2. Предмет, структура, зміст, мета курсу“Основи охорони праці”

Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.Дана дисципліна є комплексною, базується на знаннях, отриманих при вивченні соціально-економічних (економічна теорія,правознавство, соціологія), природничих (фізика, хімія, математика, основи екології), загальнотехнічних (опір матеріалів,

електротехніка, технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство, взаємозамінність, стандартизація і технічні

виміри), професійно-орієнтованих дисциплін (безпекажиттєдіяльності, психологія праці,ергономіка, вступ до фаху). Методологічною основою курсу “Основи охорони праці” є широкий науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створення здорових і безпечних умов праці. Дисципліна “Основи охорони праці” складається з 4 розділів:

1правові та організаційні питання охорони праці;2основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;3основи техніки безпеки;4 пожежна безпека. Мета дисципліни – допомогти студентам оволодіти системою знань з основ охорони праці та виробити вміння і навички у сфері

управління охороною праці на виробництві, реалізація яких сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню захворюванням, виробничому травматизму, аваріям. Завданням дисципліни є вивчення:

– правової і нормативної бази охорони праці в Україні;впливу виробничого середовища на людину; класифікація умов праці; організаційних та економічних аспектів охорони праці; =набуття навичок аналізу й оцінювання стану охорони праці на підприємстві.

1.Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення встановлює ДСТУ 2293-99 “Охорона праці. Терміни та визначення основних понять”.Охорона праці – система правових, соцiально-економiчних,

органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, спрямованих на збереження здоров’я i працездатностi людини в процесi праці.Безпека – стан захищеностi особи та суспiльства вiд ризику зазнати шкоди.Небезпека – потенцiйне джерело шкоди.Безпечні умови працi – стан умов працi, за яких вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв усунуто,або вплив шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує гранично допустимих значень. Небезпечний (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого на працiвника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого раптового рiзкого погiршення здоров’я або до смерті. Шкiдливий (виробничий) чинник – в.ч., вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатностi i (або) негативного впливу на здоров’я нащадків.Гранично допустиме значення шкiдливого (виробничого)чинника – граничне значення величини шкiдливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разi його щоденної регламентованої тривалостi непризводить до зниження працездатностi i захворювання в перiод трудової дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків. Травма – порушення анатомічної цiлiсностi організму людини, або його функцiй внаслiдок дiї чинникiв зовнiшнього середовища. Виробнича травма – травма що сталася внаслiдок дії виробничих чинників. Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупнiстю виробничих травм i нещасних випадкiв навиробництвi .Нещасний випадок на виробництвi – раптове погiршення стану здоров’я чи настання смертi працiвника пiд час виконання ним трудових обов’язкiв внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше

1 робочої змiни) впливу небезпечного або шкiдливого чинника. Робоче мiсце – мiсце постiйного або тимчасового перебування працiвника пiд час виконання ним трудових обов’язкiв. Постiйне робоче мiсце – робоче мiсце, на якому працiвник перебуває половину або бiльшу частину свого робочого часу (понад2 год. безперервно). Якщо за цих обставин робота виконується на рiзних дiлянках робочої зони, постiйним робочим місцем вважається вся зона.

Тимчасове робоче мiсце – робоче мiсце, на якому працiвник перебуває менше половини або меншу частину (менше 2 годин

неперервно) тривалостi щоденної роботи (змiни).Категорiя робiт – розмежування робiт за тяжкiстю працi, напруженiстю, ступенем професiйної небезпеки (шкiдливостi). Тяжкiсть праці – характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м’язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження. Напруженiсть працi – характеристика трудового процесу, що вiдображає переважне навантаження на центральну нервову систему. Професiйний вiдбiр – сукупнiсть заходiв, метою яких є вiдбiр осiб для виконання певного виду трудової дiяльностi за їх професiйними знаннями, анатомо-фiзiологiчними i психологічними особливостями, станом здоров’я та віком. Медичний огляд – огляд працiвникiв спецiальною комiсiєю лiкарiв з обов’язковими лабораторними, клiнiчними i функцiональними дослiдженнями з метою визначення можливості допущення до виконання конкретної роботи (до професiї) за станом здоров’я. Попереднiй медичний огляд – медичний огляд, який проводиться пiд час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров’я претендента та його відповідності конкретно обранiй професiї. Перiодичний медичний огляд – медичний огляд працiвникiв, який проводять з установленою перiодичнiстю з метою виявлення ознак виробничо зумовлених захворювань, а також патологічних станiв, що розвинулися протягом трудової дiяльностi та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом. Працездатнiсть – здатність людини виконувати певну роботу,

яка визначається рiвнем її фiзичних i психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я i професійною підготовленістю. Професiйна хвороба; професiйне захворювання – патологiчний

стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму, або дiєю шкiдливого виробничого чинника пiд час трудової діяльності. Професiйна захворюваність – явище, що характеризується сукупнiстю професiйних захворювань. Засiб iндивiдуального захисту (працiвника) – засiб захисту, що надягається на тiло працiвника або його частину, або використовується працiвником пiд час праці.

Засiб колективного захисту (працiвникiв) – засiб захисту,конструктивно i (або) функцiонально пов’язаний з виробничим

обладнанням, виробничим процесом, виробничим примiщенням

(будiвлею) або виробничим майданчиком.

Виробнича санiтарiя – система органiзацiйних, гiгiєнiчних iсанiтарно-технiчних заходiв та засобiв запобiгання впливу шкiдливих виробничих чинникiв на працівників. Гiгiєна праці – галузь практичної i наукової дiяльностi, що

вивчає стан здоров’я працiвникiв у його обумовленостi умовами працi i на цiй основi обгрунтовує заходи i засоби щодо збереження i змiцнення здоров’я працiвникiв, профiлактики несприятливого впливу умов праці. Гiгiєнiчний норматив – кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рiвень впливу чинникiв навколишнього i виробничого середовища.

Гігiєнiчна характеристика умов праці – визначення i оцінка стану умов працi (робочого мiсця, виробничого середовища,

трудового процесу) щодо вiдповiдностi їх державним санiтарним нормам, правилам, гiгiєнiчним нормативам. Державний нагляд за охороною праці – діяльність уповно-важених державних органiв i посадових осiб, що спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами

господарювання i працiвниками вимог актiв законодавства та інших нормативно-правових актiв про охорону праці. Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону праці – правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та

iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов’язкових

для виконання.

3. Основні законодавчі акти про охорону праці.ОЗА, які визначають основні положення щодо охорони праці, є: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України “Про охорону праці”,“Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про охорону здоров’я”, “Про використання

ядерної енергії та радіаційну безпеку”.

Конституцією України (ст. 43, 45, 46, 49, 56) гарантуються права кожного громадянина на працю; на належні, безпечні і здорові

умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; на відпочинок; на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; на соціальний захист. Окрім того, у Конституції України зазначається, що використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Закон України “Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на

охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці; регулює за участю

відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і

працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в

Україні.Кодекс законів про працю України (КЗпП) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності

суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу

життєву потребу кожної працездатної людини.Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне