У ринковому механізмі особливе значення мають ціна і ціноутворення. Вона є основною формою здійснення товарно-грошових відносин. Ціна в ринковій економіці є найбільш поширеною категорією: її мають всі види продукції, послуг та виробничих ресурсів. За допомогою ціни виражаються різні економічні показники, вимірюються різні економічні величини: обсяги виробництва, обігу і споживання, різноманітні ресурси тощо. Ціна є формою зв'язку між виробником товару і його споживачем. Від рівня ринкової ціни залежить можливість реалізації економічних інтересів як товаровиробника, так і споживача. Тому правильне визначення ціни має надзвичайно важливе значення і для товаровиробників, і для споживачів. Через ринкові ціни доходи перерозподіляються між товаровиробниками (підприємцями) і споживачами (покупцями). Отже, ціна є однією з найважливіших економічних категорій як на рівні суспільства, так і на рівні окремих суб'єктів господарської діяльності та споживачів.
Гуртові організації в ціну продукції включають надбавку за величиною, яка відповідає усім додатковим витратам, що пов'язані з організацією гуртової реалізації продукції. Сюди входить орендна плата за приміщення офісу бази, оплата праці її працівників, витрати на освітлення, опалення, охорону, а також належні кошти на розвиток гуртової організації (прибуток) і відповідний податок на додану вартість. У результаті формується відпускна „ціна гуртова". Вона застосовується для гуртової реалізації продукції торговельній мережі. Для покриття витрат, пов'язаних з організацією реалізації продукції безпосередньо в магазинах, торговельні структури включають в гуртову ціну чергову надбавку, що відповідає витратам, аналогічним як в гуртових (посередницьких) організаціях, включаючи і наступний ПДВ. За цією ціною здійснюється продаж виробів окремим споживачам дрібними партіями або поштучно. Класифікація витрат на виробництво за різними ознаками: 1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)
— витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати: — основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції; — допоміжного (підсобного) виробництва — призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо). 2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо. 3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів). 4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1). 5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом). 6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні: — змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо); — постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва). 7. За календарними періодами: — поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніш ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати); — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. 8. За доцільністю витрачання: — продуктивні — передбачені технологією та організацією виробництва; — непродуктивні — необов'язкові, що виникають у результаті недоліків в організації виробництва, порушення технології тощо. 9. За визначенням відношення до собівартості: — витрати на продукцію — прямі і загальновиробничі витрати (рахунки 23, 91), з них складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг); — витрати періоду — витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені; це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
3. Товар - це продукт праці, який виробляється для обміну шляхом купівлі-продажу. Кожний товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в
певних пропорціях. Тобто йому властиві споживна вартість і вартість.Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.Послуга - це економічне благо, що немає товарної форми, її надають
людям, котрим вона потрібна, у формі цілеспрямованої корисної дії чи обслуговування.Споживна вартість - здатність речі задовольнити певну потребу людини. Причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість. Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб
людини: одні з них задовольняють потреби в їжі, другі - в одязі, треті - у засобах пересування. Споживна вартість речей, їх корисність для людей тісно пов'язана з прогресом науки і техніки, розвитком продуктивних сил у цілому. Вартість - уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця, що затрачена на виготовлення даного товару. Мінова вартість - видиме кількісне співвідношення, в якому споживнівартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар може обмінюватися на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.
4. Підприємництво в ринковій економіці завжди сполучається з невизначеністю в оцінці кон’юнктури та перспективи ринку. Підприємець, якому потрібно прийняти практичне рішення про розміри виробництва, не має звичайно цілком точного уявлення про те, яким буде виторг від продажу даного обсягу продукції, і керується кількома гіпотезами різного ступеня ймовірності і точності. Ризик існував і в командно-адміністративній економіці, але відповідальність за втрати здебільшого можна було перекласти на вищу організацію, збитки компенсувати з міністерського фонду, скоригувати план. Зміна планово встановлених цін, як правило, враховувалася під час коригування планових та фінансових показників.
