Розділ 3. Першочергові заходи по вдосконаленню грошової системи в україни

Сучасний стан грошової системи України все ще перебуває під впливом світової економічної кризи, що негативно впливає на стан національної грошової системи. Коротку характеристику дослідження можна спостерігати у Таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Основні недоліки і шляхи вдосконалення грошової системи та валютного ринку

Вади фінансової моделі грошової системи України	Негативні наслідки	Вимоги, які необхідно реалізувати
- неузгодженість і законо-давча нерегламентованість дій Кабінету міністрів і На-ціонального банку у емісій-но - кредитній і валютній сферах;	- скорочується пропо-зиція валюти і зменшується в цілому грошова маса активів;	- забезпечення відповідної ліквідності;
- неадекватність фінансово - монетарних дій Кабміну і грошового регулятора, на-правлених на погашення сплеску цінової інфляції;	- скорочуються валютні резерви, що побічно б’є по курсу гривні;	- дія механізму вимірю-вання (регулювання);
- відсутність регулятивного впливу відсоткових ставок НБУ на попит на додаткові кредитні ресурси банків-ської системи та на рівень відсотків за позичками;	- скорочуються інвес-тиційні ресурси, і створює-ться штучний попит на за-рубіжні кредити;	- впевненість у міжна-родній грошовій сис-темі.

Продовження таблиці 3.1

- ручне, адміністративне регулювання валютного курсу гривні 2007 р.	- зменшується база оподаткування. При державному регулю-ванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

До критичних вад діючої фінансової моделі грошової системи, які проявилися у 2007 - 2008 рр. і які впливають на погіршення умов розвитку економіки України у майбутньому відносяться:

1. Неузгодженість і законодавча нерегламентованість дій Кабінету міністрів і Національного банку у емісійно-кредитній і валютній сферах. Розбалансованість урядових і регулятивних фінансових вливань в економіку. Відсутність механізмів відповідальності владних органів за затримки виконання чи невиконання своїх фінансових зобов'язань перед національним господарством. Відсутність середньострокового планування бюджетних , валютних та кредитно-грошових процесів. Закритість процедур прийняття і непередбачуваність рішень органів фінансової влади.

2. Неадекватність фінансово - монетарних дій Кабміну і грошового регулятора, направлених на погашення сплеску цінової інфляції. Однобічність антиінфляційної політики, яка включала окремі кредитно-монетарні та адміністративно-ціноутворювальні заходи. Застосування Нацбанком України неборгових методів збільшення (емісії) грошово-платіжних засобів та резервування іноземної валюти, що сприяє постійному надходженню в обіг товарно незабезпечених грошових знаків та підштовхує постійну цінову інфляцію в країні. Наявність прихованого емісійного фінансування дефіциту державного бюджету з боку НБУ завдяки наданню останнім регулятором позичок комерційним банкам під заставу урядових облігацій (що погіршує ресурсно-кредитне забезпечення національного господарства). Вольовий порядок скарбничого перерозподілу бюджетних коштів і відсутність нормативів залишку останніх на рахунку Уряду України.

3. Відсутність регулятивного впливу відсоткових ставок НБУ на попит на додаткові кредитні ресурси банківської системи та на рівень відсотків за позичками. Запізніле збільшення процентних ставок кредитних установ в умовах стрибкоподібної інфляції. Надмірне зростання банківських відсотків у середині 2008 р. внаслідок штучного зниження ліквідності української кредитної системи.

4. Ручне, адміністративне регулювання валютного курсу гривні 2007 р. Відсутність об'єктивної закономірності змін курсу 2008 р. Невиправдане встановлення і застосування офіційного валютного курсу гривні, яке різко відрізняється від ринкового його значення (2008 р.).

5. Встановлення штучних бар'єрів надходженню іноземної валюти в Україну: зниженням курсу долара, обмеженням (звуженням) сфери його обігу на території України, подавленням валютного кредитування, завищенням нормативів резервування банківських інвалютних активів, застосуванням дозвільного порядку міжнародних операцій українських фінансових установ. Продовження у значній мірі стану закритості української фінансової системи від зовнішнього світу.

Головні недоліки з вище наведених питань фінансового регулювання грошової системи в Україні пов'язані з недосконалістю побудови системи управління фінансами. У ній надто багато політичного суб'єктивізму, директивного регламентування, непрогнозованності і безвідповідальності.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют .

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку.

Функціональне призначення валютного ринку – це урівноваження попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іноземна валюта. Тільки через взаємодію попиту та пропозиції на ринку визначаються валютні курси. Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується переважно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн.

До ключових вимог, які необхідно реалізувати терміново для успішного функціонування валютного ринку в Україні відносяться:

• забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів у урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

• дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти;

• впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.

Проблема відпливу капіталу з країни є також слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки.

«Відплив» капіталу має ряд негативних наслідків для економіки України і валютного ринку зокрема:

• скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса активів.

• скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривні.

• скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

• зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів.

Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку в Україні є:

1. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

2. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

Аналізуючи стан розвитку та функціонування валютного ринку в Україні, можна сказати, що існуючий адміністративний валютний режим курсоутворення потребує зміни на ринковий валютний режим, який забезпечить вільний рух капіталів і робочої сили.