Українські портали – кілька прикладів

AtlasUA (www.atlasua.net), Avanport (www.avanport.com), Bigmir.net (www.bigmir.net), "Воля" (www.volia.com), Gala.net (www.gala.net), <Мета> (www.meta-ukraine.com), "НуВсё" (www.nuvse.com), TopPing (www.topping.com.ua), Uaport (www.uaport.net), Український портал (www.uaportal.com), "Укроп" (Український об’єднаний портал, www.ukrop.com).

Найбільш поширеними елементами порталів є канали (категорії, за якими можна здійснювати пошук даних), електронна пошта, дискусії, розділ електронної купівлі. Усі портали мають аналогічну архітектуру.

2.5. Забезпечення анонімності роботи в Інтернет

Одна з найважливіших проблем, пов’язаних з Інтернет, полягає в тім, щоб забезпечити конфіденційність користувачів, тобто запобігти прихованому збиранню персональних даних, до якого вдаються переважно комерційні фірми, нагромаджуючи відомості про своїх споживачів (реальних і потенційних).

Насправді Інтернет за своєю суттю не передбачає забезпечення анонімності. Навпаки, сім’я комунікаційних протоколів TCP/IP базується на тому, що кожний підімкнений до Інтернет комп’ютер має постійний або тимчасовий ідентифікатор – IP-адресу, яка дає змогу відправляти і приймати інформацію. У разі звернення до будь-якого Web-сайту IP-адреса комп’ютера, з якого робиться запит, обов’язково заноситься до лог-файла – спеціального текстового файла протоколу роботи серверу, на якому розміщено цей сайт, – звідки його легко можна вибрати.

Ще одна проблема щодо забезпечення конфіденційності пов’язана з "cookies"¹ – невеликими файлами зі службовою інформацією, які на комп’ютер користувача без його дозволу може записати будь-який сервер Інтернет. Файли cookies не дають змоги встановити особу користувача, але під час їх використання можна відстежити його поведінку в Інтернет. Броузери мають опції відмови від одержання файлів cookies, але це унеможливлює роботу з деякими сайтами.

Одним із підходів до вирішення зазначених проблем є встанов­лення контролю над чужим комп’ютером і робота в Інтернет від його імені. Це незаконний спосіб, до якого вдаються хакери під час своїх атак у Мережі. Але цим принципом можна скористатися й цілком легально.

Широко застосовується доступ до Інтернет з локальної мережі через проксі-сервер – посередник між комп’ютером користувача і сайтами, до яких він звертається. Однією з його функцій є анонімізація – персональна інформація не передається далі проксі-сервера. Крім проксі-серверів корпоративної ІС або Інтернет-провайдера можна використовувати спеціальні служби забезпечення анонімності. Використовуючи сервери таких служб як пер­ший крок для входу в Інтернет, користувач дістає гарантії, що всі сайти, які він відвідуватиме, одержуватимуть не його персональні дані, а характеристики сервера-"анонімайзера", який працює через власний проксі-сервер. Прикладами таких служб є http://www.anonymizer.com/, http://www.onion-router.net/, http://aixs.net/aixs/, http://www.rewebber.com/, http://www.private-server.com/.

На жаль, як показують дослідження, зазначені служби не забезпечують абсолютної анонімності і можуть видати IP-адресу у відповідь на спеціально зорієнтовану атаку. Найдосконаліший сервіс надає нині служба Freedom Network (Мережа свободи, http://www.freedom.net/). Клієнт має повідомити номер кредитної картки, з якої було здійснено оплату, а далі він може завантажити програму-клієнта, що дає можливість створити кілька псевдонімів для роботи. Усі пакети з даними надійно шифруються і передаються через множину серверів, якими керують провайдери-партнери, приховуючи маршрути передавання.