47.Уміння систематизувати зібраний матеріал

(структурно-композиційні уміння)

Зібраний матеріал на основі спостережень за дійсністю, картиною і текстом — це тільки фактична основа, на якій будується зв'язне висловлювання. Щоб донести до слухача (читача) свій задум, мовцеві необхідно систематизувати зі­брані факти, думки: об'єднати їх в окремі групи (мікротеми), визначити, які з них головні, а які — другорядні, тобто пояснюючі, уточнюючі, знайти мовне вираження зв'язку між цими логічно закінченими частинами і реченнями

твору.

Навчання способам систематизації матеріалу слід здійс­нювати на основі теоретичних відомостей про семантико-композиційну структуру текстів, визначених програмою. Уже з 2 класу можна проводити цілеспрямовані спостере­ження над будовою зв'язного висловлювання. Системою вправ треба розкривати учням сутність самого процесу поєднання окремих речень і логічно закінчених частин у смислове ціле — текст. Учні доходять висновку, що будь-яке зв'язне висловлювання — це спосіб передачі думки, яка розкривається не в одному реченні, а у ланцюгу взає­мопов'язаних речень.

Перше речення-зачин стисло називає предмет (тему) висловлювання, вводить у ситуацію мовлення. Воно зро­зуміле само по собі. Наступні речення становлять основну частину тексту — розробку теми. Вони конкретизують, пояснюють, розгортають думку, намічену зачином, так, що ми зримо уявляємо зображені події, предмети, явища. Заключне речення інтонаційно завершує повідомлення, намічає дальший розвиток подій. Таким чином, думка, що цементує групу взаємопов'язаних речень, переходить із речення у речення. Кожне наступне речення повторює частку попереднього і додає щось нове про предмет вислов­лювання. Проникнення частини попереднього речення в наступне забезпечує смисловий зв'язок між ними, який виражається різними мовними засобами. Формуючи уявлення про зв'язність як принцип внут­рішньої організації тексту, великої ваги слід надавати бе­сіді з ілюстративно-текстовою опорою, поєднувати аналіти­ко-конструктивні вправи з творчими, синтетичними.

48.Уміння знаходити потрібні мовні засоби

У висловлюваннях різник видів

Виконання лексико- і граматико-стилістичних вправ під­водить учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється комунікативною установкою мовця, яка знаходить своє вираження у темі і основній дум­ці тексту.

Вправи, спрямовані на збагачення мовлення лексико-і граматико-стилістичними засобами, передбачають: 1) оз­найомлення із суспільно-політичною, абстрактною лекси­кою, словами узагальненої семантики, близькими і про­тилежними за змістом, спорідненими, з умотивованим значенням, вжитим у переносному значенні, спостережен­ня за їх сполучуваністю у процесі мовлення; 2) практичне за­своєння словосполучень, у яких учні часто помиляють­ся у формі залежного слова, різних конструкцій просто­го і складного речень та правильне інтонування їх.

Найпоширенішими серед цієї групи вправ є добір видо­вих понять до родового, розкриття значення слів і фра­зеологізмів з опорою на текст і картину, вибір із даних мов­них засобів найбільш влучних, побудова, відновлення, поширення, доповнення, редагування речень з використан­ням картин і малюнків.

Постановка завдань вчить основному — оцінювати та добирати мовні засоби не ізольовано, а у контексті створю­ваного або аналізованого зв'язного висловлювання. Тому головну увагу зосереджуємо на аналізі вправ, які розви­вають в учнів уміння удосконалювати своє мовлення. Воно виявляється у такій творчій формі, як редагування.

Ця група вправ має на меті сформувати уміння удоско­налювати власні висловлювання, вчить помічати недореч­но вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструк­ції, невідповідність висловлювання темі і меті, непослідов­ність викладу.

Такі вправи виконуються на кожному уроці. На одних уроках опрацьовуються помилки одного із типів: інформа­ційно-змістові, структурно-композицій ні чи стилістичні. На інших уроках діти вчаться давати повний аналіз свого висловлювання і своїх товаришів у єдності змісту, структу­ри й мовного оформлення, їм пропонується п а м я т к а з нагадуванням:

1. Чи відповідає зміст висловлювання заголовку (мож­ливо, пропущено у змісті важливе)? Як підтверджується фактами головна думка? Чи немає у тексті зайвих слів і речень?

2. Чи правильно побудовано текст? Як зв'язані між со­бою частини тексту і сусідні речення (може, слід щось пере­ставити)? Чи допущено невиправдані повтори, як їх усу­нути?

3. Як дібрано слова для розкриття теми, які слова вжи­то недоречно, у невластивому значенні? Чи правильно по­будовано речення?

4. Чи цікаво і зрозуміло все викладено?

Досвід передових учителів переконує, що доцільно час від часу, скажімо, через місяць, повертатися до раніше написаних творів для їх перегляду і доопрацювання, ство­рювати удосконалені варіанти висловлювань.

Важливо вести цілеспрямовані спостереження за твор­чим зростанням дітей, розвитком їх умінь спостерігати явища природи і суспільства, виділяти їх істотні ознаки, порів­нювати, узагальнювати і зв'язно передавати їх мовними засобами. Тут учителеві стане у пригоді «Щоденник спостережень», куди занотовуються влучні вислови дітей протягом усіх років навчання у початкових класах. Це дає можливість порівнювати дитячі висловлювання на ту ж тему, написані у різних класах.