2.1. Еволюція політики Національного банку України на різних етапах

Еволюцію створення грошово-кредитної системи та проведення грошово-кредитної політики в Україні Кротюк В.А. умовно поділив на чотири етапи [3, ст. 12].

Етапи еволюції політики НБУ (за Кротюком В.А.) показані в табл. 2.1

Таблиця 2.1

Етапи еволюції політики НБУ

I етап (1991-1995 роки)	Створення самостійної банківської і грошової систем України, організація внутрідержавних і міждержавних розрахунків, кредитна підтримка економіки, опрацювання механізмів валютного регулювання і банківського нагляду, запровадження практики міжбанківських розрахунків на кореспондентських засадах, реформування монетарного менеджменту і статистики, започаткування співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ЄБРР).
II етап (1996-1999 роки)	Подальший розвиток банківської системи і монетарних інструментів із регулювання грошово-кредитного ринку, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності. Період реалізації грошово-кредитної політики (одночасно зі здійсненням грошової реформи) характеризувався і запровадженням такого фінансового інструменту, як державні пінні папери.
III етап (2000-2007 роки)	Третій етап в монетарній сфері можна охарактеризувати як адекватний процесам, що відбувалися в реальному секторі економіки та бюджетній сфері. У цей період відновлено тенденції до економічного зростання, значно підвищилася цінова стабільність, рівень інфляції після проведення грошової реформи мав тенденцію до поступового зниження і був таким, що відповідає стану економічного розвитку країни, яка щойно стала на шлях започаткування суттєвих економічних реформ. Активно проводилася політика щодо відновлення і збільшення обсягів валютних резервів.
IV етап (2008-поточний час)	Діяльність, спрямована на протидію фінансовій кризі і оздоровлення банківської системи. У період загострення напруження на фінансовому ринку дії Національного банку України спрямовувалися, насамперед, на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку. Здійснюючи підтримку ліквідності банківської системи через механізми рефінансування, Національний банк України сприяв банкам у вчасному виконанні ними своїх зобов'язань, у тому числі за вкладами населення.

Реалізувати грошово-кредитну політику на першому етапі її проведення було дуже складно. Головна причина - асиметричність розвитку банківської системи і суб'єктів економіки, яких банківська система обслуговувала.

Національний банк України здійснював випуск грошей в обіг через пряме кредитування уряду в особі Міністерства фінансів України, окремих галузей економіки за рішеннями Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України через комерційні банки, а також шляхом інтервенцій на валютному ринку.

За 1992-1995 рр. надано прямих кредитів Міністерству фінансів України у розмірі 3.3 трлн. крб., або 69.9 % від загального обсягу безготівкової емісії Національного банку при 17,5 % безготівкової емісії, спрямованої на кредитування комерційних банків, та 12,5 % - на купівлю іноземної валюти.

У 1992 році для підтримки купівельної спроможності національної валюти було розпочато створення офіційного валютного резерву Національного банку України, а першу інтервенцію на валютному ринку Національний банк здійснив у 1993 р. в сумі 930 млрд. крб. [3, ст. 17].

Починаючи з 1994 р. змінюється тип грошово-кредитної політики, послідовного і активно застосовуються ринкові механізми, зокрема, запровадження неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

Другий період реалізації грошово-кредитної політики (одночасно зі здійсненням грошової реформи) характеризувався запровадженням такого фінансового інструменту, як державні пінні папери. Національний банк, починаючи з 1996 р., припинив надавати прямі кредити на покриття дефіциту державного бюджету і забезпечував надання коштів шляхом купівлі державних цінних паперів на первинному ринку. Усього за другий етап (1996-1999 рр.) Національний банк спрямував на купівлю державних цінних паперів 14,5 млрд. грн. У портфелі Національного банку з'явився фінансовий інструмент, який можна було використовувати під час регулювання грошово-кредитного ринку. Суттєвий вплив на стан грошово-кредитного ринку мали кошти нерезидентів, які працювали на фондовому ринку державних цінних паперів.

Для другого етапу проведення грошово-кредитної політики характерним було запровадження керованості валютного курсу в межах валютного коридору 1,7 - 1,9 грн. / долар США з поступовими його змінами в подальшому.

