Напрями роботи піклувальної ради:

• Зміцнення матеріально – технічної і навчально – методичної бази;

• Залучення додаткових джерел фінансування закладу;

• Поліпшення умов для організації навчально – виховного процесу;

• Стимулювання творчої роботи та навчання працівників та учнів школи.

VII. Виховна підсистема

Нині суспільству потрібен не виконавець, а творець. Цьому твердженню має бути підпорядкований весь виховний процес у школі. Основою виховання особистості є багатогранність, альтернативність системи цінностей — моральних, естетичних, світоглядних, суспільно-політичних та інших ідей, ідеалів, що служать для молодої особистості базою для вибору і конструювання власного, суб'єктивно значущого життєвого ідеалу. Адже людське життя виступає як проблема творчого життя особистості, побудова якого твориться на базі потенціалу особистості, її духовного світу, світогляду, мети й сенсу життя. Життєтворчість відбувається тоді, коли творча продуктивність особистості здійснюється не лише через мистецтво і науку, а й у матеріалі особистого життя, свого життєвого процесу.

Випускник повинен бути людиною, яка вміє розвивати свій творчий потенціал, має певні моральні переконання.

Почуття любові до Батьківщини та усвідомлення обов'язків перед народом, повагу до історії, традицій, культури, мови не просто виховувати. Цей напрям виховної роботи дуже багатогранний. Громадянські почуття народжуються з невеличких справ на спільне добро міста, власного двору, вулиці, школи, класу.

Одним із пріоритетних напрямів виховної роботи у школі є превентивне виховання, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, дитячій бездоглядності, безпритульності та підлітковій злочинності. Роботу з цієї проблеми в школі організовано як комплексний вплив на особистість школяра в таких напрямах: профілактика щодо негативних впливів соціального оточення та корекція асоціальних явищ у поведінці учня. Вся робота з превентивного виховання ґрунтується на базі Цільової комплексної програми з запобігання поширенню дитячої бездоглядності, профілактики правопорушень серед неповнолітніх та їх соціальної реабілітації в суспільстві.

Корекційно-розвивальна робота з досягненнями позитивних змін у поведінці та діяльності школярів здійснюється під час індивідуальних консультацій, групових тренінгів «Рівний — рівному», .інтелектуальної гри «Найрозумніший», занять в творчих об'єднаннях та гуртках учнів, участі дітей у концертах, святах, тематичних класних годинах, семінарах-тренінгах. Усе це допомагає ефективно розв'язати проблему превентивного виховання майбутнього випускника та вироблення в нього імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Підготовка компетентного випускника — це реалізація висо­кої гуманістичної місії середньої освіти. Спільна робота школи і родини ґрунтується на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків.

Родинне виховання є природною й постійною ланкою виховання. Батьки учнів беруть участь у вирішенні таких питань, як вибір предметів для навчання, вибір профілю класів, вироблення внутрішньошкільних статутів, ор­ганізація праці, відпочинку, харчування дітей.

Трудове вихован­ня — процес залучення учнів до різних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці Учні школи беруть активну участь у таких щорічних шкільних акціях Ефективною формою трудової активності є індивідуальні трудові доручення.

Трудове виховання також спрямоване на здійснення професійного навчання та профорієнтації. Система профорієнтаційної роботи школи спрямована, в першу чергу, на сприяння успішній соціалізації особистості учнів. Професійна орієнтація — система заходів, спрямованих на надання молоді допомоги у свідомому виборі професії.

Основні завдання екологіч­ного виховання майбутнього випускника:

• допомогти засвоїти основні ідеї захисту і збереження природи;

• усвідомити взаємозв'язок між людьми і довкіллям;

• ознайомити з основними екологічними завданнями і можливими позитивними шляхами їх вирішення;

• допомогти набути умінь та навичок, які допоможуть у майбутньому брати участь у вирішенні складних екологічних ситуацій.

У школі екологічне виховання інтерес до минулого рідного міста, краю, держави; повагу до героїзму, дбайливе ставлення до людей, що його здійснили; виховати громадянську позицію в житті суспільства. Здійснюється воно за такими напрямами:

• Україна — частина Всесвіту;

• героїчне минуле держави;

•героїчне минуле рідного краю.

