39. Визначити особливості ціноутворення на ринку монополістичної конкуренції

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, сервісом, що супроводжує товар, тобто тут має місце розходження в так званій «товарній пропозиції». Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб чимось відрізнитися, крім ціни, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко застосовують практику присвоєння товарам марочних назв, рекламу й методи особистого продажу. Особливу роль у процесі роз­роблення товарних пропозицій відіграє формування ціни на товар виходячи зі структури попиту, цін конкурентів, витрат виробництва тощо. У зв’язку з наявністю великої кількості конкурентів стратегії їхнього маркетингу чинять на кожну окрему фірму мен­ше впливу, ніж в умовах олігополістичного ринку.

45. Надати характеристику лідера на ринку у встановленні ціни

Цінове лідерство. Стратегія цінового лідерства переважає на ринках олігополії. Одна з фірм через свій розмір чи позиції на ринку стає природнім лідером. Цей лідер приймає цінові рішення, а всі інші фірми, присутні на ринку, приймають ці рішення і повторюють їх.

Ініціатива в підвищенні ціни — типова роль фірми-лідера. Наявність лідера робить ринок регульованим і дозволяє уникнути надто різких і великих коливань цін. На ринках олігополії, де конкурентів порівняно мало, ситуація сприяє появі цінового лідера, який займає проактивну політику і періодично переглядає ціну. Існує кілька типів лідерства:

-лідерство домінуючої фірми, яка утримує найбільшу частку ринку. Щоб змусити інші фірми прийняти встановлену ними ціну, лідер повинен бути досить сильним і прагнути підтримання високої ціни;

-лідерство на випередження, яке полягає в тому, щоб ініціювати бажане підвищення чи зниження ціни, виходячи зі зміни в рівні витрат чи з еволюції попиту;

-лідерство за спільною згодою, коли одна з фірм визнається лідером без будь-якої формальної згоди (яка була б незаконною). Ним може стати, зокрема, найпомітніша фірма, наприклад технологічний лідер.

Наявність лідера є характерним, коли частки ринку, які утримуються конкурентом, суттєво відрізняються. Лідер при цьому повинен:

-мати більш потужну інформаційну систему, яка дає можливість розуміти сутність змін на ринку і відповідно реагувати на них;

-мати загострене стратегічне мислення;

-виявляти реальну турботу до інтересів власного сектору;

-відігравати важливу роль у технологічному розвитку сектору;

-виконувати функцію міліціонера, вживаючи відповідні заходи проти тих, хто намагається змістити ринкову ціну.

Загалом наявність лідера є чинником, що стабілізує ринок і знижує ризик цінової війни.

54.

Встановити особливості цінової політики виробничого та торговельного підприємств

Специфіка цінової політики виробничого підприємства

1.рівень ціни визначається факторами виробничого характеру та маркетингом підприємства

2.підприємство самостійно встановлює ціну

3.виробнича програма підприємства, як правило, охоплює обмежену кількість видів продукції, що визначає можливість обгрунтування ціни на кожний вид продукції

4.підприємство може уточнювати ціну реалізації з кожним окремих споживачем

5.не може швидко змінювати профіль діяльності

Специфіка цінової політики торговельного підприємства:

1.об'єктом цінової політики є не ціна, а цінова надбавки

2.торговельне підприємство реалізує велику кількість товарів, тому політика є політоварною

3.ступінь гнучкості цінової політики обмежений, носить стандартний характер щодо обмежених груп товарів

4.може швидко змінювати профіль діяльності

56. Навести класифікацію цін за ступенем монопольності

Класифікація цін за ступенем монополізації ринку:

• монопольна ціна;

• конкурентна ціна;

• нормальна конкурентна ціна (враховує чистий прибуток та індиві­дуальну собівартість товару);

• демпінгова ціна (нижче від індивідуальної собівартості товару).

           Монопольні ціни. Встановлюються виробниками або реалі заторами, які є монополістами і займають найбільший сегмент ринку. Це дає їм змогу встановлювати будь-яку високу ціну на свій товар і дуже низьку ціну на сировину, яку вони купують у постачальників, а також отримувати високий додатковий прибуток. 

Монопольно низьку ціну встановлюють малі і середні фірми, дрібні фермери, державні підприємства та інші господарюючі суб'єкти під тиском гігантських монополій. Ціни на товари і послуги, які виробляють державні підприємства, водночас регулює держава (електроенергія, послуги зв'язку й пошти тощо).

Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, "притягують" конкурентів, тому монополії мають постійно шукати оптимальне співвідношення між кількістю реалізованої продукції та ціною, яка дає змогу привласнити максимальний прибуток.

·                   Конкурентні ціни (звичайна та демпінгова). Конкурентна звичайна ціна складається на конкурентному ринку під впливом попиту та пропозиції. Здебільшого це середня ціна на ринку. Демпінгову ціну підприємство встановлює на рівні не нижче, ніж у конкурентів, а в окремих випадках навіть нижче за собівартість продукції.