм;

-     виробники відеограм, їхні спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано су­міжні майнові права щодо відеограм;

-     організації мовлення та їхні правонаступники.

Виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному ін­струменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Організація мовлення — організація ефірного мовлення чи організація ка­бельного мовлення.

Виконавці реалізовують свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів ав­торського права. Виробники фонограм і відеограм мають до­тримуватися прав суб'єктів авторського права й виконавців, а організації мовлення - прав суб'єктів авторського права, виконавців і виробників фонограм (відеограм).

 

Ні виконавці, ні виробники фонограм, ні організації мов­лення не створюють творів, а лише доносять їх до публіки. Проте внаслідок витрат на це певних коштів їхні майнові ін­тереси потребують особливої охорони.

Виникнення і реалізація суміжних прав не потребують виконання будь-яких формальностей. Виробники фоно­грам (відеограм) і виконавці, щоб сповістити про свої права, можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або на їх пакуванні використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі - , імені (на­йменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Майнові права виконавців, як вид суміжного права, охороняються протягом 50 років від дати пер­шого запису виконання. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого зву­козапису (відеозапису), якщо фонограму (відеограму) не опубліковано про­тягом зазначеного часу.

Організації мовлення користуються правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.