19

Лекція 5 Тема: модель творчої особистості

План лекції:

5.1 Всебічність розвитку особистості.

5.2 Творча особистість.

5.3 Творчі якості особистості.

5.4 Творча активність особистості.

5.5 Креативність.

5.6 Творчі здібності.

5.7 Обдарованість.

5.8 Класифікація творчих особистостей.

5.9 Стадії творчого розвитку особистості.

5.10 Творчі можливості.

5.11Структура творчої особистості.

5.12 Творчі якості особистості і студента.

5.1 Всебічність розвитку особистості.

Модель творчої особистості

Розбудова системи освіти, її докорінне реформування має стати основою відтворення інтелектуального потенціалу народу, виходу вітчизняної науки і техніки на світовий рівень, становлення національного відродження, державності та демократизації суспільства в Україні. Процеси демократизації і гуманізації освіти сприяють утвердженню людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкриттю її здібностей і створюють сприятливі умови для виконання основних стратегічних завдань розвитку загальної середньої освіти, а саме: поєднання участі дитини в навчально-виховному процесі як суб'єкта і об'єкта діяльності, забезпечення її розумового, морального, трудового та фізичного виховання, зміцнення здоров'я, здобуття бажаного рівня освіти не нижче державного стандарту. Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в усьому світі - все це обумовлює необхідність формування особистості юного громадянина як творчої, ро­звитку його творчих можливостей, підготовки до плідної продуктивної праці тощо. Між тим, за даними соціологічного дослідження, сьогодні в Україні більшість ділових контактів переноситься у площину особистісних відносин. Спостерігається низька самостійність людей, велике бажання запобігти ризику і невизначеності, максимально захистити себе при прийнятті рішень, прикритися інструкціями, розпорядженнями тощо, величезна, майже найсильніша у світі схильність народу до покірності.

За соціально-психологічними дослідженнями, проведеними В.А. Козаковим серед студентів вузів України (980 осіб), виявлено конформних (покірних, залежних) особистостей -65%, консервативних - 75%, гіпотичних (які недооцінюють свої можливості та принижують свою компетентність, знання і здібності) - 70%, самостійних - всього 15-25% студентів.

Актуальність розв'язання зазначеної проблеми зумовлюється також т,им, що майже вся територія України визнана зоною екологічного лиха, що стверджує прийнята у 1992 році спеціальна Постанова Верховної Ради України. Як свідчать результати експериментальних і науково-практичних досліджень з проблеми розвитку творчої особистості в умовах екологічної кризи, для творчості необхідний певний психореабілітаційний, розвиваючий ефект; у зв'язку з тим, що особистість дитини може бути більш сприйнятливою, чутливою до впливу фізичних і соціально-психологічних факторів, які діють у зоні підвищеного радіологічного контролю, її реакція на дію цих факторів може бути підсилена або, навпаки, скомпенсована завдяки певним якостям її творчої особистості, актуалізації її творчого потенціалу. Для вирішення проблеми розвитку творчої особистості в складних еко­логічних умовах треба задіяти всі наявні і досі незадіяні можливості науки і практики і, перш за все, ті, що притаманні психології і педагогіці, всім ланкам системи освіти - дошкільній, шкільній, позашкільній, вузівській, післявузівській. За таких умов необхідно, щоб державна освітня політика була зорієнтована на підвищення професіоналізму педагогів, їх готовності до формування творчої особистості дитини, всебічного її розвитку.

Без чіткого усвідомлення поняття «творча особистість» та її структури, неможливо вирішувати проблеми, пов'язані з її формуванням. Оскільки виховання спрямовано на особистість дитини, на її розвиток і розкриття потенційних можливостей, поняття «особистість» є основним і центральним у педагогіці. Вчитель не тільки повинен розрізняти характерологічні особливості окремих учнів, їх здібності, особливості поведінки, а й розуміти і фіксувати ті зміни, що відбуваються, виявляти їх причини.