У ринковій економіці держава не несе відповідальності за зобов’язання та дії підприємства, вага ризику й наслідки втрат лягають на підприємство, позначаються на його фінансово-господарських результатах. Чинник ризику є сильним стимулом активізації підприємництва, енергійних дій керівництва підприємства у сфері вивчення можливостей ринку, раціоналізації діяльності підприємства, пошуку нових ринків і виробничих резервів.
Визначення ціни на продукцію, послуги, що реалізуються підприємством, завжди являє собою, мабуть, найбільшу складову підприємницького ризику. До цього потрібно ще додати ризик у визначенні ціни на засоби виробництва, сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу, капітал. Помилка в розмірі ціни на реалізовані підприємством продукти й послуги лише на 1 % веде до втрат, що становлять не менше 1 % виторгу від реалізації, а за умови еластичності ринкового попиту на продукцію ці втрати можуть становити 2—3 %. Якщо рентабельність продукції дорівнює 10—12 %, то 1 % помилки в ціні може дати втрати в прибутку 5—10 %. За еластичності попиту на продукцію підприємства ці втрати можуть подвоїтися, а то й потроїтися. Аналогічні втрати для підприємства можуть траплятися також, коли визначаються ціни на сировину, матеріали, паливо й енергію, робочу силу та інші чинники виробництва.
Підкреслимо, що вплив цін на фінансово-господарські результати підприємства в умовах ринку не обмежується простим перерахунком тих самих обсягів на нові ціни. Зміна цін на ринку впливає на попит і пропозицію, отже, змінюються обсягові показники залежно від еластичності їх цін.
5. Стратегія ціноутворення — це основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики. Проблема визначення ціни має особливе значення, коли розпочинається випуск принципово нової продукції, коли обставини вимушують змінювати ціни внаслідок надходження на ринок дешевших товарів. Існує багато цінових стратегій, які можна об’єднати в три групи:
— стратегія низьких цін;
— стратегія високих цін;
— стратегія нейтральних(середніх) цін.
ефективність стратегії низьких цін залежить від рівня конкуренції. Успішність стратегії низьких цін може бути забезпечена лише, коли конкуренти з певних причин не зможуть відповісти аналогічним зменшенням ціни на свою продукцію. Найпоширенішими видами стратегії високих цін є стратегія «знімання вершків» та стратегія лідерства за якістю товару.
Сутність стратегії «знімання вершків» полягає в тому, що спочатку на продукцію встановлюється максимально можлива ціна, за якою вона продається на певному сегменті ринку. Стратегію лідерства за якістю товару може використовувати підприємство, коли воно має сприятливі умови для впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Ефективність стратегії високих цін також залежить від трьох чинників: еластичності попиту, структури витрат та рівня конкуренції. Стратегія високих ціннайефективніша відносно товарів, у цінах яких основну частку складають змінні витрати.
6. Формування імпортних цін також має свою специфіку і відрізняється від практики формування експортних цін. Ціна імпорту складається насамперед з ціни держави-постачальника та тих елементів, які до неї включає держава - отримувач.
7. Роздрібні ціни — ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям.Різновидом роздрібної ціни є аукціонна ціна. Аукціонна ціна — ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотно відрізнятися від ринкової ціни (бути багаторазово чи вище нижче її) і в значній мірі залежить від майстерності обличчя, що проводить аукціон. Собівартість та прибуток є обов'язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід'ємного умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов'язкова і залежить від галузевої приналежності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом ціни товарів, які підлягають сплати акцизу. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посередницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницькі ланки.
8. Зниження цін завжди є болючим процесом, т. до. призводить до зниження доходів і прибутку, а також може розцінюватися споживачами як погіршення якості товарів (продукції), т. е. зробити негативний вплив на образ підприємства в очах покупців. З економічної точки зору зниження ціни виправдане в тому випадку, якщо за рахунок зростання продажів знизяться середні витрати на одиницю продукції (товару) або станеться зростання попиту, що перекриває зменшення прибутку. У цих умовах збереження або збільшення маси прибутку залежить від двох основних чинників:міри зміни об'єму продажів при зниженні ціни, що багато в чому залежить від еластичності попиту;міри впливу зміни об'єму продажів на витрати – у свою чергу, цей чинник визначається структурою витрат, т. е. співвідношенням постійної і змінної частини, чим вище доля змінних витрат, тим більшого об'єму продажів треба добитися підприємству для збереження прибутку.
9. Етапи роботи підприємства при встановленні ціни:
Аналіз ринку, кон’юктури і цін на товари
Розробка стратегії і принципів встановлення ціни
Визначення очікуваного ринку та встановлення попиту на певний запланований період
Аналіз цін на товари конкурентів
Визначення ціни пропозиції, витрат виробництва та можливої реалізації продукції при різних обсягах випуску товарів
Оцінка ефективності випуску та реалізації при можливих варіантах здійснення прийнятих стратегій та принципів ціноутворення
Вибір методу встановлення ціни
Розрахунок ціни товару
Затвердження ціни реалізації товару
10. Мета державного регулювання цін у будь-якій державі залежить від багатьох чинників, до яких належать: національні особливості, кліматичні умови, наявність сировини, матеріалів, політична ситуація в країні, місце держави у світовому поділі праці. Прямі методи Суть прямих методів така. В умовах ринкової економіки підприємство-виробник самостійно встановлює ціни на свої вироби, враховуючи при цьому чинні в державі законодавчі та нормативні акти. Відхилення від установлених норм і правил виявляється в процесі взаємодії підприємства з партнерами, кредитно-фінансовою системою, банківською системою, податковою адміністрацією тощо. Непрямі методи Суть непрямих методів полягає у спрямованості змін кон'юнктури, встановленні оптимального співвідношення між попитом і пропозицією. Вони здійснюються в різних формах: від державних замовлень до регулювання витрат підприємств через установлення норм та нормативів. Ці методи не мають прямої дії, але сприяють зменшенню зростання цін у масштабі всієї економіки.Економічні методиДо економічних методів належать:
• насичення ринку споживчими товарами. З дефіцитом товарів ціни зростають.
• пільгова система оподаткування. її суть полягає в тому, що виробнику товарів, у виробництві яких зацікавлена держава або прагне збільшити обсяги їх реалізації, встановлюються пільги або пільгові ставки оподаткування.
• система кредитування підприємств. У сучасних умовах розвитку економіки України утворилася ситуація, за якої підприємство не може взяти кредит або йому просто не вигідно брати його. Адміністративно-командні методиДо адміністративно-командних методів регулювання процесів ціноутворення належать:• встановлення фіксованих цін. • встановлення регульованих цін. • встановлення індикативних цін (умовно до цієї групи методів можна віднести й встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів).
11. Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни. Еластичність у цьому випадку показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається після зростання ціни, наприклад, на 1%. Ця залежність виражається формулою:
де К — величина попиту; Р — ціна; % ∆К — відсоткова зміна К; а % ∆Р — відсоткова зміна Р. Еластичність попиту залежно від зміни ціни матиме такий вигляд:
Простішою формулою цінової еластичності є така:
Найвагоміше на цінову еластичність попиту впливають:
1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них;
2) питома вага продукту в доході споживача
3) тривалість періоду часу для здійснення вибору
4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкоші і товари широкого вжитку.