Однією із складових моделі компетентного випускника школи є виховання кроскультурної грамотності. Воно здійснюється відповідно до освітніх програм для загальноосвітніх навчальних закладів і спрямоване на інтелектуальний розвиток майбутніх випускників, розвиток їхнього логічного мислення, пам'яті, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки; сприяє вихованню культури мовлення, таких людських рис як наполегливість, сила волі, здатність долати труднощі, чесність, працелюбство тощо. інформаційних технологій у навчально-виховному процесі».

Основи художньо-естетичної культури формуються в ранньому дитинстві. Тому художньо-естетичне виховання учнів має виняткове значення. Уже з молодшого шкільного віку здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, а від цього залежить успіх роботи на наступних етапах виховання та в майбутньому житті. У процесі виховання школярі залучаються до різних видів естетичної й художньої діяльності, тим самим розвиваючи свій творчий потенціал. Важлива роль у розвитку художньо-естетичного виховання належить мистецтву. Основу естетичного ставлення до світу становить естетичне почуття, яке охоплює різноманітні емоції. Для здійснення художньо-естетичного виховання з метою підтримки талановитої молоді, враховуючи можливості школи, побажання учнів та їхніх батьків, у школі створено мережу гуртків і творчих об'єднань учнів, які мають ефективний вплив на розвиток творчого потенціалу випускника, його естетичних смаків та уподобань. Учнівське самоврядування в школі — педагогічно-доцільний спосіб організації учнівського колективу, що забезпечує комплексний виховний вплив на випускника шляхом залучення його до усвідомленої та систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу, школи, особистого життя.

Самоврядування на сучаному етапі — це взаємодія учнівського і педагогічного колективів, передача досвіду відповідальності від старших до молодших, організація вчителем досвіду самореалізації школяра, яка передбачає силу волі людини, прогнозування своєї поведінки в житті, здатність до саморегуляції, самовиховання, самовдосконалення. Основним принципом цього процесу є ініціатива самих учнів. Структура системи самоврядування гнучка і варіативна, що враховує специфіку, можливості, традиції нашого колективу вчителів та учнів.

У середніх та старших класах школи важливий принцип учнівського самоврядування — «Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо». Цінність організації учнівського самоврядування в школі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у суть своїх прав та обов'язків. Для цього створюються Ради класів, прес-центри, клуби за інтересами, з огляду на традиції, потреби школи, інтереси і запити школярів.

Громадські доручення, з яких починається будь-яка спільна справа, — це основна форма залучення до системи самоврядування та її багатогранної діяльності:

• самоосвітньої (участь у роботі клубів, гуртків, конкурсах ерудитів, олімпіадах з предметів);

• організаторської (участь у, заходах, концерти, зустрічі з цікавими людьми);

• пошуково-дослідної (створення шкільних музеїв, літописів);

• краєзнавчої (участь в екскурсіях, збирання пісень, легенд);

• суспільно корисної (чергування, участь у трудових операціях);

• агітаційно-пропагандист­ської (підготовка виставок, листівок, випуск газет);

• управлінської (участь у роботі учнівського самоврядування).

У школі значну увагу приділяють формуванню здорового способу життя — сукупності сімейних форм життєдіяльності людини, що забезпечує її здоров'я, та успішного життєвого шляху. Кожен випускник школи повинен мати або вміти розробляти і вдосконалювати свою оздоровчу систему. Найшвидше і найефективніше кожна людина може вплинути на своє здоров'я, дотримуючись правил здорового способу життя. Розуміючи, що здоров'я дитини — це ключ до здоров'я дорослої людини, школа ставить перед собою завдання:

• формування основ культури здоров'я;

• зменшення захворюваності;

• підвищення рівня фізичної та розумової працездатності.

Реалізацію завдань у школі щодо виховання й розвитку ' здорової особистості відображають наступною схемою..

Значну роль у школі відводять позашкільній та позакласній спортивно-масовій роботі, яка має свою структуру й систему і спрямована на пропаганду здорового способу життя

Навчально-виховний процес організується так, щоб допомогти школярам засвоїти основні елементи здорового способу життя:

• усвідомлення соціальної значущості здоров'я людини;

• оптимальний психологічний настрій, уміння управляти своїм емоційним станом;

• відмова від шкідливих звичок;

• оптимальний руховий режим;

• дотримання правил особистої гігієни;

• загартування;

• раціональне харчування.