4. Розкрийте сутність корисності в економічній теорії і проблеми її виміру.

КОРИСНІСТЬ

Суб’єктивний характер

Ступінь задоволення потреб

Прагнення до максимізації

Корисність – це здатність економічного блага задовольняти потреби. Це поняття відбиває суб’єктивну оцінку індивідом ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об’єктивно розвитку певного суб’єкта чи завдає йому шкоди. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага – блага, що набуває негативної корисності (забруднене повітря). Разом з тим корисність формується під впливом об’єктивних обставин. Корисними можуть бути лише доступні для споживача блага. Головною метою споживача є максимізація корисності. Визначають два основні підходи до формалізації вибору споживачів – кількісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський) підходи. Згідно з кардиналістським підходом (К.Менгер, У.Джевонс, Л.Вальрас та ін.) пропонували для дослідження попиту виміряти сукупну корисність від споживання блага в кількісних показниках. Були запропоновані спеціальні одиниці для виміру корисності – “ютилі”. Наприклад, споживання однієї склянки соку приносить споживачеві корисність 10 ютилів, двох склянок – 5 ютилів. Кількісній теорії належать великі досягнення в теорії корисності – відкриття граничної корисності, закону спадної граничної корисності, обґрунтування рівноваги споживача на основі еквімаржинального принципу, дослідження психолого-економічних законів споживання та ін.

ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОРИСНОСТІ

Кардиналістський

Ординалістський

Споживач не в змозі оцінити різність у рівнях корисності

Порядковий вираз корисності

Споживач у змозі оцінити різність у рівнях корисності

Кількісний вираз корисності

5. Визначте поняття корисності. Сукупна та гранична корисність. Функція корисності.

Аналіз поведінки споживача виходить з того, що між корисністю та кількістю споживчих продуктів існує певний функціональний зв’язок. Його відображає функція корисності, яка являє собою залежність максимально можливого рівня корисності від споживання певної кількості благ:U = f ( x₁, …, x_n)

де x₁... x_n – обсяги споживання благ 1 ...n.

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках.

Сукупна корисність (TU) – величина, що відбиває загальне задоволення індивіда споживанням визначеної кількості благ. Сукупна корисність зі збільшенням блага постійно зростає, гранична корисність зменшується. Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана за рахунок збільшення споживання даного блага на одну одиницю MU =TU /Q

Максимум задоволення сукупної корисності досягається у точці А, коли гранична корисність дорівнює нулю (рис. 2.1.). Це означає, що благо повністю задовольняє потребу.

max

TU MU

А

В

А

В

0- Q_х 0 Q_х

а) б)

Рис. 2.1. Сукупна (а) та гранична (б) корисність

Функція корисності

Максимізація корисності

Гранична корисність

U = F (X1 … Xn)

MU =  U /  X1