Залежно від співвідношення попиту і пропозиції за умов їх не збігання встановлюються ціна пропозиції або ціна попиту. Ціна пропозиції — ринкова ціна за умов перевищення попиту над пропозицією (або існування ринку продавця) та певна сукупність економічних відносин, які при цьому виникають. За умов, коли ринкові ціни встановлюються як ціни пропозиції, з'являються додаткові стимули для розширення обсягів виробництва, в монополізовані сфери ринку намагаються проникнути конкуренти. Це призводить до погіршення умов пропозиції товарів, зниження ринкових цін і скорочення масштабів товарного виробництва певних видів товарів. Взаємозв'язок між пропозицією товарів і рівнем цін характеризується коефіцієнтом еластичності.Конкуренцію між продавцями за ринок збуту товарів, з одного боку, і намагання покупців знизити ціну товарів — з іншого, зумовлює ціна попиту.Ціна попиту — ринкова ціна за умов перевищення пропозиції над попитом та певна сукупність економічних відносин, що при цьому виникають
12. Виділяють чотири основні методи визначення базової (вихідної ціни).1. Витратний метод. Це найпростіший метод у ціноутворенні. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається на основі всіх витрат плюс певний фіксований відсоток прибутку. Тут враховуються цілі підприємця, а не покупця.2. Агрегатний метод. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається як сума цін на окремі складові товару, а також ціну агрегатного (загального) блоку і надбавки (знижки) за наявність або відсутність окремих складових.3. Параметричний метод. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається з урахуванням його якості.4. Ціноутворення на основі поточних цін. Суть даного методу полягає в тому, що ціна на товар визначається на основі цін на аналогічні товари, і ця ціна може змінюватись - бути більше або менше. Виділяють такі основні методи:1) встановлення гнучких і довготривалих цін: встановлення гнучкої ціни в залежності від часу і місця;2) встановлення ціни по сегментах ринку: тут ціни варіюються залежно від того , в якому сегменті ринку знаходиться товар;3) в залежності від психологічного фактору;4) метод ступеневої диференціювання: тут виділяють такі проміжки (або сходинки) між рівнем цін, в яких попит споживача не змінюється;5) перерозподіл асортиментних витрат;6) перерозподіл номенклатурних витрат: тут встановлюється спочатку низька ціна на основний товар, а на супутні товари висока;7) метод франкування: тут враховуються транспортні витрати;8) метод з урахуванням знижок: даний метод використовується з метою стимулювання збуту.
13. 1. Стратегія преміального ціноутворення (зняття вершків) - встановлення цін на рівні, який сприймається більшістю покупців як дуже високий по відношенню до економічної цінності товару. Це співвідношення цінності й ціни влаштовує покупців певного сегменту ринку, тому фірма отримує прибуток за рахунок преміальної надбавки за якнайповніше задоволення запитів цієї групи покупців. Стратегія ступінчастих премій - це встановлення цін з величиною преміальної надбавки, яка поступово знижується, що дає змогу забезпечувати продаж в сегментах ринку з високою еластичністю попиту. Інакше кажучи, спочатку фірма встановлює ціну з максимально можливою високою премією у розрахунку на сегмент з нееластичним попитом. 2. Стратегія цінового прориву (знижених цін) - встановлення цін нижче за рівень, який сприймається більшістю покупців як такий, що відповідає економічній цінності товару. Це дає змогу охопити велику частку ринку і досягати значного масштабу продажів, а відтак і вагомого обсягу прибутку при низькій його частці в ціні одиниці товару. 3. Стратегія нейтрального ціноутворення - встановлення цін на рівні, котрий більшість покупців сприймають як такий, що в цілому відповідає економічній цінності товару. Інакше кажучи, товар увідповіднюється більшості наявних на ринку аналогічних товарів за співвідношенням "ціна - цінність".