У цей період Національний банк та Кабінет Міністрів України вжили заходів з метою запобігання можливій дестабілізації на грошово-кредитному ринку внаслідок азійської та російської фінансових криз у 1997 і 1998 роках, а саме:

- запроваджено проведення безготівкових операцій із купівлі-продажу вільно конвертованої валюти лише через Українську та Кримську міжбанківські валютні біржі;

- для забезпечення валютного ринку іноземною валютою організовано продаж готівкової іноземної валюти на аукціонах Української міжбанківської валютної біржі;

- уведено обмеження на здійснення резидентами попередньої (авансової) оплати у вільно конвертованій валюті за договорами про купівлю імпортних товарів та послуг;

- установлено обмеження на купівлю валюти банками-нерезидентами;

- запроваджено обмеження на продаж іноземної валюти фізичним особам;

- знижено рівень маржі за операціями з купівлі-продажу валют із 10 до 5 %;

- призупинено кредитування в іноземній валюті;

- підвищено норми обов'язкового резервування для банків і вилучено з їх покриття обсяги активів, розмішених у державні цінні папери;

Ці заходи дали змогу зменшити вплив наслідків фінансової кризи в Росії на грошово-кредитний ринок України, значною мірою відновити збалансований режим функціонування всіх його сегментів - кредитного, валютного та фондового, а також уникнути руйнування банківської системи.

З прийняттям 20.05.1999 р. Закону України "Про Національний банк України" процедура розроблення та затвердження документа щодо проведення грошово-кредитної політики суттєво змінилася.

Третій етап (2000-2007 роки) в монетарній сфері можна охарактеризувати як адекватні процесам, що відбувалися в реальному секторі економіки та бюджетній сфері.

У цей період відновлено тенденції до економічного зростання, значно підвищилася цінова стабільність, рівень інфляції після проведення грошової реформи мав тенденцію до поступового зниження і був таким, що відповідає стану економічного розвитку країни, яка щойно стала на шлях започаткування суттєвих економічних реформ. Активно проводилася політика щодо відновлення і збільшення обсягів валютних резервів.

У 2004 році своєчасні та скоординовані дії Національного банку України на всіх сегментах грошово-кредитного ринку сприяли попередженню фінансової кризи, яка могла виникнути як наслідок політично-економічної ситуації в період проведення президентських виборів. Протягом третього етапу Національний банк України розробив нормативні документи, які регламентують його відносини з банками під час регулювання грошово-кредитного ринку на всіх його сегментах - кредитному, валютному, фондовому.

До жовтня 2008 року економіка України розвивалася високими темпами, які, однак, характеризувалися значною волатильністю та супроводжувалися високим інфляційним тиском. Так. середньорічні темпи приросту ВВП у 2005 -2008 роках становили 4.8 %. При цьому споживча інфляція у цей період зростала набагато швидше - в середньому на 15,2 %. Крім того. макроекономічне середовище розвивалося нестабільно - темпи економічного зростання та рівень інфляції значно коливалися.

Основним фактором розвитку економіки до жовтня 2008 року були сприятливі зовнішні умови. Зростання світових цін на ринку металів було основним фактором розвитку промисловості України, яка. будучи локомотивом економічного зростання, стимулювала розвиток супутніх галузей економіки (транспорт, торгівля тощо). Одним з найважливіших факторів цінової конкурентоспроможності українського експорту були нижчі ціни на імпортований газ порівняно з європейськими та нижчі витрати на оплату праці.

Починаючи з другої половини 2005 р., коли економіка України була визнана економікою ринкового типу, потоки капіталу в країну різко зросли. Це призвело до суттєвого тиску на зміцнення обмінного курсу гривні при погіршенні сальдо поточного рахунку. Національний банк з метою підтримання цінової конкурентоспроможності був змушений утримувати обмінний курс гривні до долара США на стабільному рівні.

М'яка фіскальна політика, орієнтована в основному на поточні витрати замість капітальних, була додатковим дестабілізуючим та інфляційним фактором. Унаслідок цього підвищення оплати праці значно перевищувало зростання продуктивності праці, що суттєво посилювало інфляційний тиск та погіршувало цінову конкуренто-спроможність економіки.

