2.3.4. Сервіси Інтернет

Служби (сервіси) – це види послуг, що надаються серверами мережі Інтернет.

• World Wide Web – всесвітня павутина – служба пошуку і перегляду гіпертекстових документів, що включають у себе графіку, звук і відео.

• E-mail – електронна пошта – служба передачі електронних повідомлень.

• Usenet, News – телеконференції, групи новин – різновид мережевої газети або дошки оголошень.

• FTP – служба передачі файлів.

• ICQ – служба для спілкування в реальному часі за допомогою клавіатури.

• Telnet – служба віддаленого доступу до комп'ютерів.

• Gopher – служба доступу до інформації за допомогою ієрархічних каталогів.

• WAIS (Wide Area Information Servers, широкомасштабні інфор­маційні сервери) –для пошуку даних за ключовими словами, що вводяться у вікні спеціальної клієнтської програми і передаються на WAIS-сервер для обробки.

Серед багатьох інших можливостей Інтернет велику популярність здобули:

• чати (від англ. "to chat" – базікати) – спілкування в реальному часі двох і більшої кількості користувачів, коли текст, уведений з клавіатури одного з них, практично відразу відображається на моніторах інших учасників. Так створюються "кімнати нарад";

• ICQ (від англ. "I seek you" – "я шукаю тебе") – комунікаційна програма, головною функцією якої є "миттєве доставляння повідомлень" між користувачами, кожний з яких має свій унікаль­ний номер.

2.4. Використання сервісу World-Wide Web

World-Wide Web (WWW, Web, W3, Всесвітня павутина) є найбільш популярним сервісом Інтернет і дуже зручним способом роботи з інформацією. Автор – Тім Бернерс-Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (Centre Europeen des Recherches Nucleaire, CERN) у Женеві (Швейцарія) – разом зі своєю командою розробляв систему WWW як спосіб організації інформації для наукових співробітників. В основу WWW покладено технологію гіпертексту, основні ідеї якої було розроблено ще на початку ХХ століття. Батьком концепції гіпертексту в сучасному розумінні вважають Теодора Хольма Нельсона. Сьогодні повноваження з реалізації можливостей Web належать Міжнародному консорціуму W3C (http://www.w3.org/).

Гіпертекст (гіпер- від англ. "hyper-" – "над-") – це звичайний текст, який містить посилання як на власні фрагменти, так і на інші тексти. Такий метод подання інформації дає змогу переглядати її незалежно від способу її початкової організації, за довільним маршрутом. Найпростішим прикладом гіпертексту є книга, зміст якої – це посилання на її розділи, користуючись якими можна не читати книгу від самого початку і до кінця, а відразу перейти на сторінку з потрібною інформацією.

У World Wide Web одиницею зберігання гіпертексту є Web-сторінка – електронний документ, підготовлений за допомогою мови розмітки гіпертексту HTML (HyperText Markup Language). Відповідно, базовий протокол для пересилання гіпертекстів – HTTP (HyperText Transfer Protocol).

Web-сторінка може містити не тільки текст, а й графіку, звук, відеозображення, елементи програмного коду (наприклад, мовою Java) та ін. Тому такі документи називають гіпермедійними. До того ж за допомогою WWW можна дістати доступ до telnet, e-mail, ftp та інших сервісів Інтернет.

Комплекс пов’язаних за темою Web-сторінок називають Web-сайтом (від англ. "site" – місцерозташування). Часто, але не завжди файли, що входять до складу сайту, зберігаються на одному Web-сервері – комп’ютері, підімкненому до Інтернет, який має IP-адресу, зберігає Web-сторінки та інші файли і надає їх користувачам у відповідь на запити. Послуги з розміщення сайту в WWW називають хостингом.

Для запитування та відображення Web-сторінок призначено спеціальні прикладні програми – Web-броузери (або просто броузери¹, від англ. "browser", "browse" – перегорнути, переглянути). Найбільш популярними броузерами є Microsoft Internet Explorer, Netscape Communicator, Opera.

Кожна сторінка має свою адресу у форматі URL (Universal Resource Locator, універсальний координатор ресурсів): спочатку вказується протокол (тип зв’язку, який потрібно встановити – http://, ftp://, gopher://), далі йде доменне ім’я, що визначає місцезнаходження файла (сервер/шлях/файл), наприклад, http://www.informjust.kiev.ua/info.html. У цьому контексті словосполучення "домашня сторінка" може позначати не тільки сторінку персонального характеру, а й "титульну", початкову сторін­ку Web-сайту, яку користувач одержує, вказуючи URL-адресу цього сайту.

За логікою навігації в середовищі Інтернет розрізняють дві основні групи Web-серверів: пошук ресурсів, необхідних користувачеві, та кінцеві сервери, що містять такі ресурси.

Умовно пошукові служби можна поділити на дві групи:

Пошукові машини (власне пошукові служби) - це служби, що переглядають простір IP-адрес за допомогою спеціалізованих програм, які ще називають "павуками" (spider) або роботами, й індексують знайдені web-сторінки.

До найпотужніших і найпопулярніших пошукових машин відносять:

Google (http://www.google.com), AltaVista (http://www.altavista.com),

HotBot (http://www.hotbot.com), Yandex (http://www.yandex.ua);

російськомовні пошукові машини:

Rambler (http://www.rambler.ru); Aport (http://www.aport.ru).

Пошукові каталоги (директорії, рубрикатори) - кожна служба має свою базу даних (каталог) Web-сторінок і пошук здійснює у своїй базі. При виникненні нового web-вузла його вивчають експерти і відносять до відповідної тематичної категорії.

До найбільш популярних та потужних пошукових каталогів відносяться:

Yahoo! (http://www.yahoo.com/);

до українських можна віднести: Мета (http://meta.ua); UAport (http://uaport.net)

Кінцеві Web-сервери:

• сервери присутності, які забезпечують віртуальну присутність фірм (організацій, підприємств) у середовищі Інтернет. Їх називають рекламними, або інформаційними;

• інформаційні сервери, призначені для надання інформації за певною тематикою;

• інтерактивні магазини – Web-сервери, призначені для організації продажу товарів і надання послуг.

Портал – це Web-сайт, призначений для специфічної аудиторії, який об’єднує інформаційне наповнення і доставляння важ­ливої інформації, забезпечує спільну роботу, надає персоналізований доступ до послуг і додатків. Кожний із порталів можна розглядати як відправну точку навігації в Інтернет, але повнота їхніх послуг часто виключає необхідність переходу на інші сайти.