14. Ціна є економічною категорією будь-якої економіки, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність. Процес установлення та розробки ціни, залежно від різних чинників, називається ціноутворенням. Згідно з економічною системою держави виокремлюють ринкове і командно-адміністративне ціноутворення.Ринкове ціноутворення.Базується на загальних об'єктивних та суб'єктивних законах у різних суспільствах, головними з яких є закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон товарно-грошового обігу, закон корисності благ та ін. Ці закони визначають особливості ціноутворення й, у подальшому, політику на підприємстві.Командно-адміністративне ціноутворення Базується в основному на принципі витратного механізму формування ціни й здійснюється державними органами. В основі цього напряму ціноутворення лежать витрати підприємства на виробництво товару, надання послуг та встановлення нормативного прибутку, отримання та розподіл якого в основному перебувають під контролем держави. Умови здійснення процесу ціноутворення 1. Економічна самостійність підприємства як суб'єкта ринкових відносин. Підприємство повинно мати свободу у виборі сфери діяльності, обсягів виробництва, встановленні ціни, визначенні ринків збуту готової продукції. 2. Комерційна основа діяльності підприємства. Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку для підвищення добробуту власників підприємства. 3. Захищеність підприємства. Держава повинна створити умови, за яких всі угоди або контракти, які укладає підприємство в процесі господарської діяльності, будуть захищені юридично й обов'язкові до виконання. 4. Конкуренція на ринку. Головною особливістю ринкової економіки є наявність конкуренції на ринку товарів і послуг, коли успіх діяльності залежить від вдало вибраної та ретельно спланованої економічної, виробничої, фінансової, цінової та інших стратегій. 5. Рівновага ринку. Ця умова досягається в точці рівноваги, коли підприємство виробляє таку кількість товарів, за якої попит споживачів на будь-який виріб дорівнює пропозиції на нього.
15. Ефект товарів-замінників. Модель економічної цінності спрацьовує досить точно в тих випадках, коли покупець володіє всією існуючою інформацією про альтернативи витрати своїх грошей. Але в реальному житті покупець частіше тоне в море інформації і спирається у своїх судженнях на ті уривчасті дані, що йому вдалося одержати тим чи іншим способом. Ефект унікальності — чим унікальніший товар за своїми властивостями, тим меншою буде чутливість покупців до рівня його ціни, коли вони порівнюватимуть його з альтернативними товарами. Витрати на переключення. Унікалізація товару дозволяє знизити чутливість покупців до рівня ціни за рахунок ще одного особливого чинника. Він виявляється в тому випадку, якщо перехід від однієї марки товару до іншої приводить до додаткових витрат для покупця, оскільки інакше використовувати нову марку настільки ж ефективно, як стару, не вдається. Це добре простежується на ринках складної технічної продукції, використання якої вимагає дорогого навчання персоналу. Ефект витрат на переключення полягає в тому, що чим істотніше витрати, пов’язані з організацією використання специфічної марки (типу) даного товару, тим менше покупці будуть чутливими до цін, коли вирішуватимуть, яку з альтернативних марок придбати. Ускладненість порівнянь. Аналізуючи вище концепцію економічної цінності товару, ми виходили з упевненості в тому, що покупець володіє всією необхідною інформацією про властивості порівнюваних товарів, а головне — здатний її об’єктивно проаналізувати й прийняти раціональне рішення. «маскування цін» знижують чутливість покупця до ціни і породжують ефект ускладненості порівнянь. Оцінка якості через ціну. Як покупці ми звичайно сприймаємо ціну просто як ту кількість грошей, що нам треба сплатити за право одержання товару у власність. Висока ціна також може бути позитивно оцінена покупцями й у разі, коли йдеться про ексклюзивні товари. Підвищення ціни іноді збільшує корисність товарів чи послуг за рахунок важко вимірного параметру — обмеження кількості бажаючих їх одержати покупців. Наприклад, деякі з працюючих у сфері послуг (перукарі, приватні лікарі, адвокати, автослюсарі) спеціально підвищують плату за свої послуги порівняно зі сформованим рівнем, щоб відвернути менш забезпечених клієнтів. Висока ціна товару. Схильність покупця до здійснення порівняльного аналізу властивостей і цін конкуруючих товарів не є щось фіксоване Значущість кінцевого результату. Нерідко конкретний товар є лише одним з елементів, необхідних покупцю для досягнення бажаного кінцевого результату. Можливість поділу витрат. З таким явищем можна зіткнутися в тому разі, коли частина ціни реально сплачується не самим покупцем, а кимось іншим. Міра «справедливості» ціни. Вище ми вже згадували про існування ідеї так званої справедливої ціни. Ефект створення запасів. Останній із чинників, що можуть впливати на чутливість покупця до ціни, — це можливість створення запасів даного товару.
16. Існують три основні цінові стратегії: «зняття вершків», «стратегія проникнення на ринок» і нейтральна стратегія.
