5.11Структура творчої особистості

В психології і педагогіці існують різноманітні погляди і концепції особистості, але базисні принципи, вихідні положення всіх дослідників єдині. Психологів у вивченні особистості об'єднує детерміністський підхід, реалізація принципу історизму і розвитку, розуміння особистості в її єдності з діяльністю. Можна виділити такі підходи до визначення самої особистості: розуміння особистості як унікальної системи «особистісних смислів», тобто мотивів і потягів; розуміння особистості як системи відносно стійких характеристик індивідуальності, які вона виявляє зовні; розуміння особистості як суб'єкта діяльності - системи планів, ставлень, спрямовано­сті, цінностей, що регулюють поведінку людини.

Щодо структури особистості, то К.К. Платонов висуває концепцію динамічної функціональної структури особистості. А.Г. Ковальов вважає, що з психічних процесів па фоні станів утворюються властивості особистості, які в процесі діяльності певним чином пов'язуються одна з одною і утворю­ють такі складні структури, як спрямованість, здібності і характер.

Невід'ємним компонентом особистості, за В.С. Мерліним, є властивості, кожна з яких одночасно є відображенням здібностей, характеру, спрямованості. Таким чином, структура особистості постає як взаємний зв'язок і організація властивостей особистості. Враховуючи те, що діяльність виступає як форма зв'язку суб'єкту з об'єктним світом, необхідно включає в себе всі вияви особистості, В.Ф. Моргун при розробці структури особистості спирається на категорію діяльності. Він схематично зображує структуру особистості у вигляді пучка променів: просторово-часової орієнтації особистості (минуле, теперішнє, майбутнє), рівнів засвоєння особистістю діяльності (навчання, відтворення, учіння, творчість), змістовної спрямованості особистості (праця, спілкування, гра, самодіяльність), потребнісно-вольових та естетичних переживань особистості (позитивних, негативних, амбівалентних), форм реалізацій особистістю діяльності (розумової, мовної, перцептивної, моторної).

З феноменологічної точки зору психологи виділяють се­ред основних груп складних психічних властивостей властивості характерологічні і здібносні. Вони вважають, що в структурі особистості немає незалежних, ізольованих одна від одної сфер. Саме тому, відрізняючи в кожному виді діяльності аспект здібностей і аспект характеру, ми повинні враховувати їх взаємозалежність і взаємозумовленість.

Підходи до вирішення проблеми визначення структури творчої особистості виражаються двома діаметрально протилежними напрямами:

• монофакторна теорія, яка визнає існування певних творчих здібностей;

• мультифакторна, яка розглядає творчу особистість як таку, що характеризується сукупністю незалежних окремих якостей, набір яких і визначає неповторну індивідуальність особистості і вищий ступінь її творчих досягнень.

Творчі можливості особистості проявляються в її творчій діяльності і відображають здатність особистості до нестандартних розв'язань стандартних завдань. За таких умов творчі можливості являють собою сукупність творчих якостей особистості, деякі з яких (творчі уміння, індивідуальні особливості психічних процесів) мають подвійну при­роду: з одного боку вони природні, а з іншого визначаються умовами розвиту, навчання і виховання.

Тому модель творчої особистості учня повинна бути мультифакторною за своїм конструктом і відображати як природжене, так і надбане у структурі особистості учня.

Виділити ці компоненти, на наш погляд, принципово неможливо тому, що будь-яке дослідження творчої особисто­сті відбувається тоді, коли на природжену основу накладаєть­ся надбане, обумовлене умовами розвитку.

Творчі можливості, як і здібності, не представлені у го­товому вигляді, а формуються і розвиваються в процесі діяль­ності на основі задатків і природжених анатомо-фізіологічних особливостей.

Автори монографії по теорії і практиці особистісно-орієнтованої психології Дж. Фейдимен і Р. Фрейгер теж переконані, що крім природженого біологічного паттерна росту і розвитку, кожний індивідуум має тенденції до психологічного розвитку.

Вважаємо, що успадковане і надбане в конкретних яко­стях особистості нерозривно пов'язані. Тому механічне пере­несення положення про природженість задатків на здібності означало б фатальну обмеженість розвитку особистості.

У той же час не можна не брати до уваги праці психологів, психофізіологів, генетиків останніх років, які переконливо довели певний вплив успадкування на деякі особливості нервової системи, які, без сумніву, відіграють важливу роль у формуванні здібностей.

Щодо вимірювання природжених творчих можливостей, то спеціалісти у галузі тестів прямо вказують на те, що тести вимірюють актуальний рівень можливостей, а не можливості природжені. Наприклад, кожна концепція інтелекту виходить з певної ознаки інтелекту, що вважається найбільш суттєвою. Але в жодному з означень не вичерпується сутність такого складного явища як інтелект. Загальноприйнятого визначення інтелекту, яке б задовольнило більшість дослідників, немає, але це не знімає психолого-педагогічного завдання його дослідження й вимірювання вже сьогодні. Б. Битинас справедливо зауважив, що заперечення принципової можливості виміру здібностей означало б визнання непізнаванності деякого класу явищ. Він вважає, що не можна заперечувати можливість виміру лише на тій основі, що методи збору інформації недосконалі, бо свого часу відстань вимірювалася кроками, а час - за сонцем. Будемо вважати, що рівень сформованості творчої особистості учня характеризується актуальним рівнем розвитку його творчих можливостей.

Творчі можливості учня відображають творчу сутність його особистості і проявляються у творчій навчальній діяльності, взаємодії з іншими. Тому, очевидно, що творчі можливості учня в результаті навчання розвиваються й змінюються залежно від умов організації навчально-виховного процесу, активності і інтересів учнів.

