Практична робота: Розрахунок потреби підприємства в матеріалах, виробничих запасах

Мета: Оволодіти навиками розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах та обчислення розмірів їх запасів.

Методичні вказівки для розв’язання завдань практичної роботи

У своїй діяльності підприємство використовує різні матеріальні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби. З цією метою на підприємствах існує служба МТЗ, яка включає визначення потреби в матеріальних ресурсах, їх знаходження і купівля, доставка і зберігання, видача окремим споживачам на підприємстві.

При виборі постачальників слід враховувати фактори:

• відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємств споживачів;

• кількість і ціна матеріалів;

• імідж постачальника, його територіальна віддаленість;

• оперативність поставок;

• швидкі реакції на потреби покупця;

• умови розрахунків; можливості надання кредиту.

Матеріальні ресурси постачаються на матеріальний склад підприємства і далі подаються в цехи. Для кожного цеху служба МТЗ встановлює ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу випущеної продукції. В межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам в залежності від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування і забезпечення цехів матеріалами. В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва поширена децентралізовтіа система постачання матеріалів в цехи, при якій склад видає матеріали на основі разових вимог цехів, які самостійно отримують матеріали і їх транспортують.

В умовах великосерійного і масового виробництва, де номенклатура стабільна і споживання матеріальних ресурсів ритмічне, застосовується централізована система забезпечення – склад поставляє матеріали у потріюний час і впотрібній кількості згідно календарного графіку в межах ліміту.

При розв'язку задач необхідно керуватися наступним.

Для розрахунку потреби підприємства в матеріалах необхідно встановити норми витрат матеріалу на одиницю продукції або роботи.

Технічна норма витрат включає:

q_тех = q_ч + q_відх + q_нn,

де q_тех – технічна норма витрат матеріалів, кг., шт., м. і т.д.;

q_ч – корисний розход матеріалу (чиста вага деталі) у відповідних одиницях;

q_нn – витрати матеріалу не пов'язані з технологічним процесом, але які мають місце у виробництві (наприклад: розпилення, витік, розбиття тощо);

Коефіцієнт використання матеріалу:

Коефіцієнт використання матеріалів може бути:

• плановий – відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів;

• фактичний – відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів.

Потреба підприємства цеха або дільниці, основних матеріалах (Qосн) для виконання плану випуску продукції визначається за формулою:

Q_осн = q_тех × N,

де N – програма випуску продукції в натуральних одиницях, шт.

Виробничі запаси та їх нормування

Оскільки продукція від постачальника до споживача постачається в більшості випадків періодично, а споживається в процесі виробництва безперервно, для забезпечення безперебійної роботи кожне підприємство повинно мати певні запаси потрібних йому матеріальних ресурсів. Розміри цих запасів повинні бути достатніми для безперебійного процесу виробництва і в той же час мінімальними.

Норма виробничого запасу – це середній на протязі року запас кожного виду сировини і матеріалів, який приймається як перехідний запас на кінець планового року.

Величина виробничого запасу по і-му матеріалу визначається:

,

де З_і – виробничий запас і-го матеріалу, шт., м. і т.д.;

Q_і – витрати і-го матеріалу на товарний випуск планового періоду у відповідних одиницях;

Н_і – норма виробничого запасу по і-му матеріалу, дні;

Т_к – кількість календарних днів у плановому році, дні.

Виробничий запас поділяється на поточний, страховий (гарантований), підготовчий.

Максимальний поточний запас основних матеріалів на складі визначається за формулою:

Z_max.пот = а × Т,

де: а - середньодобові витрати основних матеріалів, кг., шт., м. тощо;

Т - період часу між двома черговими поставками матеріалів в днях.

Середній поточний запас:

Потреба в підготовчому запасі матеріалів виникає при здійсненні підготовчих операцій (розвантаження, прийом, сортування, очистка, рихтування, сушіння, ферментація та ін.) для підготовки матеріалів, що прибули від постачальників і передачі їх у виробництво.

Z_підг = а × S t_опер,

де S t_опер – сума часу на всі підготовчі операції, що передбачені технологічним процесом.

Страховий (гарантований) запас основних матеріалів на складі забезпечує безперервність виробництва у випадку затримки в надходженні чергової партії матеріалів.

Z_стр = а × Т΄,

де Т΄ - середній час затримання чергових поставок матеріалів в днях.

Загальна величина виробничого або складського запасу визначається:

Z_скл = Z_maxпот + Z_стр + Z_підг

При визначенні кількості матеріалу Q_заг, що підлягає заготовці в плановому періоді, враховується його потреба на виконання програми Q_осн і зміна складських запасів:

Q_заг = Q_осн + (Z_к – Z_n),

де Z_к – норма залишку матеріалу на складі на кінець планового періоду;

Z_n – залишок матеріалу на початок планового періоду.

Оптимальний розмір закупівельної партії сировини, матеріалів чи інших видів матеріальних ресурсів (Q_опт) визначається за формулою Вільсона:

де m – річний обсяг закупівлі конкретного виду матеріальних ресурсів у натуральному вираженні;

О – витрати підприємства на обслуговування закупівлі матеріальних ресурсів, грн.;

К – ціна франко-склад покупця одиниці матеріальних ресурсів, грн.;

r – витрати пов'язані зі зберіганням закуплених матеріальних ресурсів, % від вартості виробничих їх запасів.

Ритмічність (періодичність) постачання однієї закупівельної партії певного виду матеріальних ресурсів обчислення шляхом ділення 365 днів календарного року на число закупівельних партій протягом одного року.