2.3.2. Адресація в Інтернет

Одним із найважливіших елементів спадщини, що перейшла до Інтернет, є протокол маршрутизованого доставляння пакетів TCP/IP, на який було переведено ARPAnet у 1983 році, що уможливило розширення мережі до світового масштабу.

Протоколи Інтернет – TCP/IP

TCP/IP – це набір протоколів, серед яких TCP і IP є основними.

TCP (Transmission Control Protocol) – протокол управління передаванням даних у вигляді пакетів – TCP-сегментів, які складаються із заголовків TCP і даних. Саме передавання здійснюється за допомогою протоколу IP. TCP забезпечує високу надійність передавання даних, оскільки передбачає використання контрольних сум для перевірки їх цілісності і відправлення підтверджень того, що передані дані було прийнято без перекручувань.

IP (Internet Protocol, протокол Інтернет) – протокол низького рівня, який відповідає за переміщення пакетів даних по окремих мережах, пов’язаних між собою маршрутизаторами. Дані передаються у вигляді пакетів, що називаються IP-датаграмами.

В основу маршрутизації в Інтернет покладено IP-адресу. IP-адреси – це 32-бітові числа, що розбиваються на октети (вось­мибітові числа), які записують у вигляді десяткових чисел, наприклад 124.44.186.11. Перші три частини адреси позначають належність до певного класу мереж, а остання є унікальною для окремого комп’ютера. Коли формується мережа, їй присвоюється номер, який визначає кількість машин у межах цієї мережі¹. IP-адреси окремим машинам призначають із заданого так діапазону. Інформація, що передається, розбивається на пакети, у кожному з яких вказується адреса. Пакети доставляються незалежно один від одного і збираються у вузлі-одержувачі.

Для зручності користувачам надається інша система, що ґрунтується на символьних ідентифікаторах, – так звана доменна адресація – за таким шаблоном:

Ім’я_користувача @ назва_системи . Домен

Більшість імен короткі (до 8 символів), вони не можуть містити пропусків і звичайно записуються буквами в нижньому регістрі. Двоє користувачів, які працюють на одному комп’ютері, не можуть мати однакових імен. Домен, який вказується слідом за крапкою, може складатися з кількох піддоменів, назви яких також відокремлюються крапками, наприклад .kiev.ua або .com.ua.

Відповідність адреси, відомої користувачеві, IP-адресі, що її використовують внутрішні механізми передавання даних, забезпечується службою імен доменів DNS (Domain Name System), яка виконує їх двосторонню трансляцію.

Доменна структура Інтернет є ієрархічною. Найвищий (кореневий) рівень не має назви. Далі йде обмежена кількість доменів верхнього рівня, в яких може бути практично необмежена кількість доменів 2-го рівня і т. д.

Найпоширенішими є родові домени, які визначають прикладний напрямок мережі: .com – комерційні організації, .edu – освітні установи, .gov – урядові установи, .int – міжнародні організації, .mil – військові установи, .net – мережні організації, .org – організації, які не належать жодній іншій категорії.

З 1997 року було впроваджено нові домени верхнього рівня, серед яких: .aero – авіатранспорт, .arts – культура і розваги, .biz – бізнес, .coop – кооперативи, .firm – бізнес (фірми), .info – інформаційні послуги, .museum – музеї, .name – приватні особи, .nom – персональні, .pro – професіонали (юристи, економісти і т. п.), .rec – відпочинок і розваги, .shop – магазини, .web – WWW-діяльність.

Імена географічних доменів завжди подаються як двобуквене скорочення назви країни, зазвичай, згідно зі стандартом ISO-3166-1 (звідси їх позначення – ccTLDs, country-code Top Level Domains, домени верхнього рівня з кодами країн). Приклади: uа – Україна, ca – Канада, eu – Європейський Союз, uk – Великобританія, us – США.

За призначенням домени поділяють на публічні (спільного користування) – такі, що адмініструються в інтересах певної спільноти, та приватні, що адмініструються певною фізичною або юридичною особою у своїх власних інтересах. Так, домен .UA адмініструється в інтересах української Інтернет-спільноти – спіль­ноти всіх громадян і/або резидентів України, фізичних та юри­дичних осіб, органів державної влади та управління України, органів місцевого самоврядування, які використовують мережу Інтернет та Інтернет-технології, незалежно від мети та способів такого використання.

У публічному домені можуть бути як публічні, так і приват­ні піддомени згідно з правилами публічного домену попереднього рівня, а у приватному домені публічні доменні імена неможливі.