Кожен прояв творчих можливостей учня в навчальній діяльності визначається:

• природженими задатками особистості учня, осо­бливостями його нейрофізіологічної сфери;

• індивідуальними особливостями психічних проце­сів особистості учня;

• творчими уміннями, які пов'язані з природженими задатками, навичками досвіду, з набутою організа­цією сенсорних і моторних полів мозку;

• спрямованістю особистості учня на творчу діяль­ність;

• характерологічними особливостями особистості учня.

Творчі можливості особистості проявляються в творчій діяльності і взаємодії, визначають її успішність, пов'язані з усіма сторонами особистості.

Здібності відображають психічні процеси особистості, але це відображання, значною мірою, коригується мотивами, інтересами, потребами особистості і її характерологічними особливостями.

Саме тому при дослідженні процесу формування творчої особистості учня необхідно врахувати не тільки творчі уміння і особливості психологічних процесів, а й спрямова­ність особистості на творчу діяльність, її характерологічні особливості, які, без сумніву, проявляються в кожному акті творчого процесу і впливають на його результат.

Крім того, існують дослідження, у яких доводиться необхідність вивчення соціальних факторів, які суттєво впливають на рівень розвитку особистості не тільки в різних культурах, айв умовах однієї культури. У цьому контексті заслуговують на увагу дослідження, що показують різницю в інтелекті, яка обумовлена місцем проживання дітей (місто-село), залежність рівня інтелекту дітей від професії батьків, від роду занять батьків, експериментальні дослідження залежності інтелекту від освіти.

За таких умов при дослідженні творчих можливостей особистості учня ми будемо виходити з того, що їх структура мультифакторна за природою, складна і обумовлюється специфікою творчого процесу.

Творча особистість - це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для ак­туалізації своїх творчих можливостей додаткових якостей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи декількох видах творчої діяльності.

Відмінність між поняттями креативної і творчої особистості показана на рисунку 3.1. Наприклад, працелюбність не є креативною рисою особистості, але для творчої діяльності вона має велике значення. Те ж стосується і комунікативних здібностей людини і її здібностей до самоуправління.

Щодо терміну «креативогенні риси», який часто вживається дослідниками, то ми вважаємо, що його треба застосовувати власне для характеристики креативності особистості, тобто її внутрішніх передумов до творчості.

У педагогіці доцільно використовувати один термін «творча особистість учня», а в її мультифакторній моделі виділяти внутрішні передумови для творчості (тобто «креативне ядро» - природжене) та надбане (додаткові мотиви, характе­рологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особливості психічних процесів), що формується і розвивається в процесі навчання та життєдіяльності учня. Мультифакторна модель творчої особистості учня відображає: - внутрішні передумови до творчості; - особистісні утворення, які необхідні для творчої діяльності і формуються іззовні; - те, що творча Креативна особистість

Креативна особистість

Додаткові творчі якості особистості, які сприяють успіху в творчій діяльності

Творча

активність

Творча особистість

Умови для творчості

Творча діяльність

Рис. 3.1. Схематичне зображення відмінностей у визначенні креативної та творчої особистості учня

особистість розвивається і формується у творчій діяльності і спілкуванні при забезпеченні відповідних умов (рис. 3.2.).

Таким чином, діяльність вчителя по формуванню твор­чої особистості учня повинна бути спрямована на забезпечен­ня розвитку:

> внутрішніх передумов учня до творчості;

> додаткових творчих якостей його особистості, які сприяють успішній творчій діяльності та життє­діяльності людини.

Спрямованість на творчість, характерологічні особливо­сті учнів, творчі уміння вчитель може спостерігати в процесі їх навчання.

Індивідуальні особливості психічних процесів вчителю «побачити» й адекватно оцінити складніше.

Умови для творчості

Творче спілкування

Творча особистість

Творча

діяльність

Внутрішні

передумови для творчості

Додаткові творчі якості особистості, які сприяють успіху в творчій діяльності

Творча активність

Розвиток творчої свідомості та самосвідомості

Рис. 3.2. Мультифакторна модель творчої особистості учня

Разом з тим, останні потребують детального вивчення з боку вчителя і шкільних психологів, бо гальмування розвитку психічних процесів рано чи пізно призводить до спаду успіш­ності навчання і творчого розвитку дитини.

Таким чином, для підготовки вчителя до формування творчої особистості учня необхідно конкретизувати творчі якості особистості учня, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі.

Творчі якості особистості, які сприяють успіху людини у творчій діяльності повинні відображати:

> спрямованість особистості на творчу діяльність;

> характерологічні особливості особистості;

> творчі уміння;

> індивідуальні особливості психічних процесів.

Кожна людина - це неповторна індивідуальність і тому вона характеризується своїм унікальним набором творчих якостей, рівнем їх розвиненості, який і буде визначати рівень творчих досягнень і можливостей конкретної людини. Творчі якості дітей виявляються нерівномірно на різних рівнях роз­виненості, деякі і зовсім відсутні.

Для стимулювання розвитку у навчально-виховному процесі особистісних якостей, які не розвинені у дитини, але сприяють успішній творчій діяльності, потрібно, перш за все, їх визначити та вивчити.

На основі аналізу відомих досліджень у галузі психоло­гії і педагогіки творчості, стану розв'язання проблеми у прак­тиці, а також виходячи з того, що творчі можливості особисто­сті реалізуються не тільки в предметній діяльності, айв сам­ому процесі життя, самореалізації як засобу самоствердження, самовираження і саморозвитку, розглянемо систему творчих якостей особистості учня, яка відображає його спрямованість на творчу діяльність, характерологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особливості психічних процесів, які сприяють успіху в творчій діяльності і за рахунок яких люди­на здатна діяти як творчо-активний суб'єкт в оточуючому се­редовищі.