Ціноутворення за цінової стратегії «зняття вершків» - це встановлення високої ціни щодо економічної цінності конкретного товару для більшості потенційних покупців і для одержання прибутку за рахунок низької чутливості до ціни певних груп покупців. Стратегія «проникнення на ринок» - це встановлення низької ціни щодо економічної цінності товару для одержання прибутку за наявності численних груп чутливих до ціни покупців, спроможних забезпечити значні обсяги продажу. Нейтральна стратегія розрахована, передусім, на того покупця, який шукає задовільну якість за прийнятну ціну. Нейтральне ціноутворення - це така стратегія, за якої ціни не використовують для збільшення частки ринку, оскільки на цей процес впливає не тільки ціна. Ця стратегія знижує роль ціни як інструменту ринку на користь інших важелів, які підприємство вважає важливішими або ефективнішими в охопленні цільового ринку конкретного товару. Етап появи на ринку. На цьому етапі підприємство повинно визначити, якою буде стратегія ціноутворення інноваційного продукту. Етап зростання. Як тільки продукт займе певне місце на ринку, завдання ціноутворення зміняться. Споживачі, які купують товар не вперше, вже поінформовані про його цінність. Етап зрілості. Типовий товар значну частину свого ринкового життя перебуває на етапі зрілості, а тому ефективне ціноутворення важливе для його виживання. Етап спаду. Для товару, що покидає ринок, характерна тенденція спаду попиту. Вона може бути локальною або глобальною.
17. В умовах інфляції цінова стратегія підприємства не може одержати досить надійне обґрунтування без оцінки інфляційного очікування, або, інакше кажучи, без обґрунтованого, зваженого прогнозу зміни цін на його продукцію і цін на ресурси з урахуванням загального інфляційного чинника зростання цін в економіці на прогнозований або плановий період. Це стосується як короткострокового періоду, так і довгострокових планів. Для оцінки інфляційного очікування в ціновій стратегії підприємства рекомендується використовувати такі показники, що прийняті в статистичній практиці і соціально-економічному прогнозуванні:
зведений індекс споживчих цін на товари і послуги, індекс цін виробників промислової продукції , ндекс тарифів на вантажні перевезення, індекс цін на матеріально-технічні ресурси, індекс цін на сільськогосподарську продукцію, індекс цін на послуги для населення. В умовах орієнтації підприємства на очікувану інфляцію доводиться рахуватися з реальними умовами інформації про стан цін на відповідних ринках. Оцінка інфляційного очікування фахівців підприємства може ґрунтуватися як на зовнішній інформації, так і на власних висновках.
Оцінка інфляційних очікувань зростання цін може ґрунтуватися на такій зовнішній інформації:
прогноз економічного та соціального розвитку країни уряду України, що щорічно подається в парламентські структури і публікується в засобах масової інформації;проект бюджету уряду України на майбутній рік, у якому дається оцінка очікуваної інфляції, що враховується в бюджетних розрахунках, і дані про затверджений бюджет і хід його виконання;розрахунки Національного банку України про можливі темпи інфляції;
18. Ціни класифікують за різними принципами:
За характером обслуговування обігу:• оптові ціни покупки й продажу;• біржові роздрібні ціни.
Залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції:• вільні ціни (ціна попиту, ціна пропозиції);• регульовані ціни (граничні, фіксовані).
За способом фіксації:• тверді;• рухомі (ціни, зафіксовані на дату підписання контракту);• ковзаючі (ціна може бути переглянута з урахуванням змін у витратах виробництва).
Залежності від виду ринку:• ціна товарних аукціонів;• біржові котирування;• ціна торгів.
Залежно від характеру встановлення розрізняють прейскурантні ціни, ціни каталогу і договірні.
