32. Дослідіть економічні та бухгалтерські витрати. Визначте поняття альтернативних витрат.

В залежності від підходу до оцінки витрат розрізнюють бухгалтерські і економічні витрати. При бухгалтерському підході бухгалтерські витрати (зовнішні, явні) являють собою фактичні видатки на економічні ресурси за ціною їх купівлі для виготовлення певної кількості продукції. При економічному підході економічні витрати (неявні) - це альтернативні витрати будь-якого ресурсу, використаного в процесі виробництва. Вони дорівнюють його вартості при найкращому з усіх можливих варіантів використання. Склад бухгалтерських і економічних витрат наведено на рис. 7.8 та 7.9.

33. Дослідіть витрати фірми в короткостроковому періоді.

Аналізуючи формування витрат у короткостроковому періоді, потрібно розмежовувати їх на постійні і змінні.

Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більш того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється, тому на графіку їх крива має вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно осі обсягу виробництва. Постійними витратами можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотків за кредит, амортизацію тощо.

Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу випуску продукції. Вони змінюються пропорційно до змін обсягу виробництва. До них належать: заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

Зображення кривої змінних витрат відбиває ситуацію, коли на початку організації виробництва вони зростають більш високими темпами, ніж продукція, що виготовляється. З часом, по мірі досягнення оптимальних розмірів виробництва, відбувається відносна економія змінних витрат, але подальше розширення виробництва знов приводить до їх зростання, тому що збільшення обсягу випуску продукції вимагає більшого темпу росту витрат у порівнянні з ростом виробництва.

Загальні (валові) витрати (TC) – сукупність постійних і змінних витрат фірми у зв’язку з виробництвом продукції у короткостроковому періоді. Загальні витрати є функцією від виробленої продукції (Q): ТС = f (Q). Вони можуть бути визначені як:

ТС = FC + VC,

де FC – постійні витрати;

VC – змінні витрати.

Графічно це означає сумування кривих постійних і змінних витрат.

Кожного товаровиробника цікавить, чому дорівнюють витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції, тобто середні витрати (АС). При визначенні прибутковості або збитковості саме АС порівнюються з ціною продукції. Причому показники середніх витрат розраховуються як для постійних, так і для змінних та загальних витрат.

Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою:

AFC = FC/Q (7.8.)

В процесі збільшення обсягу виробництва вони будуть зменшуватися.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони розраховуються за формулою:

AVC = VC/Q (7.9.)

Середні загальні (сукупні) витрати (ATC) показують сукупні витрати на одиницю продукції. Вони визначаються формулою:

ATC = TC/Q = (FC + VC)/Q = AFC + AVC (7.10.)

При зміні обсягу виробництва відбувається і зміна загального обсягу витрат. Приріст витрат при збільшенні виробництва продукції на одиницю характеризує показник граничних витрат (МС):

МС =Δ ТС/ΔQ (7.11.)

Зміна граничних витрат виражається зміною змінних витрат у результаті випуску додаткової одиниці продукції (постійні витрати не змінюються при зміні обсягу випуску продукції). Отже математично граничні витрати можна записати так:

МС =Δ VC/ΔQ (7.12.)

Типовий характер динаміки витрат виробництва ілюструє рис. 7.10.

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис. 7.10, а). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (рис. 7.10, б), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Рис. 7.10. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді: а — сукупні витрати; б — середні та граничні витрати

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. За даної технології та організації виробництва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження підтверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться виробництво додаткової одиниці продукції.

У динаміці витрат виробництва можна також вирізнити кілька фаз (табл. 7.3).

Для подальшого дослідження важливо з’ясувати залежності між динамікою середніх і граничних витрат. Розміри граничних і середніх витрат мають важливе значення, тому що від них залежить вибір фірмою обсягу виробництва. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності граничним витратам. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат.

Характер зміни витрат виробництва У короткостроковому періоді

Фаза	Сукупні витрати, ТС	Середні змінні витрати, AVC	Середні сукупні витрати, АТС	Граничні витрати, МС	Критична точка
І	Зростають	Зменшуються	Зменшуються	Зменшуються до min	Точка перегину кривої МС MC = min
II	Зростають	Зменшуються до min	Зменшуються	Зростають MC  AVC MC < ATC	Точка перегину кривої AVC AVC = MC, AVC = min
III	Зростають	Зростають	Зменшуються до min	Зростають MC>AVC MCATC	Точка пере­гину кривої АТС АТС = МС, АТС = min
IV	Зростають	Зростають	Зростають	Зростають МС > AVC MC > ATC	—