10. Бюджетне обмеження та можливості споживача.
Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача, але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживачів.
Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг обере для споживання та придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов'язана з бюджетним обмеженням.
Бюджетне обмеження - це лінія, що показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу І (див. графік 3.5).
Рівняння бюджетного обмеження:
І = PхQх + PyQy,
де І - доход споживача; Рх - ціна товару х; Ру - ціна товару у, Qx - кількість товару х;Qy - кількість товару у.
Графік 3.5. Бюджетне обмеження. (Бюджетна лінія.)
Фактори, які впливають на бюджетну лінію: зміна доходу споживача;зміна цін на товари.
При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення (графік 3.6,а) (або зменшення) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (графік 3.6,6).
Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.
Точка дотику (В) найвищої кривої байдужості U2 з бюджетним обмеженням визначає положення рівноваги споживача. Крива U1 яка перетинає бюджетну лінію є неоптимальним рішенням для споживача, а крива U3 більш високого рівня корисності не може бути досягнута тому, що виходить за межі його бюджету. Така рівновага передбачає те, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.
12. Реакція споживача на зміну цін товарів.
При дослідженні кривої «дохід- споживання» дохід був величиною змінною але ціни були постійними. Передбачимо, що дохід остається величиною постійною, а змінюється тільки ціна одного з товарів. Припустимо, що змінюється ціна блага Х. Визначаючи точки дотику кривих байдужості U1 U2 U3 U4 з бюджетним обмеженням точками К1 К2 К3 К4 поєднуючи їх, ми визначаємо криву “ціна - споживання”.
Крива "ціна - споживання" показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною. На її основі будується крива індивідуального попиту, кожна точка якої є точкою оптимуму. Вона відображає зміну рівня корисності споживача і зменшення відносної цінності блага в міру нарощування його споживання..
Залежність між ціною на товар (РХ) та розміром його закупок для споживача відображає крива попиту.
11. Реакція споживача на зміну його доходу.
Вибір споживача залежить не тільки від його вподобань та переваг, але й від рівня доходу. Відомо, що збільшення грошового доходу означає зміщення бюджетної лінії праворуч вгору. Аналогічний результат може бути досягнутий при зниженні цін, що також означає збільшення реального доходу. При зменшенні грошового доходу бюджетна лінія буде зміщатися ліворуч донизу.
З ростом реального доходу бюджетне обмеження рушиться послідовно до верхнього положення. Якщо зобразити на рисунку відповідний графік, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, що проходить через ці точки, то отримаємо криву «дохід споживання».
Точки К1 К2 К3 К4 показують послідовність зміни рівноваги споживача.
Лінія “доход-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідає різним рівням його доходу
Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу споживача. Характер кривої “доход-споживання” залежить від оцінки товару споживачем. Якщо крива “доход-споживання” виходе з початку координат під кутом 45*, то це означає, що з збільшенням доходу споживач в однаковій пропорції збільшує споживання і блага У, і блага Х. Якщо придбання товару збільшується непропорційно, то змінюється кут нахилу кривій.
Товари які споживаються у більшій кількості, коли зростає доход споживача є нормальні товари.
Товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача є неякісні товари.
Для нормальних товарів крива “доход-споживання” має зростаючий характер, для неякісних – спадний.
Вже в ХIХ ст. було визначено, що з збільшенням реального доходу споживача споживання вторинних благ зростає швидше, ніж блага першої необхідності.
Першим хто почав займатися питаннями впливу зміни доходу на структуру споживчих змін, доходу на структуру споживчих витрат був німецький статистик Є.Єнгель.
Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит.
Закон Енгеля полягає у тому, що певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання Х, та те, що для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням.
Згідно з цим крива Енгеля передбачає те, що при незмінних цінах на всі блага частка бюджету сім’ї, якій витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання сімейного доходу.