36. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства.

Метою функціонування фірми є максимізація прибутку. Прибуток – це різниця між виручкою від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

∆ = TR – TC (6.4)

де ∆ - прибуток.

Бухгалтерський прибуток – різниця між виручкою від реалізації та зовнішніми (бухгалтерськими) витратами виробництва. Економічний прибуток – різниця між виручкою від реалізації і зовнішніми та внутрішніми витратами виробництва. Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває усі свої витрати.

Нормальний прибуток – це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати в межах даного виробництва.

Принцип аналізу максимізації прибутку ґрунтується на граничному аналізі і полягає в зіставленні граничного доходу (MR) та граничних витрат (MC). Так як величина прибутку функціонально залежить від кількості проданої продукції, то максимальна її величина буде отримана тоді, коли додатково реалізована одиниця продукції не дасть прирощення прибутку, тобто  = max при ( / Q) = 0.

Оскільки  = TR(Q) – TC(Q), то  / Q = TR /Q – TC / Q, максимальний прибуток буде отримано фірмою при TR / Q – TC / Q = 0 або при TR / Q = TC / Q.

Так як  TR / Q = MR, а TC / Q = MC, то фірма максимізує прибуток у випадку рівності граничного доходу і граничних витрат.

max, при MR = MC

37.Розгляньте теорію ринкових структур.

В мікроекономічному аналізі виділяють чотири основних типи ринкових структур:

- ринок досконалої (чистої) конкуренції;

- монопольний ринок (ринок чистої монополії);

- ринок олігополії;

- ринок монополістичної конкуренції.

Найважливішими ознаками, за допомогою яких їх розрізняють, вважаються: кількість фірм-продавців на ринку та їх розміри; тип продукту, що пропонується для продажу; можливості контролю за цінами з боку продавців; умови вступу в галузь додаткових виробників та виходу з неї; метод конкуренції, який переважає на ринку.1) Характерні риси ринку досконалої конкуренції:дуже багато невеликих за розміром фірм-продавців;стандартна (однорідна) продукція, яка пропонується до продажу;повна неможливість контролювати ціни на ринку або диктувати свої ціни;вільний вступ до галузі і вихід з неї;відсутність нецінової конкуренції ;повна інформованість усіх учасників ринкових взаємодій;крива попиту на продукцію фірми є абсолютно еластичною. Досконала конкуренція – явище унікальне. Це ідеальна модель, яка зустрічається дуже рідко, але яку треба вивчати для пізнання складних ринкових ситуацій на ринку з недосконалою конкуренцією.2)Монополія– це виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належать одній особі, певній групі осіб або державі. Характерними рисами чистої монополії є:чистий монополіст сам встановлює ціну на свій товар товар, який виробляє монополіст, не має близьких замінників або є ексклюзивним;наявність єдиного виробника якоїсь продукції;вступ у галузь можливих конкурентів заблокований;на чисто монопольному ринку є нецінова конкуренція.Основна її відмінність від досконалої полягає в тому, що вона передбачає певний ступінь контролю виробника над цінами. 3)Монополістична конкуренція поєднує в собі риси двох моделей – досконалої конкуренції та чистої монополії. Характерні риси ринку монополістичної конкуренції:відносно велика кількість фірм,що виробляють різноманітну (диференційовану) продукцію;ринок відкритий для входу-виходу;великий різновид продукції надає фірмі можливість самостійно встановлювати ціну і обсяг продаж;крива попиту на продукцію фірми в умовах монополістичної конкуренції має низхідний нахил; висока еластичність попиту;фірми використовують методи нецінової конкуренції,такі як диференціація продукту та реклама.Монополістична конкуренція виникає там, де господарюють десятки фірм, таємна змова між якими практично неможлива.Вона широко представлена у харчовій і легкій промисловості, сфері послуг тощо.4)олігополія–це ринкова модель,коли невелика кількість великих за розміром фірм виробляють основну частку продукції певної галузі. Характерні риси олігополістичного ринку: малочисельність фірм у галузі:продукт,який виробляє олігополія,може бути стандартним і диференційованим;високий ступінь концентрації виробництва;вступ нових фірм на ринок майже обмежений;може проводити самостійну цінову політику головною рисою олігополії є загальна взаємозалежність фірм.Таким чином,принциповою відмінністю олігополії від інших ринкових моделей є те, що незначна кількість фірм дає можливість кожній проводити свою власну цінову політику, але велика взаємозалежність не дозволяє їм скористуватись цією можливістю.