Спираючись на сучасну науку про творчість, ми поставили за мету адаптувати сучасні підходи до визначення творчої особистості та її структури до моделі творчої особистості і структури творчих можливостей учня. Означена структура повинна відображати творчі якості особистості, що мають провідне значення для творчої діяльності людини і на розвиток яких у традиційному навчально-виховному процесі звертається недостатня увага.

Всебічність розвитку особистості

Всебічність розвитку, як зазначає Г.С. Костюк, неозначає його однаковості у різних індивідів. Люди різняться і будуть різнитися рівнем розвитку своїх здібностей та інших властивостей, але в тому вони будуть рівні, що всі матимуть однакові об'єктивні можливості вияву і розвитку своїх сил. Всебічність розвитку особистості є основою її гармонійності, що вия­вляється у відповідності розвитку фізичних і духовних сил людини, у внутрішній єдності теоретичних знань і практичних умінь, моральної свідомості і поведінки, у відсутності розходжень, розладів між думками і почуттями, словами і діями, між тим, що людина думає, говорить про себе і якою вона є насправді. Всебічність і гармонійність особистості є основою вияву її творчої сутності. Серед основних факторів, що впливають на формування особистості, виділяють економічну, соціальну, політичну і духовну сфери життя людини.

Дослідники, які розглядають сутність творчої особистості з позиції суспільно-історичного розвитку людського життя, вважають, що становлення людини як суспільної істоти, як особистості пов'язано з рушійними силами і законами ро­звитку людського суспільства. Людина є природною і водно­час суспільною істотою. Вона посідає певне місце в системі суспільних відносин, є їх носієм, виконує певні суспільні функції.

Людина є особистістю, оскільки їй властива свідомість, певна система потреб, інтересів, поглядів, переконань, розумо­вих, моральних та інших якостей, які внутрішньо визначають її поведінку, надають їй певної цілеспрямованості, стійкості й організованості. Завдяки цьому людина виступає як суб'єкт власної діяльності, передбачає її результати, контролює й несе за неї відповідальність. Особистість є цілісною, її фізичні, ро­зумові, трудові, моральні й естетичні якості взаємопов'язані. Вона характеризується рисами, спільними для всіх людей, і водночас у неї завжди є щось особливе, що відрізняє її від ін­ших, щось індивідуальне. Індивідуальна своєрідність особистості неповторна. Це стосується як видатних, талановитих, так і пересічних людей.

Поняття всебічного розвитку особистості не виключає, а включає різні індивідуальні його варіанти, які й виражають творчу сутність людини:

- системна соціальна якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні і характеризується його включеністю у суспільні відносини. Особистість - це суб'єкт соціальних відносин та свідомої діяльності; предмет соціально-філософського дослідження {ТІЛ. Лямцев);

- суспільна, а не психологічна категорія; соціально-філософська (загальносоціальна) теорія особистості виступає методологічною основою для всіх інших наук, які займаються дослідженням особистості (СЛ. Рубінштейн);

- розглядається як загальне, особливе і одиничне. Під особистістю у теоретичному ракурсі на загально-соціальному рівні розуміють засоби існування і дій соціальних якостей лю­дини, а конкретними формами вияву соціальності при цьому вважаються діяльність, спілкування і свідомість;

- кожний індивід - особистість, але особистістю він виступає як носій і виразник того соціального досвіду, який, по суті, і робить його особистістю, а також тих суспільних відносин, у яких він розвивається та існує. Головне в ньому те, які суспільно значущі явища, риси і тенденції він вира­жає і якою мірою. Особистість є носієм соціального, але не просто соціального, а загальнозначущого, що індивід стає особистістю в процесі набуття соціального досвіду разом з іншими індивідами. При цьому основною якістю, яка визначає загальносоціальну структуру особистості, є діяльність (Г.Л. Смірнов);

- соціальна структура особистості синтезується з тих видів діяльності, в які вона включена. (П.Є. Кряжев).