35. Монопольна влада та її діагностування.

Монопольна влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, яка обмежується лише по­питом споживачів, він є ціноутворювачем. Розглядаючи аналітичні та графіч­ні моделі простої монополії, яка продає продукцію за єдиною ціною, ми ви­значили теоретичні принципи встановлення монополістом ринкової ціни, яка забезпечує максимізацію прибутку.

Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючого при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст отримує монопольну владу.

Монопольна влада має такі особливості:

• збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни;

• зміна цінової еластичності попиту, що пов’язано з кожною даною ціною, приводить до утворення нової кривої граничного доходу;

• монопольна фірма не реагує на ціну як на задану зовні, а сама її визначає.

Показники монопольної влади:

Слід звернути увагу на діагностування монопольної влади за допомогою індексів.

Індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії є індекс Лернера.

Спосіб виміру монопольної влади – це визначення величини на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

I_L= (P_m – MC)/P_m = 1/E_d

де І_L – лернеровський індекс монопольної влади;

МС – граничні витрати;

Р_m – монопольна ціна;

Е_d – еластичність попиту на продукцію фірми.

В умовах досконалої конкуренції МС=Р. При цьому І_L=0. Якщо І_L є позитивною величиною (І_L>0) то фірма має монопольну владу. Чим вище І_L тим більше монопольна влада.

Для характеристики монопольної влади використовується показник, визначаючий ступінь концентрації ринку.

Це індекс Герфіндаля – який вимірює концентрацію ринку оцінюючи ринкову частку продажу фірми у відсотках сумуючи ці частки, піднесені до квадрату.

де І_Н - індекс Герфіндаля;

S₁ – питома вага випуску великої фірми;

S₂ - питома вага наступної по величині фірми;

S_n - питома вага найменшої фірми

Для чистої монополії (в галузі діє одна фірма) S₁ =100%, то І_Н =10 000.

Якщо у галузі діє 100 однакових фірм, то S₁ =1%, а І_Н = S₁² *100 =100.

Галузь вважається за галузь високої концентрації, якщо І_Н=1800 і більше.

Також слід зазначити, що на практиці індекси використовуються для проведення антимонопольної політики.

36. Монопольний ринок у короткостроковому періоді.

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покри­ває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працюва­ти з мінімальними збитками. Міні­мальні збитки виникають у випадку, коли при виконанні умови MR=MC для оптимального обсягу випуску середні сукупні витрати ви робництва перевищують монопольну ціну. Цю ситуацію ілюструє рис. 11.7. а). Тут фірма може лише мінімізувати збитки, величина яких відповідає пло­щі фігури P_mE_mFC. Таке становище може виникнути, коли фірма залиша­ється єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незна­чним, наприклад, виробництво рахівниць або керосинових ламп, які вийшли з широкого вжитку.

Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова беззби­тковості, коли Р_т=АТС, і умова закриття, коли Р_т<А VC (рис. 11.7. б). У всіх випадках, коли ціна нижча за середні змінні витрати для будь-якого рі­вня випуску, найкращим стратегічним рішенням для монополіста у коротко­строковому періоді буде припинення виробництва. Однак ситуації збитковос­ті і закриття для монополії трапляються досить рідко. Звичайним є одержання монопольно високого прибутку.