□ Прейскурантні ціни — мають довідковий характер і містяться в прейскурантах, які публікуються продавцем.□ Ціни каталогу (проспекту) — офіційні ціни довідкового характеру, публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Поділяють на:§ ціни покупця — ціни, які відображають інтереси покупців і за якими вони готові придбати товар;§ ціни продавця — ціни, що формуються в умовах переважання попиту над пропозицією і відображають економічні інтереси продавців;§ ціни нетто — чисті ціни товару на місці його купівлі-продажу, що не включають знижок і надбавок, пов´язаних з різними умовами постачання.□ Договірні (ціни купівлі-продажу) — ціни, що зазначаються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін.
19. Визначення ціни на основі економічної цінності товару базується на тому, що існує максимально прийнятна для споживача ціна, яку він згоден заплатити за товар. Ця ціна повністю компенсує витрати, пов'язані з його придбанням, але не передбачає жодної економії витрат для споживача (так би мовити, нульова економія на витратах). Тобто витрати в разі використання товару такі самі, як і до його купівлі. Що менша запропонована ціна за максимально прийнятний рівень, то більша ймовірність спонукати покупця зробити купівлю. Збільшення ж ціни щодо максимального рівня робить купівлю майже нереальною. Такий підхід до ціноутворення доцільний за будь-яких ситуацій, коли зниження витрат є основною для споживача вигодою. Насамперед, це актуально для промислового ринку, де переважають раціональні мотиви щодо здійснення покупки.
20. Точка беззбитковості - об'сяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків.
Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:Q = FC/(P — AVC),
де Q — точка беззбитковості (обсяг продажів); FC- сума постійних видатків; Р- ціна за одиницю продукції; AVC- змінні видатки на одиницю продукції
21. Ринок онкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не в змозі запросити ціну вищу від ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за середньою ринковою ціною. Не будуть продавці запитувати й ціну нижчу від ринкової, оскільки можуть продати все, що треба, за існуючою ринковою ціною. В умовах вільної конкуренції попит більш еластичний ніж ціна. Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, сервісом, що супроводжує товар, тобто тут має місце розходження в так званій «товарній пропозиції». Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій конкурентів. Товари можуть бути схожими чи несхожими. Невелика кількість продавців є наслідком наявності серйозних бар’єрів для виходу конкурентів на ринок. Кожен продавець суттєво реагує на стратегію та дії конкурентів. Підприємство на ринку олігополістичної конкуренції ніколи не отримає впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. В умовах чистої монополії на ринку діє один продавець. Це може бути державна монополія, приватна регульована монополія чи приватна нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення найрізноманітніших цілей. Вона може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі отримати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат чи на одержання доходів.
22. Під політикою ціноутворення розуміють розроблення та вибір загального напряму в ціноутворенні, підходів до визначення ціни, з метою отримання найбільшого прибутку з урахуванням попиту на товари, його властивостей та життєвого циклу, й напрями зміни ціни залежно від дії різних чинників. Розробляти політику ціноутворення потрібно на базі загальної економічної стратегії ціноутворення. Слід виходити із загального розміру прибутку, для чого визначаються відповідні розміри обсягів діяльності та реалізації виробів, тобто точки мінімальної прибутковості підприємства і рівноваги фірми.У цілому розробка політики ціноутворення може базуватись на двох підходах: витратному та споживчому. Витратний підхід визначення ціни Головним елементом за такого підходу є виробництво, яке об'єднує матеріальні, трудові, фінансові ресурси, безпосередньо виробництво за визначеною технологією та підсумки всіх витрат виробника. Споживчий підхід виражається схемою (рис. 6.2). За такого підходу головним є попит споживача і цінність виробу для нього. За попитом та можливістю задовольняти вимоги споживача визначаються відповідний сегмент ринку та ціна на ньому.
23. Розрізняють наступні цілі при ціноутворенні на послуги:
o збереження стабільного положення на ринку;
o розширення частки ринку;
o максимізація прибутку;
o створення іміджу виробника елітних послуг. Розрізняють три методи ціноутворення в сфері послуг:
- витратний;
- ринковий;
- параметричний.
