22. Поняття нотаріального процесуального представництва, підстави виникнення, повноваження представника, документи, що їх підтверджують та процедура їх оформлення.

Сутність нотаріального процесуального представництва коротко можна сформулювати як комплексні юридичні відносини, за якими одна особа (представник) на підставі повноважень, наданих їй законом, статутом, положенням або договором, виконує процесуальні дії в нотаріальному процесі, спрямовані на охорону та захист безспірних прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи (довірителя), державних і громадських інтересів. Як наслідок у особи, яку представляють, виникає комплекс матеріальних і процесуальних прав та обов'язків.

Повноваження представника - це комплекс прав та обов'язків, які можуть бути виражені або в законі, або встановлюються одностороннім чи багатостороннім правочином, або договором між представником і особою, яку він представляє. Зокрема, до повноважень представника можуть входити право укладати договори від імені особи, права та інтереси якої представляють, отримувати кошти або майно, передавати їх іншим особам тощо. Підставою для застосування повноважень конкретного представника є певні юридичні факти: для обов'язкового представництва - вказані у законі (факт народження, усиновлення, призначення на посаду тощо), зокрема, рішення уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, для добровільного представництва підставою повноваження виступають юридичні факти - довіреність, договір.

Представництво за законом обумовлюється тим, що, з одного боку, законодавством обмежується частина громадян на здійснення своїх прав і виконання обов'язків в силу різних об'єктивних причин. Так, малолітні і неповнолітні діти, недієздатні і обмежено дієздатні особи не вправі самостійно розпоряджатися своїми правами у певних правових ситуаціях. Крім того, безвісно відсутні особи та особи, місце перебування яких невідоме, не можуть реалізувати свої прав і для забезпечення їхніх інтересів виступають уповноважені законом особи.

Опіка та піклування встановлюються або судом, або органом опіки та піклування, тому відповідними документами, які визначають статус опікуна та піклувальника, будуть або рішення суду або постанова органу опіки та піклування.

Згідно з чинним законодавством в Україні існує така форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як патронат, що полягає у вихованні дитини до досягнення нею повноліття в сім'ї патронатного вихователя за плату і здійснюється на підставі договору, який укладається між органом опіки і піклування та патронатним вихователем. Відповідно до чинного законодавства, в Україні існує дві форми патронату: прийомна сім'я і дитячий будинок.

У нотаріальному процесі прийомні батьки та батьки-вихователі виступають представниками дітей за призначенням і діють без спеціальних повноважень як опікуни або піклувальники.

Документами, що підтверджують повноваження таких представників, визначені у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю", "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу" від 26.04. 2002 року.

Особливим суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин, що виникають за участю осіб з обмеженою законом дієздатністю є орган опіки і піклування. За законодавством України цей орган має досить широкі повноваження, зокрема щодо управління і розпорядження майном таких осіб.

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, може стати суб'єктом нотаріальних правовідносин як представник інтересів таких осіб за різних обставин, зокрема, коли прийматиме виконання цивільних обов'язків на їх користь шляхом отримання коштів з депозиту нотаріуса, при укладенні договору управління майном в їх інтересах тощо.

Договірне представництво слід сприймати в декількох правових аспектах, що ґрунтуються на:

- довіреності, яка обумовлює довірчий характер правовідносин і добровільне прийняття повноважень та їх виконання представником;

- договорі, який передбачає добровільний вступ у правовідносини, але з чіткою фіксацією прав, обов'язків і відповідальності сторін;

- формальній згоді представника виконувати повноваження представника.

Представництво юридичних осіб у нотаріальному процесі.