Національний банк вживав заходи, зокрема, щодо нівелювання ризиків внутрішнього і зовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушенню стабільності в економіці:

- проводив стриману грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання монетарного чинника інфляції:

- посилював пруденційні нормативи діяльності банків (у т.ч. в частині адекватності капіталу), стимулюючи їх укладати угоди в національній валюті і виваженіше підходити до управління власними активами та пасивами;

- розширював можливості банків з підтримки їх ліквідності - ще у квітні Національний банк почав приймати в забезпечення кредитів рефінансування акції істотної участі банків. При цьому навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Національного банку з рефінансування перевищував обсяги проведення мобілізаційних операцій;

- проводив процентну політику, спрямовану на стимулювання заощаджувальної активності населення: нарощував валютні резерви.

Саме упереджувальні дії Національного банку певною мірою забезпечили стійке підґрунтя для протидії кризовим явищам як в економіці, так і у фінансовій сфері.

У період загострення напруження на фінансовому ринку є жовтні - листопаді 2008 р. дії Національного банку України спрямовувалися, насамперед, на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.

На четвертому етапі еволюції грошово-кредитної системи діяльність Національного банку України була спрямована на протидію фінансовій кризі. Зволікання зі здійсненням необхідних структурних реформ в економіці, проведення впродовж останніх років економічної політики на засадах соціального популізму, нерозважлива бюджетна політика та прискорене зростання зовнішнього боргу зумовили накопичення макроекономічних ризиків до критичного рівня, які в умовах впливу світової фінансової кризи призвели до істотного погіршення динаміки економічного розвитку. Таким чином, криза в Україні є передусім економічною і лише потім – фінансовою. Світова криза стала лише каталізатором загострення тих негативних процесів, які впродовж значного часу накопичувалися в економіці України.

У цей період Національний банк лібералізував вимоги до формування банками обов’язкових резервів, а також розширив можливості банків з підтримки ліквідності через механізми рефінансування. Так у період найбільшого загострення ситуації (у жовтні та листопаді) Національний банк застосовував додаткові механізми рефінансування банків (на основі програм фінансового оздоровлення та у випадку суттєвого зменшення строкових депозитів), які передбачали ширший перелік можливої застави та більш оперативну процедуру ухвалення рішень.

Для збільшення довіри вкладників до банківської системи Національний банк відповідно до ухвалених рішень перерахував 1 млрд. грн. для поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дало змогу збільшити максимальну суму відшкодування до 150 тис. грн.

Зазначені заходи сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому припиненні тенденцій до відпливу коштів з банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків в економіці.

Зовнішні умови функціонування економіки України в 2012 році були несприятливими. За домінування рецесивних тенденцій у світовій економіці знижувалися попит і ціни на традиційну українську експортну продукцію. Це відповідним чином відображалося на показниках економічного розвитку України. Збільшення реального ВВП у 2012 році становило 0,2 % порівняно з 5,2 % у 2011 році. Незважаючи на це, Національний банк України у 2012 році забезпечив стабільність грошової одиниці України. Зокрема, у цей період в Україні підтримувалося низькоінфляційне середовище – за 2012 рік приріст індексу споживчих цін становив “мінус” 0,2 % (порівняно з 4,6 % у 2011 р.) [12]

Ураховуючи стабільну цінову ситуацію в країні, у 2012 році було вжито комплекс заходів, спрямованих на підтримку процесів економічного розвитку шляхом стимулювання кредитної діяльності банків. Зокрема, було знижено облікову ставку та ставки за кредитами рефінансування, активно проводились операції з підтримки ліквідності банківської системи через надання кредитів рефінансування та операції з купівлі цінних паперів, запроваджено гнучкіші вимоги до формування банками обов’язкових резервів. Також було вдосконалено монетарні механізми та інструменти, у тому числі збільшено терміни можливої підтримки ліквідності банків, підвищено дієвість облікової ставки, розширено перелік видів забезпечення за кредитами рефінансування. У 2012 році Національний банк України також уживав системних заходів, спрямованих на сприяння розвитку фондового ринку (у тому числі через активну участь у реформуванні депозитарної системи України) та посилення статусу грошової одиниці України як засобу платежу та заощадження через поглиблення диференціації нормативів обов’язкового резервування, а також ініціювання більш жорстких законодавчих вимог щодо встановлення цін виключно в гривні та заборони надання/отримання споживчих кредитів в іноземній валюті.