Витратний метод. Найбільшого поширення набув варіант витратного методу "середні витрати плюс прибуток". Продавець оцінює середні витрати, які несе при наданні одиниці послуги, і додає до них певну норму прибутку.Ринковий метод. Продавець бере за основу ціни середню ринкову ціну на аналогічні послуги.Параметричний метод. Передбачає експертну оцінку вартості послуги виходячи з важливості її параметрів. Можна враховувати як один головний параметр (метод питомої ціни), так і набір параметрів (метод балів, метод регресії). Метод питомої ціни. Продавцю необхідно визначити головний параметр послуги, який має найбільшу значимість для покупців. Метод балів. Визначається набір параметрів, що характеризує цінність послуги. Метод регресії. Аналогічний попередньому методу, але з тією різницею, що дозволяє оцінити вагові коефіцієнти кожного параметра на основі емпіричних даних.
24. ЦД – це встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного і того ж товару, що продається одному або різним покупцям, при однакових витратах та якості товару, коли ціна залежить від к-ті товару, що купляється, хар-к покупця або різних умов попиту. Розрізняють наступні види ЦД: -у просторі (продаж у місті та у селі); -у часі (білети на вечірні та денні сеанси); -за доходами споживачів (послуги для багатих та бідних); -за обсягами споживання блага (мінімально необхідна к-ть та зверх норми); -за соц статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).
25. Центральним моментом в орієнтації підприємства на конкурентному ринку є базова стратегія конкуренції, що являє собою основу конкурентної поведінки підприємства на ринку й окреслює схему забезпечення переваг над конкурентами. Від її правильного вибору залежать всі подальші маркетингові дії цінова політика. Для багатьох невеликих підприємств сенс конкуренції полягає тому, щоб бути схожими на своїх більш потужних конкурентів. Це надає їм якоїсь впевненості, але не надає будь-якої переваги, а відсутність конкурентної переваги — вірний шлях до банкрутства. Деякі підприємства, що мають певні конкурентні переваги, не докладають ніяких зусиль для їх збереження, але наявність конкурентної переваги необхідно сприймати як реальний факт, досягнуту ціль і це не повинно зупиняти подальший пошук.З іншого боку, якщо прагнення бути першими у всіх сферах конкурентного суперництва, а також бажання отримати швидкі прибутки примушує підприємство часто відмовлятися від попередньо розробленої стратегії конкуренції, це породжує хаос у його діяльність і не дозволяє зосередитись на довгострокових цілях у сфері конкурентного суперництва.Проблема де конкурувати, на якому сегменті ринку та за допомогою яких засобів конкуренції отримувати високий прибуток, завжди є однією з ключових в маркетинговій орієнтації підприємства. До загального недоліку процесу розробки стратегії конкуренції можна віднести його слабку персональну орієнтацію. Часто стратегія зорієнтована лише на протидію конкурентам і меншою мірою враховує особливості управління цими підприємствами.
26.
Цінові лінії - ряд цін на асортиментну групу Т різного рівня якості.
Встановлення цін на доповнюючі Т. Необх визначити переваги спож щодо їх інтересів: ці Т продавати разом і таким чином збільшити ціну осн Т або продавати їх окремо.
Встановлення цін на обов'язкове приладдя: ціна на осн Т встан з незначною величиною прибутку, а на обов'язкове приладдя - з високою нормою прибутку.
Встановлення цін на побічні продукти: необх визначитися з цими продуктами щоб не збільшувати ціну осн продукту.
Географічний підхід - встан різних цін для спож-в в різних регіонах країни, що пов'яз із різною вартістю доставки Т.
Встановлення ціни ФОБ в місті походж Т - товар передається покупцеві на ум франко-відправлення (входить вартість лише за доставку до транспортного вузла)
Встановлення єдиної ціни із включеними в неї витратами по доставці - розрах середня вартість доставки до всіх покупців.
Встановлення зональних цін - фірма виділяє декілька зон, в межах яких спож платять однакову ціну.
Встановлення цін з вик-ням базисного пункту - фірма вибирає базисний пункт і всі спож-чі платять за доставку Т від нього.
Встановлення цін з прийняття на себе витрат по доставці - продавець оплачує доставку Т до покупця.