Відеопам'ять (ram).

Відео-ram (відеобуфер) - де ПЕОМ зберігає інформацію про образ відображуваному на екрані дисплея.

відео-ram доступна мікропроцесорові по шині пам'яті так само, як системна ram, але крім того, відео-ram з'єднана ще з видеоконтроллером (відеоадаптером). Мікропроцесор записує інформацію у відеопам'ять, а відеоадаптер зчитує від туди інформацію для формування на екрані образа, що обновляється щонайменше 60 або 70 разів у секунду.

конструктивно мікросхеми відеопам'яті можуть в одних моделях ПЕОМ розташовуватися на відеоадаптері в інші на материнській платі.

для правильної роботи монітора адаптер повинний виконувати дві такі основні функції:

• Керувати моментом початку промальовування кожного образа і кажного рядка образа;

• Передавати інформацію про інтенсивність електронного променя, коли починає світиться кожна крапка екрана.

ПЕОМ генерує сигнали, яскравості і кольору кожної крапки на екрані. Рух електронного променя й одержання сигналів яскравості і кольори повинні точно співвідноситися в часі. Для цього схеми відеодисплея виробляють синхронізуючі сигнали. Сигнал для відображення нового екрана називається вертикальним (v) синхронізуючої сигна-лом або вертикальний драйв. Сигнал для прочерчення кожного рядка називається горизонтальним (н) сигналом або горизонтальним драйвом.

інтенсивність лучачи може мінятися при проходженні їм кожної растрової крапки.

якщо крапки, з яких складається зображення, будуть тільки чорними або тільки білими, то для керування монітором потрібно переслати йому всього один біт інформації на кожну крапку. Якщо образ повинний бути різнобарвним, то сигнал, що посилається, доджен містити куди більше інформації.

Для генерації сигналів комп'ютер повинний зберігати досить інформації. Так, для mohoxрoмного зображення з однієї интенсивністтю світіння крапок на кожен пиксель потрібно запам'ятати один біт інформації. Якщо кожний з пикселей на екрані може світитися одним з 16-ти відтінків сірого або одним з 16 квітів, то комп'ютер повинний запам'ятати по чотирьох біта на кожен пиксель.

Фотореалістичні зображення звичайно мають потребу в системі, що підбирає колір для кожного пикселя з палітри (діапазону колірних можливостей), що включає більш 16 мільйонів різних квітів. У цьому випадку на кожен пиксель зображення потрібно запом-нить 24 біта (три байти) інформації.

Зображення з високим дозволом і насиченою колірною гамою мають на увазі наявність дуже великої пам'яті для буфера відеозображення. Наприклад, якщо н фотографічну картинку з разом-рішенням 1024х768 пикселей, те буде потрібно 2,25 мбайт пам'яті в буфері зображення. Що дуже багато. Якщо ж «пожертвувати» таким разреше-нием і погодитися, на приклад, на образ vga з 640х480 пикселов то по-вимагається майже 700000 байт ram, що теж багато.

З цього положення є простий вихід, що полягає у використанні великої таблиці палітри.

наприклад, щоб вибрати результуючих 16 квітів з великої таблиці палітри відеокарта робіть один додатковий крок претворення.

так, інформація зберігающаяся у відеобуфері в кінцевому разом являє собою ніщо інше як набір чисел. А на екрані монітора потрібно одержати кольорові крапки. Відеокарта використовує таблицю перекодировки палітри, щоб замінити кожне з цих четирехбітних чисел на три відповідних шестибітових числа. Далі кожне з обержаних трьох чисел за допомогою цап перетвориться в 64 рівня напряже-ний. Ці напруги і є сигналами, що керують інтенсивністю випромінювання.