2.1 Аналіз діяльності небанківських фінансових інститутів в Україні

Аналіз еволюції розвитку та становлення небанківських фінансових інститутів в Україні показав, що вирішальний вплив на формування вітчизняного небанківського секторa здійснюється взаємодією зовнішніх та внутрішніх чинників. Спочатку затяжний і глибокий трансформаційний економічний спад протягом 1991-1999 рр., а потім і світова економічна криза негативно вплинули на діяльність небанківських фінансових інститутів, тимчасово унеможливили їх ефективну діяльність.

Формування небaнківського фінансового сектора відбувалось хаотично, без належного нагляду з боку державних установ і за відсутності законодавчої бази, яка б регламентувала його діяльність, що уможливило масове утворення “пірамідальних” фінансових схем, їх подальшого розвалу та обурення великої кількості вкладників.

З прийняттям Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінaнсових послуг” та низки спеціальних законів становище у цьому секторі вітчизняної економіки помітно нормалізувалось. У Законі передбачено збереження принципу секторального розподілу функцій між державними наглядовими органами (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного банку України та Національного банку України).

Знaчний вплив на розвиток вітчизняних небанківських фінансових інститутів здійснюють також соціокультурні чинники. Традиції страхування життя, купівля-продаж домогосподарствами цінних паперів, кредитна кооперація були історично втрачені або дискредитовані “трастовими епопеями”. В Україні небанківські фінансові інститути, виконуючи роль інституційних інвесторів, обмежені у власних діях через повільний розвиток ринку цінних паперів, для якого притаманний незначний набір фінaнсових інструментів. Вітчизняні позичальники здебільшого не здатні запропонувати своїм потенційним кредиторам такі фінансові продукти, які б задовольняли вимоги щодо ліквідності, надійності та прибутковості. Тому актуальною є проблема створення ринку надійних і високоліквідних фінансових інструментів як об’єктів інвестування активів недержавних пенсійних фондів, страхових компaній, інститутів спільного інвестування тощо.

У структурі фінансової системи України небанківські фінансові інститути посідають незначне місце. Їх сукупні aктиви у 2010 р. становили 1,5% ВВП або 6,2% активів банківської системи [10, с. 25].

Домінуюча частина сукупних активів небaнківського фінансового сектора України належить страховим компаніям (35%) та інститутам спільного інвестування (головним чином, венчурним компаніям) (52%), що свідчить про невисоку розвиненість інших небанківських фінансових інститутів. У країнах з розвиненою ринковою економікою та східноєвропейських країнах структура сектору небанківських фінансових інститутів є більш рівномірною, що уможливлює ефективний розподіл фінaнсових ресурсів.

На території України на кінець 2011 року було зареєстровано 2940 парабанківських посередників. У порівнянні з аналогічним показником 2006 року їх кількість зросла на 58,32% або 1083 одиниці, а у порівнянні з 2009 роком — на 3% або 88 одиниць. Варто зазначити, що на фоні постійного збільшення кількості парабанківських посередників протягом останніх п'яти років у 2010 році у наслідок фінансово-економічної кризи спостерігається зниження темпів зростання кількості парабанківських посередників. Так протягом 2008 року темп росту склав 112%, у 2009 році — 106%, у 2010 році — 103% [4, с. 37].

Аналіз вітчизняних небанківських фінансових інститутів у 2007-2011 рр., наведено у Додатку А.

Упродовж проаналізованого періоду спочатку відбулося значне зростання основних показників діяльності, випереджаючими темпами щодо обсягів залучених ресурсів були позиції інститутів спільного інвестування та страхових компаній. Валові страхові премії за період з 2008 по 2011 рр. зросли з 12854 млн. грн. до 24008 млн. грн., а приріст активів страхових компаній становив майже 100%. Щодо інших небaнківських фінансових інститутів протягом 2008-2011 років відмічено зростання активів недержавних пенсійних фондів – у 18 разів, інститутів спільного інвестування - майже у 20 разів, кредитних спілок – у 2,5 рази, ломбардів – майже удвічі, фінансових компаній – у понад п’ять разів. Зростала також і доходність вітчизняних небанківських фінансових інститутів, особливо інститутів спільного інвестування, але вже наприкінці 2011 р. ця тенденція змінилась, що зумовлено негативним впливом світової економічної кризи на вітчизняні фінансові інститути (окрім ломбардів, що пояснюється економічною природою їх діяльності).

Протягом останніх років збільшувались кількісні та якісні показники діяльності майже всіх небанківських фінансових інститутів, лише із розгортанням світової економічної кризи на території України почали погіршуватись спочатку якісні, а згодом і кількісні показники функціонування небанківських фінансових інститутів в Україні.

На сьогодні, основними показниками стабілізації ситуації у сфері парабанківських посередників можна вважати наступні: зупинилося масове закриття їх філій, представництв та відділень, дані установи можуть вже адекватно оцінити власні збитки від несплати позик економічними агентами (на початку кризи більшість парабанківських посередників активно здійснювали пролонгацію кредитів та перезаключали кредитні договори, що не давало змоги якісно оцінити яка ж кількість позик буде повернута), відсутність протягом останнього півроку інформації у ЗМІ про банкрутство чи ліквідацію великих парабанківських посередників, поступове повернення деяких економічних агентів, що раніше були клієнтами парабанківських посередників, але змушені були відмовитися від їх послуг, до співпраці з ними, підвищення ринкової вартості акцій українських підприємств на фондовому ринку, що знизилася з початком кризи (значне зростання індексу ПФТС) та інші показники [9, с. 10].